Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №620/180/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/180/26 суддя першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 620/180/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішенням Черінігвського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю, оскаржувані дії визнано протиправними, відповідача зобов`язано виплатити позивачу одноразову грошову винагороду на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 у справі № 620/180/26 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не відповідає сукупності імперативних критеріїв, визначених п. 4 Постанови № 153. Зокрема, позивача було прийнято на військову службу за контрактом 24 червня 2020 року, тобто до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з чим, у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати спірної допомоги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 червня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Згідно з витягом з наказу начальника військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2023 № 180, молодшому сержанту ОСОБА_1 , продовжено дію контракту понад встановлені строки з 24 червня 2023 року на період дії воєнного стану до оголошення демобілізації (а.с.39).

Позивач з 24.06.2020 по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої 15.09.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 № 2833, старший сержант ОСОБА_1 , в період з 24.02.2022 по 26.02.2022; з 16.11.2022 по 24.01.2023; з 16.05.2023 по 21.05.2023; з 16.06.2023 по 29.08.2023; з 01.09.2023 по 30.09.2023; з 16.10.2023 по 03.12.2023; з 14.12.2023 по 14.03.2024; з 02.04.2024 по 15.04.2024; з 18.05.2024 по 16.06.2024; з 18.07.2024 по 31.07.2024; з 20.08.2024 по 31.10.2024; з 05.11.2024 по 06.11.2024; з 01.12.2024 по 07.12.2024; з 17.12.2024 по 02.01.2025; з 23.02.2025 по 28.02.2025; з 01.03.2025 по 18.03.2025; з 28.03.2025 по 22.04.2025; з 13.05.2025 по 31.05.2025 безпосередньо брав участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України перебуваючи в Чернігівській, Донецькій та Запорізькій областях.

ОСОБА_1 визнаний учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 24 травня 2021 року.

Крім того, 27.02.2022 під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини, внаслідок артилерійського обстрілу з боку ворога, ОСОБА_1 одержав поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19.08.2022 року №1857, виданою військовою частиною НОМЕР_1 . Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 16.07.2025 позивач є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

У відповідь на лист позивача від 04.12.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для включення ОСОБА_1 в наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн відповідно до Постанови КМУ №153.

Отже, змістом спірних правовідносин є відмова у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232), у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із ст.1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до ч.ч. 2, 6, 7 ст.2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Видами військової служби, зокрема, є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Згідно із ст. 4 Закону № 2232 збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

За приписами ст. 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова №153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що учасниками експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили.

Абзацом другим пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4).

Порядок № 153 визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку №153).

За приписами п.2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Згідно із п.4 Порядку № 153 окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153.

Відповідно до п. 13, 15 Порядку № 153 однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

- перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

- друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

- третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

У цій справі спірним питанням є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, ураховуючи, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом з 24.06.2020, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022) та дати набрання Постановою №153 законної сили (13.02.2025).

Пунктом 3 Постанови №153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, із аналізу норм Постанови №153, тобто станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Колегією суддів встановлено та не оспорюється апелянтом, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24.06.2020 прийнятий на військову службу за контрактом на три роки, що підтверджується копією контракту.

Згідно з витягом з наказу начальника військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2023 № 180, молодшому сержанту ОСОБА_1 , продовжено дію контракту понад встановлені строки з 24 червня 2023 року на період дії воєнного стану до оголошення демобілізації.

Позивач з 24.06.2020 по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої 15.09.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 № 2833, за час проходження військової служби старший сержант ОСОБА_1 , сумарно більше шести місяців, в період з 24.02.2022 по 26.02.2022; з 16.11.2022 по 24.01.2023; з 16.05.2023 по 21.05.2023; з 16.06.2023 по 29.08.2023; з 01.09.2023 по 30.09.2023; з 16.10.2023 по 03.12.2023; з 14.12.2023 по 14.03.2024; з 02.04.2024 по 15.04.2024; з 18.05.2024 по 16.06.2024; з 18.07.2024 по 31.07.2024; з 20.08.2024 по 31.10.2024; з 05.11.2024 по 06.11.2024; з 01.12.2024 по 07.12.2024; з 17.12.2024 по 02.01.2025; з 23.02.2025 по 28.02.2025; з 01.03.2025 по 18.03.2025; з 28.03.2025 по 22.04.2025; з 13.05.2025 по 31.05.2025 безпосередньо брав участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України перебуваючи в Чернігівській, Донецькій та Запорізькій областях.

ОСОБА_1 визнаний учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 24 травня 2021 року.

Крім того, 27.02.2022 під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини, внаслідок артилерійського обстрілу з боку ворога, ОСОБА_1 одержав поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19.08.2022 року №1857, виданою військовою частиною НОМЕР_1 . Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 16.07.2025 позивач є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Доказів того, що позивач притягався до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарної відповідальності, суду не надано.

Щодо розміру винагороди, суд зазначає, що оскільки позивач проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком, що за сукупністю становить більше 200 днів (тобто не менше шести місяців) станом на дату набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) виплачується у розмірі 1 млн. гривень.

Оцінюючи встановлені обставини справи, колегія суддів звертає увагу, що визначальним для вирішення цього спору є питання про те, чи охоплюється абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 позивач, який був прийнятий на військову службу за контрактом 24 червня 2020 року, тобто до введення в Україні воєнного стану (24.02.2022), а дію цього контракту в подальшому продовжено наказом начальника військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2023 № 180 понад встановлені строки на період дії воєнного стану до оголошення демобілізації.

За буквальним змістом абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 право на винагороду мають особи, які «до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану». Саме на цьому буквальному тлумаченні ґрунтується апеляційна скарга: апелянт вважає, що ця умова стосується виключно осіб, первинне прийняття (призов) яких на службу відбулося після 24 лютого 2022 року, а тому продовження раніше укладеного контракту не може прирівнюватися до «прийняття на службу під час воєнного стану». Колегія суддів не погоджується з таким буквальним тлумаченням з огляду на таке.

По-перше, продовження дії контракту військовослужбовця понад встановлені строки, передбачене законодавством про військовий обов`язок і військову службу на період дії воєнного стану, не є автоматичним у розумінні повної відсутності юридично значимого волевиявлення особи, а потребує відповідного оформлення (наказу командира військової частини) саме у зв`язку з обставинами воєнного стану; без такого продовження особа підлягала б звільненню зі служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Отже, саме внаслідок введення та тривання воєнного стану позивач продовжив проходити військову службу на умовах, змістовно тотожних умовам, на яких приймаються на службу особи, що укладають контракт після 24.02.2022, а тому формальна різниця в даті первинного укладення контракту не змінює факту, що з 24.06.2023 і надалі позивач проходить службу виключно в умовах та внаслідок дії воєнного стану.

По-друге, додатковим аргументом на користь наведеного тлумачення є те, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153», яка набула чинності 07.08.2025, пункт 4 Постанови № 153 доповнено абзацами, згідно з якими право на винагороду поширено, зокрема, на військовослужбовців, які проходили строкову військову службу, а надалі уклали контракт під час воєнного стану. Колегія суддів звертає увагу, що ця зміна прямо стосується іншої категорії осіб (строковиків) і не може розглядатися як пряме законодавче врегулювання ситуації позивача, а тому не є самостійною підставою для задоволення позову. Разом з тим сам факт унормування Кабінетом Міністрів України додаткової категорії осіб, які набули статусу військовослужбовця-контрактника вже під час воєнного стану маючи інший, ніж контрактна служба, статус до 24.02.2022, підтверджує загальну спрямованість регулювання на охоплення випадків фактичного проходження служби в умовах воєнного стану та усунення невиправданих відмінностей у правовому становищі військовослужбовців залежно від моменту їх первинного залучення до Збройних Сил України, що опосередковано узгоджується з висновком, викладеним судом першої інстанції.

Отже, за результатами аналізу зазначених норм права колегія суддів доходить висновку, що продовження дії контракту, укладеного до введення воєнного стану, оформлене відповідним наказом командира військової частини на період дії воєнного стану, для цілей абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 прирівнюється до прийняття на військову службу під час воєнного стану, оскільки саме з моменту такого продовження і надалі особа проходить службу виключно в умовах воєнного стану на загальних для цієї категорії підставах.

Судом встановлено та не спростовано апелянтом, що позивач: 1) 24 червня 2020 року, у віці 20 років (тобто до досягнення 25-річного віку), був прийнятий на військову службу за контрактом, дія якого відповідно до наказу начальника військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2023 № 180 продовжена понад встановлені строки на період дії воєнного стану; 2) з 24.06.2020 і по теперішній час безперервно проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; 3) згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2025 № 2833 сукупно понад 200 днів (тобто не менше шести місяців) станом на 13.02.2025 (дату набрання чинності Постановою № 153) брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій; 4) доказів притягнення позивача до кримінальної відповідальності, двічі й більше - до адміністративної відповідальності за військове адміністративне правопорушення чи до дисциплінарної відповідальності відповідачем суду не надано. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем дотримано визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн.

Колегія суддів також звертає увагу, що Постанова № 153 не пов`язує право на отримання такої грошової винагороди з кількістю укладених контрактів чи часом укладення першого контракту, а інше тлумачення, на переконання колегії суддів, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 - підвищенню мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану - та мало б ознаки дискримінації.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Колегія суддів також наголошує на тому, що тлумачення пункту 4 Постанови № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, котрі станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі та у подальшому продовжили проходження військової служби за контрактом в умовах воєнного стану.

Довільне трактування норм Постанови № 153 суперечить принципу верховенства права, закріпленому в статті 8 Конституції України, та загальновизнаному правилу, що правові норми мають застосовуватися виключно у межах, передбачених їх змістом, без довільного розширення чи звуження їхньої дії. Будь-яке інше тлумачення, яке фактично позбавляє особу права, гарантованого державою, є неправомірним і порушує баланс між інтересами держави та правами громадянина.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що у разі неоднозначності правової норми перевага надається тлумаченню, яке забезпечує більш повну реалізацію прав особи. Це узгоджується з положеннями статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Статтями 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. При цьому колегія суддів враховує сформульований Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23 загальний принцип тлумачення закону на користь особи, згідно з яким такий принцип не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи («у вагомих сумнівах - на користь людини»). Колегія суддів зазначає, що наведена постанова Верховного Суду ухвалена у справі іншої категорії (щодо перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713) і безпосередньо не стосується застосування Постанови № 153, однак сформульований у ній принцип тлумачення має загальний, універсальний характер для спорів у сфері соціального захисту військовослужбовців і застосовується колегією суддів субсидіарно, поряд з наведеними вище нормативними та практичними аргументами, які є визначальними для вирішення цього спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова Військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» є протиправною.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 250, 253, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 620/186/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 620/186/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова