Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №712/6819/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 712/6819/26 Суддя першої інстанції: Пономар В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області Гончарука Максима Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-1, ДПП), інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області Гончарука Максима Олександровича (далі - відповідач-2, інспектор патрульної поліції УПП в Черкаській області Гончарук М.О.), в якому просив:

- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 17.05.2026 серії ЕНА № 7209440 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, прийняту інспектором патрульної поліції Гончаруком М.О.;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Постанову поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Черкаській області ДПП капрала поліції Гончарука М.О. від 17.05.2026 ЕНА № 7209440 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн скасовано, а справу закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електроскутер марки MYBRO NIUPRO SM2500 не віднесено, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, заявлених до інспектора патрульної поліції, суд зазначив, що він не є належним відповідачем у цій справі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПП подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що за приписами чинного законодавства електроскутер належить до транспортних засобів, а тому керування ним особою, яка не має відповідного права, охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПП, встановлено строк для подачі відзиву та витребувано справу із суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що електроскутер потужністю 2,5 кВт не є механічним транспортним засобом у розумінні чинного законодавства України, а тому посвідчення водія категорії А1 для керування ним не потрібне.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 11 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2026 року о 10 год. 47 хв. поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області капралом поліції Гончаруком Максимом Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7209440, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 17 травня 2026 року о 10 год. 33 хв. в с. Благодатне (Чапаєвка) Золотоніського району Черкаської області позивач не виконав вимогу дорожнього знака 3.41 «Контроль», а саме не здійснив повну зупинку електротранспорту, та при перевірці документів було встановлено відсутність у нього посвідчення водія відповідної категорії А1, чим порушено п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

Вважаючи протиправною спірну постанову, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідного права, є підставою для притягнення такої до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Підпунктом «а» пункту 2.1 ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Отже, за приписами пп. «а» п. 2.1 ПДР України водій саме механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Визначення механічного транспортного засобу та транспортного засобу містяться у п. 1.10 ПДР України, за якими механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. У цьому пункті ПДР України також закріплено поняття «мопед», до якого віднесено двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Отже, за своєю правовою природою поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» є відмінними та охоплюють транспортні засобі різних характеристик. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст ч. 2 ст. 126 КУпАП, за якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, свідчить, що адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Таким чином, санкція, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, охоплює керування всіма транспортними засобами, у тому числі й механічними.

Матеріали справи свідчать, що електроскутер марки MYBRO NIUPRO SM2500, яким керував позивач, має потужність 2,5 кВт, а відтак належить до транспортних засобів у розумінні ПДР України.

Відповідно до п. 2.13 ПДР України право на керування транспортними засобами особам може бути надано мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку. Транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема, А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Згідно з п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема, А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Тобто, для керування транспортним засобом, до якого належить електроскутер марки MYBRO NIUPRO SM2500, потужністю 2,5 кВт, ОСОБА_1 повинен був мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії А1. Водночас доказів наявності у позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, посилаючись на відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, з підстав, що електроскутер марки MYBRO NIUPRO SM2500, яким керував позивач, не належить до механічних транспортних засобів, а відтак останній не був зобов`язаний мати при собі відповідне посвідчення водія, суд першої інстанції не врахував, що відповідальність за таке правопорушення передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Натомість, як було встановлено раніше, складом правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, є керування саме транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (частини перша, друга і четверта статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Із змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2026 о 10 год. 33 хв. в с. Благодатне (Чапаєвка) Золотоніського району Черкаської області позивач не виконав вимогу дорожнього знака 3.41 «Контроль», а саме не здійснив повну зупинку електротранспорту, та при перевірці документів було встановлено відсутність у нього посвідчення водія відповідної категорії А1, за що ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність, що належним чином відображено у спірній постанові та підтверджується матеріалами справи.

Відтак, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, колегія суддів приходить до висновку про те, що спірна постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню, що було залишено поза увагою судом першої інстанції.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування указаних вище норм права сформульований Верховним Судом у постанові від 17.05.2018 у справі №681/972/17.

Крім того, позивачем не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт протиправності оскаржуваної постанови, а тому враховуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись статтями 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 12 червня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області Гончарука Максима Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.