Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №725/11562/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/11562/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Галичанський О.І.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького районного суду міста Чернівці з позовом до Чернівецької митниці про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що постановою заступника начальника Чернівецької митниці Держмитслужби Майтапова Є.В. №0867/40800/23 від 12.11.2025 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні порушень митних правил передбаченого ч.2 ст.471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30% вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме 153973,25 грн.

Відповідно до вказаної постанови позивачка 08.09.2023 року о 18 год. 15 хв., керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1 , прямуючи з Румунії до України в приватних справах, в`їхала на територію п/п «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці в зону митного контролю та надала контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору», при цьому переміщувала через митний кордон товар – вишиті сорочки в кількості 630 штук, які пред`явила до митного контролю. Разом з тим, митний орган встановив, що вона перебувала за межами України менше ніж 24 години, а пред`явлений нею товар не відноситься до особистих речей, у зв`язку з чим, з урахуванням вимог ст.ст.366, 370, 374 МК України, пп.18 п.1 ст.196 ПК України, митний орган дійшов до висновку, що вона вчинила недекларування товарів, що підпадають під встановлені законом обмеження щодо ввезення на митну територію України. Їй було пропущено товар в кількості 4 сорочок, які митний орган оцінив на суму 2000 грн.

Вказала, що позивачці при розгляді справи про ПМП не було забезпечено можливість скористатись правовою допомогою, зокрема митний орган не допустив до розгляду справи її адвоката. Окрім того, ставила під сумнів визначену на підставі висновку експерта вартість 626 сорочок, що впливає на розмір адміністративного стягнення.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила визнати протиправною та скасувати постанову, винесену Чернівецькою митницею Держмитслужби України у справі про ПМП №0867/40800/23 від 11.12.2025 року у відношенні ОСОБА_1 , яка була визнана винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.471 МК України; визнати незаконним та скасувати протокол про порушення митних правил, повернути вилучені сорочки власнику та відмінити стягнення з ОСОБА_1 витрат за зберігання вилученого товару.

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівці від 19 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Скасовано постанову Чернівецької митниці від 11 листопада 2025 року у справі про порушення митних правил №0867/40800/23 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за правопорушення митних правил , передбачених ч.2 ст.471 МК України.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил передбачених ч.2 ст.471 МК України повернуто Чернівецькій митниці на новий розгляд.

У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Зазначає, що позивачка перебувала за межами території України менше ніж 24 години та перевозила товар, вартість якого перевищувала дозволену законодавством норму. Таким чином, вважає, що митний орган діяв в межах своїх повноважень та правомірно притягнув позивачку до відповідальності за ПМП по ч.2 ст.471 МК України.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 11серпня 2026 року о 15 год. 15 хв.

В судове засідання сторони не з явилися тоді як про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Заяв, клопотань - не надійшло.

Відповідно до ст.311 КАС України справа судом апеляційної інстанції переглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, постановою Чернівецької митниці від 12.11.2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 153973,25 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою позивач звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із змісту ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ч.1 ст.493 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення.

Диспозицією ч.2 ст.471 МК України передбачено відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами та тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Судом встановлено, що постановою Чернівецької митниці від 12.11.2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 153973,25 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 08.09.2023 року о 18 год. 15 хв. на територію п/п «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці в зону митного контролю в`їхав автомобіль марки «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянки України ОСОБА_1 , яка слідувала з Румунії до України в приватних справах. Дана громадянка до митного контролю надала контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору», своїми діями заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення митну територію України.

Так, згідно ч.5 ст.366 МК України обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезенню на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Згідно ч.6 даної статті громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

При візуальному огляді ОСОБА_1 заявила про наявність особистих речей та товару: Сорочка вишита - 630 шт., які пред`явила до митного контролю.

У відповідності до пп.18 п.1 ст.196 Податкового Кодексу України «...ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага, яких не перевищує 50 кг, через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пунктів пропуску через державний кордон України фізичною особою, яка була відсутня в Україні більше ніж 24 години та яка в`їжджає в Україну не частіше одного разу протягом годин;

Під час здійснення митних формальностей встановлено, що загальна вартість вищевказаного товару 315000 грн., що перевищує дозволену норму. Громадянці ОСОБА_1 пропущено 4 сорочки вишиті вартістю 2000 грн.

Згідно висновку експерта від 05.11.2025 року, №1420003900-0030 загальна вартість сорочок з вишивкою жіночих, іноземного виробництва, згідно маркування «RODYS FOREVER ІА ROMANIA BUMBAC SHELL 100%COTTON - 626 шт. становить 513244,16 гривень.

Згідно з ст.516 МК України визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заперечувала вартість сорочок, яка визначена митницею, вказуючи на те, що вони із синтетичних матеріалів та машинної вишивки, що не було враховано у висновку експерта.

Відповідно до положень ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи вищезазначене та те, що експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в ході судового розгляду справи не було визначено вартість зазначеного товару (вишитих сорочок), тому було повторно призначено товарознавчу експертизу, якою і була визначена їх загальна вартість.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що встановлена митницею вартість товару, яка була вилучена у ОСОБА_1 , визначена без врахування усіх характеристик товару, що безпосередньо впливає на розмір штрафу, а тому слід встановити дійсну вартість вилучених предметів ПМП з урахуванням встановлених відомостей щодо матеріалів, з яких виготовлені сорочки, а також способу вишивки, який був використаний. Отже, позовні вимоги частині скасування оскарженої постанови митниці підлягають задоволенню.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 19 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 серпня 2026 року.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.