Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/6248/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6248/25 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року в неповному обсязі, зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за цей період, а також визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та зобов`язати таку компенсацію нарахувати і виплатити.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

зобов`язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 у загальній сумі 203307,27 грн відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з відрахування зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми;

зобов`язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 у загальній сумі 203307,27 грн відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з відрахування зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування скарги зазначає, що з 01 грудня 2015 року базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін є місяць останнього підвищення посадового окладу; у період з листопада 2016 року по лютий 2018 року таким місяцем є листопад 2016 року, а з 01 березня 2018 року - березень 2018 року. Вказує, що приріст індексу споживчих цін у березні 2018 року становив 11,96 %, сума можливої індексації - 210,74 грн, тоді як підвищення грошового доходу позивачки у березні 2018 року становило 596,57 грн, що виключає право на індексацію-різницю відповідно до пункту 5 Порядку № 1078. Вважає, що індексацію грошового забезпечення позивачці нараховано та виплачено правильно, а відповідач діяв у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи , ОСОБА_1 у спірний період проходила службу в 2 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.

Згідно довідки 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 04.07.2025 № 70462-876/704602 позивачу з березня 2018 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась, з грудня 2018 року по липень 2022 року виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо визначення листопада 2016 року базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивачки.

Так, з 01 грудня 2015 року внаслідок внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 правила визначення базового місяця змінилися: місяцем підвищення доходу, з якого обчислюється індекс споживчих цін наростаючим підсумком, є місяць підвищення саме тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає особа. При цьому збільшення окремих складових грошового доходу без підвищення тарифної ставки (посадового окладу) не впливає на визначення базового місяця (абзац п`ятий пункту 5 Порядку № 1078).

Як убачається з матеріалів справи, посадові оклади осіб рядового і начальницького складу до 01 березня 2018 року визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, а з 01 березня 2018 року - постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Водночас у грудні 2015 року підвищення посадових окладів не відбулося, а у листопаді 2016 року було змінено лише окремі складові грошового забезпечення, що не є підставою для визначення цього місяця базовим.

Отже, ані грудень 2015 року, ані листопад 2016 року не є місяцями підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а тому не можуть застосовуватися як базові місяці для обчислення індексу споживчих цін. Таким місяцем є січень 2008 року - місяць останнього підвищення посадового окладу за відповідною посадою.

Зазначене узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду. У постанові від 01 травня 2026 року у справі № 320/7635/22 Верховний Суд дійшов висновку, що за умови останнього підвищення посадового окладу в січні 2008 року місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 є саме січень 2008 року, а повноваження відповідного органу щодо проведення індексації не є дискреційними.

Оскільки базовим місяцем є січень 2008 року, величина приросту індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком до березня 2018 року, становить 253,30 відсотка, а сума можливої індексації грошового забезпечення (Б) у березні 2018 року - 4 463,15 грн (1762,00 грн Ч 253,30 % / 100), а не 210,74 грн, як стверджує апелянт. Саме таку величину суми можливої індексації за березень 2018 року підтвердив Верховний Суд у наведеній вище постанові у справі № 320/7635/22.

Розмір підвищення грошового доходу позивачки у березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року (7 849,59 грн) і сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року (7 253,02 грн) і становить 596,57 грн. Оскільки розмір підвищення доходу (596,57 грн) є меншим за суму можливої індексації (4 463,15 грн), у позивачки виникло право на отримання індексації-різниці, яка за абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078 визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу і становить 3 866,58 грн щомісячно (4 463,15 грн ? 596,57 грн). А отже, посилання апелянта на відсутність у позивачки права на індексацію-різницю ґрунтується на помилковому визначенні базового місяця, не відповідає фактичним обставинам справи і нормам Порядку № 1078 та задоволенню не підлягає.

Індексація-різниця має щомісячний фіксований характер і виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, а повноваження відповідача щодо її нарахування і виплати не є дискреційними. За таких умов суд зобов`язаний перевірити розрахунок і визначити конкретну суму індексації, що належить до виплати, оскільки лише такий спосіб захисту є ефективним і вносить юридичну визначеність у спірні правовідносини.

Подібний підхід викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 30 квітня 2026 року у справі № 140/6730/24.

Суд першої інстанції цих вимог дотримався, перевіривши розрахунок та визначивши конкретну суму індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року - 203 307,27 грн (201 062,16 грн за 52 місяці з березня 2018 року по червень 2022 року та 2 245,11 грн за 18 днів липня 2022 року).

Довід апелянта про правомірність своїх дій з посиланням на частину другу статті 19 Конституції України спростовується наведеним вище, оскільки невиплата індексації-різниці за наявності в позивачки права на неї є протиправною бездіяльністю. При цьому в адміністративних справах про протиправність бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доведення правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність у позивачки права на індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року у сумі 203 307,27 грн є обґрунтованими, відповідають нормам Порядку № 1078 і сталій практиці Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

За статтею 3 цього Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу, а за статтею 4 виплата компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відтак, обов`язковою умовою для нарахування та виплати компенсації є фактична виплата (погашення) заборгованості з основного доходу; до моменту такої виплати визначити період прострочення і суму компенсації неможливо, а обов`язок відповідача щодо її виплати не виникає.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2026 року у справі № 420/30633/24, в якій зазначено, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості, а присудження такої компенсації наперед законом не передбачено.

Індексацію-різницю грошового забезпечення позивачці ще не виплачено - рішенням суду першої інстанції відповідача лише зобов`язано її нарахувати та виплатити. А отже, вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів є передчасною і задоволенню не підлягає. При цьому відмова в задоволенні цієї вимоги не позбавляє позивачку права на отримання компенсації в майбутньому - після фактичної виплати суми основної заборгованості.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню: рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги, а в іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області -задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого розміру індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року за весь час затримки виплати - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)