Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №580/9167/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9167/25 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлено постановою від 12.09.2024 щодо не затвердження постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідоцтва про хворобу від 07.06.2024 №842 відносно позивача;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо затвердження постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідоцтва про хворобу від 07.06.2024 №842 відносно позивача, з урахуванням висновків суду.

На обґрунтування заявлених вимог зазначено про те, що Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України протиправно не затвердила постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідоцтва про хворобу від 07.06.2024 №842 відносно позивача, так як оскаржувана постанова ЦВЛК ЗСУ містить формальні підстави не затвердження первинної постанови ВЛК щодо неналежно оформленої медичної документації, що жодним чином не відноситься до здоров`я позивача та не впливає на придатність/непридатність його до військової служби.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції фактично усунувся від перевірки законності дій відповідача, не дослідивши чи є виявлені відповідачем недоліки суттєвими, чи могли формальні порушення оформлення бути усунені без повторного медичного огляду та чи є втручання у права позивача пропорційним.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025 та від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів апеляційного суду, ОСОБА_1 07.06.2024 пройшов медичний огляд у ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За наслідками медичного окладу прийнято постанову, якою на підставі ст. 31а графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби - визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, яка оформлена свідоцтвом про хворобу №842 від 07.06.2024.

На виконання вимог абзацу тринадцятого пункту 3.8 глави 3 розділу І Положення №402, постанову ВЛК від 07.06.2024 направлено на затвердження до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка за наслідками її розгляду прийняла оскаржувану постанову від 12.09.2024, якою:

- постанова військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 не затверджена;

- встановлений діагноз, зазначений у свідоцтві про хворобу не підтверджується медичною документацією за попередні роки;

- пункти свідоцтва про хворобу оформлено неналежно, не в повному обсязі;

- свідоцтво про хворобу оформлено з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та Методичних рекомендацій щодо організації роботи військово-лікарських комісій проведення військово-лікарської експертизи в особливий період. Застосовані неналежні поля;

- підлягає повторному обстеженню та медичному огляду у ВЛК п ІНФОРМАЦІЯ_3 із належним оформленням медичної документації, наданням медичних документів, що підтверджують встановлений діагноз.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеною постановою відповідача, звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ЦВЛК при застосуванні ними відповідних методів дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, судом не встановлено процедурних порушень Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України при прийнятті оскаржуваного рішення за результатами перевірки постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1).

Згідно зі статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402).

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно з підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, гарнізонні ВЛК.

У силу пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування),у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців до служби в Десантно-штурмових військах, плаваючому складі, морській піхоті; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I - II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я; потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Так, пунктом 6.8 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого. Огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Відповідно до пунктів 20.1-20.2 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК. Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Згідно з пунктом 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: а) «Придатний» до військової служби; б) «Непридатний» до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: «Обмежено придатний до військової служби»).

За результатами медичного огляду, ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи не придатність особи до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою.

Зокрема, абзацом п`ятим пункту 2.4.5 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пункт 2.4.10 глави 2 розділу І Положення № 402).

У свою чергу, згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка оформлена свідоцтвом про хворобу від 07.06.2024 №842 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.11).

Проте, постановою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.09.2024 постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 не затверджено.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 813/38/16, від 27 лютого 2020 року у справі № 440/569/19.

Позивач, у свою чергу, в апеляційній скарзі посилається на процесуальні порушення, однак, не зазначає які саме процедурні порушення були допущені під час ухвалення рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України за результатом розгляду матеріалів та винесення оскаржуваної постанови.

Твердження апелянта зводяться лише до фактичного викладення постанови та не погодження з висновками Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.

Водночас, згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16.

На переконання колегії суддів, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та визначення ступеню його придатності до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді справ, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певної постанови (довідки), оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, тому оцінка підстав для прийняття рішень ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

У той же час, апелянт не зазначає про порушення відповідачем процедури при оформленні постанови від 12.09.2024, тому відсутні підстави вважати, що таке рішення є протиправним за процедурою його прийняття.

Отже, оскільки за наслідками розгляду цієї справи порушення процедури під час складання постанови не встановлено, то позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, оскільки відповідач не подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву та не довів правомірність свого рішення, колегія суддів зазначає таке.

Вирішення питання, чи вважати неподання відзиву визнанням позову, є правом, а не обов`язком суду у розумінні частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

При цьому, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

За змістом частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Із аналізу зазначеного вище вбачається, що сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій.

Більше того, неподання суб`єктом владних повноважень-відповідачем відзиву на позов без поважних причин не є безумовною підставою для ухвалення рішення про задоволення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року по справі № 826/13340/17.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги під час розгляду апеляційної скарги доводи апелянта про допущення судом першої інстанції ряду технічних описок у тексті судового рішення, а саме судом в описовій частині судового рішення невірно зазначено позивача у справі та орган, при якому діяла військово-лікарська комісія. Водночас фактичні обставини справи, викладені та досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду відповідають матеріалам справи.

Суд зазначає, що вказана підстава не входить до переліку випадків, обов`язкових підстав для скасування судового рішення, передбаченого частиною третьою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою усунення вищевказаних порушень, Кодексом передбачено спосіб звернення до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №580/9167/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

О.В.Карпушова