Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №753/6673/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 753/6673/26 Суддя (судді) першої інстанції: Маркєлова В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 23 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій головного спеціаліста - інспектора з паркування зі складання постанови про накладення адміністративного стягнення та її скасування, -

В С Т А Н О В И В :

20.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким просив:

1. Визнати протиправними дії головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Шокала Данила Васильовича щодо винесення ним Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0006006579 від 21 лютого 2026 року з порушенням норм матеріального права.

2. Визнати протиправними дії головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Шокала Данила Васильовича щодо притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП за порушення підпункту и) пункту 15.9 Правил дорожнього руху України.

3. Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0006006579 від 21 лютого 2026 року про притягнення , ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.

4. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

5. Визнати протиправними дії головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Шокала Данила Васильовича щодо тимчасового затримання та доставки (евакуації) на спеціальний майданчик ГУ НП МВС у м. Києві належного позивачу на праві власності транспортного засобу TeslaModel 3, номерний знак НОМЕР_1 .

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, м. Київ, 03057, ЄДРПОУ: 34926981) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 840,20 грн на відшкодування майнової шкоди та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що обставини які викладені в постанові, не відповідають дійсності, не підтверджені відповідними доказами.

Позивач наголосив, що його автомобіль був припаркований на відстані не ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, не унеможливлював рух інших транспортних засобів та не створював загрозу безпеці руху, що враховує приписи підпункту и) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху. При складанні Постанови про накладення адміністративного стягнення жодних доказів порушення правил паркування не здобуто. На зроблених інспектором з паркування фотографіях видно, що будь-яких суттєвих перешкод дорожньому руху або загроз безпеці руху його автомобіль не створив.

Заміри метражу відстані знаходження транспортного засобу зроблені за допомогою рулетки нічого не підтверджують, оскільки мають розмиті цифри, які неможливо розібрати на зроблених інспектором з паркування фотографіях. Також неможливо встановити, що взагалі вимірював інспектор з паркування, оскільки вимір проводився не по бордюру.

Інші фотографії не можуть дозволити точно визначити відстань, оскільки цьому заважає ефект «перспективи» (візуальна зміна розмірів об`єктів та відстаней до них пов`язана із сприйняттям зображення з однієї точки фіксації).

Якщо взяти до уваги координати GPS 50.43107167, 30.51598167 з фотографії, яку інспектор з паркування зробив впритул з автомобілем, то місцезнаходження автомобіля не біля тротуару, а взагалі на другій від лівого краю смузі руху транспортних засобів на вулиці Велика Васильківська, що не відповідає дійсності.

Відтак, Позивач наполягає, що відсутні докази щодо порушення ним пункту 15.9 «д» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 23 квітня 2026 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дії головного спеціаліста - інспектора з паркування зі складання постанови та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0006006579 від 21 лютого 2026 року; залишено без змін постанову серії 2КІ № 0006006579 від 21 лютого 2026 року, прийняту Головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шокалом Данилом Васильовичем у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у розмірі 680,00 грн.

Приймаючі вказане рішення суд першої інстанції зробив висновок, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час дослідження наявних у справі доказів.

Позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати його, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Сторони надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0006006579 від 21 лютого 2026 року (далі - Постанова про накладення адміністративного стягнення), складеною головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Шокалом Данилом Васильовичем (далі - інспектор з паркування Шокал Д.В.), ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Зі змісту даної постанови вбачається, що позивач 21 лютого 2026 року о 19 годині 09 хвилин на вулиці Велика Васильківська, 80 в м. Києві, транспортний засіб Tesla Model 3, номерний знак НОМЕР_1 зупинено ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушено пункт 15.9 и) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.

Також згідно Акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 21.02.2026 о 19 год. 09 хв. (далі - Акт огляду та тимчасового затримання), складеного інспектором з паркування Шокалом Д.В., відбулось тимчасове затримання транспортного засобу Tesla Model 3, номерний знак НОМЕР_1 , шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик ГУ НП МВС у м. Києві за адресою Залізничне шосе, 9.

В матеріалах справи у наявності фотознімки щодо паркування автомобіля позивача на дорозі по вулиці Велика Васильківська, 80 в м. Києві.

Вищевказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Проте, спірним є місце зупинки позивачем транспортного засобу «Tesla Model 3, номерний знак НОМЕР_1 , зокрема, ближче 10 м від виїзду з прилеглої території.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пунктом 15.9 «и» Правил дорожнього руху України визначено, що зупинка забороняється: ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктом правопорушення в цій статті в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у не оплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки) зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 990.

Цей Порядок визначає процедуру тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів, зберігання таких транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, а також їх повернення.

Так, із матеріалів фотофіксації, наявних в матеріалах справи, та що є невід`ємною частиною оскаржуваної постанови, вбачається, що транспортний засіб Позивача TESLA MODEL 3, державний номерний знак НОМЕР_1 , був розміщений ближче ніж за 10 метрів від виїзду з прилеглої території. Фотофіксацію здійснено із зазначенням дати, часу, місця вчинення адміністративного правопорушення та географічних координат, що забезпечує можливість ідентифікувати місце вчинення правопорушення та перевірити достовірність зафіксованих обставин.

Зокрема, фотознімки №№ 2- 6 відображають місце вчинення адміністративного правопорушення безпосередньо в момент його фіксації та підтверджують, що транспортний засіб Позивача був зупинений ближче ніж за 10 метрів від виїзду з прилеглої території. Крім того, на фотознімку № 10 зафіксовано процес вимірювання відстані від місця зупинки транспортного засобу до виїзду, яка становить приблизно 2 метри 23 сантиметри, що є істотно меншою за мінімально допустиму відстань у 10 метрів, встановлену Правилами дорожнього руху України.

Відповідно до підпункту «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху України зупинка транспортних засобів забороняється ближче ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій, а також безпосередньо в місці такого виїзду. Крім того, згідно з підпунктом «з» пункту 2 частини третьої статті 265-4 КУпАП транспортний засіб вважається таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо його розміщено ближче ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій або безпосередньо у місці виїзду.

Отже, саме матеріали фотофіксації, підтверджують наявність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення та правомірність винесення оскаржуваної Постанови.

Надані фотознімки позивачем, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не спростовують зафіксовані інспектором обставини або ставили б під сумнів достовірність матеріалів фотофіксації відповідача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що подані позивачем фотоматеріали не були предметом дослідження суду першої інстанції, хоча позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, особисто брав участь у судовому засіданні та мав реальну можливість подати всі наявні у нього докази на підтвердження своїх доводів. При цьому матеріали справи не містять жодних відомостей про існування об`єктивних причин, які б унеможливлювали подання зазначених доказів під час розгляду справи судом першої інстанції.

Саме суд першої інстанції повинен був дослідити ці докази, надати їм оцінку та забезпечити реалізацію принципу змагальності сторін.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, які стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві, а нові докази приймаються лише у виняткових випадках за умови доведення учасником справи неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали. Проте ні в апеляційній скарзі, ні в доданих до неї матеріалах апелянт не навів жодного належного обґрунтування існування таких причин. Фактично подання зазначених фотоматеріалів лише на стадії апеляційного перегляду спрямоване на усунення недоліків доказової бази після ухвалення рішення судом першої інстанції та створення нової доказової бази для перегляду справи.

Така процесуальна поведінка суперечить принципам правової визначеності, процесуальної економії та добросовісного користування процесуальними правами, закріпленими у статтях 2 та 45 КАС України.

Надання доказів після ухвалення рішення суду не може розглядатися як належний спосіб виконання процесуального обов`язку щодо доказування, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з наданою судом оцінкою доказів та не містять нових обставин або належних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи свідчили про неправильне застосування ним норм матеріального або процесуального права.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача щодо використання системи РЕБ під час оголошення повітряних тривог, оскільки в умовах застосування засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) можливе виникнення технічних похибок у роботі глобальних навігаційних супутникових систем (GNSS), зокрема GPS, що може призводити до неточностей у визначенні географічних координат. Такі технічні особливості мають об`єктивний характер, не залежать від дій інспектора з паркування та не свідчать про несправність або недостовірність роботи програмно-технічного комплексу фотофіксації.

Відтак доводи Скаржника щодо можливих неточностей GPS-позиціонування не спростовують правомірності оскаржуваної постанови та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, що були проаналізовані судом першої інстанції, колегія суддів вважає їх достовірними та належними, приймає їх до уваги і доходить до висновку, що складений 21.02.2026 інспектором постанова відносно позивача є правомірною, оскільки є належні докази, які підтверджують порушення позивачем п. 15.9 «и» Правил дорожнього руху, за що правомірно його притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП, а саме зупинка транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої території.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність відповідачем правомірності спірної постанови.

Щодо решти позовних вимог, колегія суддів вважає їх також такими, що є необґрунтованими через їх похідність від основних позовних вимог позивача про протиправність постанови щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення інспектором порушень п. 15.9 «и» Правил дорожнього руху, у посадової особи виникає обов`язок щодо тимчасового затримання транспортного засобу, який припарковано з порушенням, та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик як то передбачено п. 3 вказаним Порядком № 990.

Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 23 квітня 2026 р. - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 23 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій головного спеціаліста - інспектора з паркування зі складання постанови про накладення адміністративного стягнення та її скасування - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць

О.М. Кузьмишина