Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №580/7952/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7952/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 232350008166 від 30.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії з 07.03.2025 з урахуванням страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності, періодів роботи з 22.07.1983 до 21.10.1986, з 03.12.1987 до 24.07.1988, з 20.07.1990 до 12.03.1996, з 15.03.1996 до 31.05.2008, з 10.10.2009 до 15,01.2015 таз 16.02.2015 до 27.04.2015;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.03.2025, зарахувавши до страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності, періоди роботи з 22.07.1983 до 21.10.1986, з 03.12.1987 до 24.07.1988, з 20.07.1990 до 12.03.1996, з 15.03.1996 до 31.05.2008, з 10.10,2009 до 15.01.2015 та з 16.02.2015 до 27.04.2015.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

04 листопада 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

23.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами, а саме зарахувати до страхового стажу роботи з 22.07.1983 по 21.10.1986, з 03.12.1987 по 24.07.1988, з 20.07.1990 по 12.03.1996, з 15.03.1996 по 31.05.2008, з 16.02.2015 по 27.04.2015.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.06.2025 № 232350008166 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

Зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 22.07.1983 по 21.10.1986 та з 20.07.1990 по 12.03.1996, оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів в колгоспі та встановлений мінімум;

- період роботи в росії, з 15.03.1996 по 31.05.2008 та з 16.02.2015 по 27.04.2015, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- період навчання на підготовчому відділенні з 03.12.1987 по 24.07.1988 не зараховано так як згідно п.8 Порядку № 637 від 12.08.1993 можливе зарахування періодів навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і місять відомості про періоди навчання.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Спірним у межах цієї справи є зарахування позивачу до страхового стажу, періодів роботи: з 22.07.1983 до 21.10.1986 та з 20.07.1990 по 12.03.1996 в колгоспі; з 15.03.1996 до 31.05.2008 та з 16.02.2015 по 27.04.2015 в рф; та навчання на підготовчому відділенні з 03.12.1987 до 24.07.1988.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах.

Згідно із записами трудової книжки позивача від 20.07.1983 серії НОМЕР_1 , копія якої наявна у матеріалах справи, позивач у період з 22.07.1983 до 21.10.1986 та з 20.07.1990 по 12.03.1996 працював у колгоспі імені Чапаєва.

Крім того у трудовій книжці на сторінках 32 та 33 містяться відомості про фактично відпрацьовані трудодні та прийнятий річний мінімум, а саме:

1983 рік, прийнятий річний мінімум - 120, відпрацьовано трудоднів - 128, нараховано з/п 985,82;

1984-1985 служба в армії;

1986 рік, прийнятий річний мінімум - 150, відпрацьовано трудоднів - 159;

1990 рік, прийнятий річний мінімум - 131, відпрацьовано трудоднів - 131;

1991 рік, прийнятий річний мінімум - 260, відпрацьовано трудоднів - 280;

1992 рік, прийнятий річний мінімум - 260, відпрацьовано трудоднів - 280;

1993 рік, прийнятий річний мінімум - 246, відпрацьовано трудоднів - 255;

1994 рік, прийнятий річний мінімум - 246, відпрацьовано трудоднів - 287;

1995 рік, прийнятий річний мінімум - 260, відпрацьовано трудоднів - 283;

1996 рік, прийнятий річний мінімум - 38, відпрацьовано трудоднів - 44.

Також колегія суддів враховує, що в трудовій книжці є посилання на підставу внесення записів про прийняття на роботу та звільнення, вони скріплені штампами підприємства, що не викликає сумнівів у їх достовірності.

Отже, доводи спірного рішення про відсутність відомостей про відпрацьовані трудодні є необґрунтованими.

Також, відповідно до п.п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з п.109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею.

Зважаючи, що безпосередньо перед та одразу після строкової служби в армії, позивач працював у колгоспі, період служби позивача в радянській армії зараховується до страхового стажу.

Тому періоди роботи позивача з 22.07.1983 до 21.10.1986 та з 20.07.1990 по 12.03.1996 у колгоспі імені Чапаєва підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи на території рф з 15.03.1996 до 31.05.2008 та з 16.02.2015 по 27.04.2015, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із записами трудової книжки позивача від 20.07.1983 серії НОМЕР_1 , позивач працював на території рф такі періоди:

з 15.03.1996 до 10.12.1998 - механіком ТОВ «московське відділення ПМК-4»;

з 11.12.1998 до 30.08.2002, з 02.09.2002 до 11.03.2003 - на різних посадах ТОВ «мострансгаз»;

з 01.06.2005 до 31.05.2008 - механіком ТОВ «Пересувна механізована колона №4»;

з 16.02.2015 до 27.04.2015 - майстром на ТОВ «Дорекс».

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі Пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

Суд врахував викладені у постанові від 28.05.2019 у справі №127/12236/17 висновки Верховного Суду щодо призначення пенсії, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у цьому рішенні вказав, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

За наслідками перегляду у касаційному порядку рішення судів нижчих інстанцій ВС у наведеній постанові підтвердив право особи на зарахування набутого на території рф трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах в Україні.

Постановою КМУ від 29 листопада 2022 року №1328 Уряд України вирішив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року.

Оскільки позивач набув стаж на території рф до часу виходу України з вищевказаної Угоди, колегія суддів погоджується з висновком Черкаського окружного адміністративного суду, що вищевказаний стаж з 15.03.1996 до 10.12.1998; з 11.12.1998 до 30.08.2002, з 02.09.2002 до 11.03.2003; з 01.06.2005 до 31.05.2008; з 16.02.2015 до 27.04.2015 підлягає зарахуванню позивачу у його страховий стаж.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.06.2025 № 232350008166 є протиправним та підлягає скасуванню в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачу періодів з 22.07.1983 до 21.10.1986, з 20.07.1990 до 12.03.1996, з 15.03.1996 до 10.12.1998, з 11.12.1998 до 30.08.2002, з 02.09.2002 до 11.03.2003, з 01.06.2005 до 31.05.2008, з 16.02.2015 до 27.04.2015. А тому, для повного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди з 22.07.1983 до 21.10.1986, з 20.07.1990 до 12.03.1996, з 15.03.1996 до 10.12.1998, з 11.12.1998 до 30.08.2002, з 02.09.2002 до 11.03.2003, з 01.06.2005 до 31.05.2008, з 16.02.2015 до 27.04.2015.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.