Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №320/1076/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/1076/23 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 02 червня 2023 року звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ПФУ в м. Києві, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ у м. Києві, яка полягає у безпідставній відмові проведення у відповідності до статей 43, 51, 55 та 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунку і виплати заборгованість (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 18 січня 2023 року за №06/954, виготовленої ІНФОРМАЦІЯ_1 , 90% грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром, починаючи з 1 квітня 2019 p;

- зобов`язати Головне управління ПФУ у м. Києві у відповідності до статей 43, 51, 55 та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 визначеної на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 18 січня 2023 року за №06/954, виготовленої ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі №640/24345/21, у розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, починаючи з 1 квітня 2019 року та виплатити заборгованість за цей період по теперішній час.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Підставою для постановлення зазначеної ухвали став висновок суду першої інстанції про те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/23497/23, яке набрало законної сили, вже вирішено спір за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії, при цьому справи № 320/23497/23 та № 320/1076/23 є тотожними за суб`єктним складом сторін, предметом спору та підставами позову.

Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року позивач звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду, у якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, з урахуванням і аналізом наданих доказів в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Апелянт наголошує, що пенсійним органом не взято до уваги положення пункту 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не потребують повторного доказування. У зв`язку із цим, як зазначає апелянт, він повторно звернувся з позовною заявою.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного не надходив.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

За наведених обставин та керуючись положеннями ст. 313 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України вирішила розглядати дану справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 підкреслив значимість положень ст.55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій або ж бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейським судом з прав людини також вказано, зокрема в рішенні по справі «Белет проти Франції», що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Закриваючи провадження по цій справі, суд першої інстанції посилався на п.4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, підставою для закриття провадження у цій справі є звернення позивача з позовними вимогами, що були розглянуті в межах справи №320/23497/23. Так, в рамках справи №320/23497/23 позивач звертався з позовом, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у безпідставній відмові проведення у відповідності до статей 43, 51, 55 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунку і виплати заборгованості (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 18.01.2023 № 06/954, виготовленої ІНФОРМАЦІЯ_1 , 90% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у відповідності до статей 43, 51, 55 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснити перерахунок та виплату заборгованості (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 18.01.2023 № 06/954, виготовленої ІНФОРМАЦІЯ_1 , 90% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019.

Колегія суддів вважає такий висновок є обгрунтованим з огляду на наступне.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року по справі №320/1076/23, що залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.01.2023 №06/954 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.01.2023 №06/954 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, залишаючи без задоволення позовні вимоги в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром, починаючи з 1 квітня 2019 року, суди виходили з того, що перерахунок пенсії із визначенням відсоткового розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача має здійснити відповідач після набрання рішенням у справі законної сили, на підставі належних документів та станом на момент виникнення такого права у позивача. Відтак, наведені позовні вимоги станом на момент розгляду справи №320/23497/23 судом було визнано передчасними.

Водночас із матеріалів цієї справи, зокрема уточненої позовної заяви, не вбачається, що підставою звернення до суду були дії відповідача, вчинені під час виконання рішення у справі № 320/23497/23. Позивач не навів обставин, які б свідчили про проведення відповідачем перерахунку пенсії зі зменшенням відсоткового розміру грошового забезпечення або із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром. Відповідні докази в матеріалах справи також відсутні.

Колегія суддів, розглядаючи доводи апеляційної скарги, враховує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року набрало законної сили 26 березня 2024 року, в той час як уточнена позовна заява датується 27 листопада 2023 року, що в свою чергу виключає наявність обставин з якими пов`язується можливість розгляду позовних вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром (після проведення перерахунку пенсійної виплати на виконання рішення суду), починаючи з 1 квітня 2019 року. Докази порушення прав в зазначеній частині позивачем також не було долучено.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що на час звернення до суду існувало порушення прав позивача внаслідок визначення відповідачем відсоткового розміру грошового забезпечення чи застосування обмеження максимального розміру пенсії. Відповідно, відсутнім був і сам предмет спору щодо зазначених вимог.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що спір, ініційований позивачем у справі № 320/1076/23, фактично ґрунтується на тих самих обставинах, що були предметом судового розгляду у справі № 320/23497/23, а заявлені вимоги спрямовані на досягнення тотожного правового результату. Отже, у зазначених справах збігаються сторони, предмет спору та підстави позову, що свідчить про тотожність таких спорів та виключає можливість їх повторного судового розгляду.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач фактично не визнає преюдиційного значення обставин, встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили. На думку апелянта, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням у справі за участю тих самих сторін, щодо того самого предмета та з тих самих підстав, не підлягають повторному доказуванню, а тому звернення до суду з повторним позовом було зумовлено необхідністю забезпечення виконання відповідачем висновків суду, викладених у рішенні, що набрало законної сили.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи апеляційної скарги.

Так, положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України закріплюють принцип преюдиційності, відповідно до якого обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню під час розгляду іншої справи за участю тих самих осіб або особи, стосовно якої такі обставини встановлено. Водночас зазначена процесуальна норма не надає особі права на повторне звернення до суду з тотожними позовними вимогами та не усуває необхідності дотримання правил щодо недопустимості повторного розгляду спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Преюдиційність встановлених судом обставин та заборона повторного розгляду тотожного спору є різними процесуальними інститутами, які мають самостійне правове регулювання та різні правові наслідки.

Отже, посилання апелянта на положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у цій справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст 229, 238. 243, 244, 250, 310, 311, 312, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 12 серпня 2026 року)