Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/15577/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/15577/23 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України), ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 ), у якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неповідомлення Військової частини НОМЕР_3 про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.08.2022 по 14.10.2022 включно, та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити до Військової частини НОМЕР_3 інформацію про таку участь за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у неповідомленні ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 11.10.2022;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 11.10.2022 за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168»;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність документів, передбачена пунктом 4 цього наказу, підтверджує безпосередню участь позивача за періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.10.2022 по 11.10.2022.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що підтверджуючі документи щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях, зокрема журнали бойових дій та рапорти, до Військової частини НОМЕР_1 не надходили, оскільки велися у підрозділі, до якого позивач організаційно не належав. Вказує, що довідка від 14.10.2022 № 2743 підтверджує лише перебування позивача в районі ведення бойових дій, але не факт його безпосередньої участі в них. Крім того, посилається на відсутність у військовій частині сукупності документів, передбачених пунктом 4 наказу № 392/0/81-22-АГ, та зазначає, що сам факт видання бойових наказів (розпоряджень) не свідчить про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях. Також апелянт вважає, що виконання завдань із охорони ділянки державного кордону є виконанням звичайних службових обов`язків і саме по собі не створює права на отримання збільшеної винагороди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 ).

На думку позивача, в період проходження ним служби, з 01.08.2022 по 14.10.2022, він не отримав всіх належних сум грошового забезпечення, а саме додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн за місяць.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, виходить з такого.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі.

Порядок і умови такої виплати для військовослужбовців Держприкордонслужби визначено наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, який діяв з 01.08.2022 по 30.11.2022.

За пунктом 4 цього наказу підтвердження безпосередньої участі здійснюється на підставі сукупності інформації у бойовому наказі (бойовому розпорядженні), журналі бойових дій (або аналогічному за призначенням документі) та рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця, у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен, по батькові та кількості днів участі.

Для відряджених військовослужбовців пункт 5 наказу додатково передбачає довідку начальника органу, який вів бойові дії та до якого вони відряджені. За пунктом 11 наказу інформація про відряджених військовослужбовців та дні їхньої безпосередньої участі подається начальниками органів Держприкордонслужби, які вели бойові дії, до 5 числа щомісячно в органи, у яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою додатка 2. Оскільки весь спірний період з 01.08.2022 по 14.10.2022 охоплюється дією наказу № 392/0/81-22-АГ, підтвердження участі позивача підпорядковане саме сукупнісному режиму пункту 4.

Колегія суддів встановила, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .

На підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.06.2022 № 4346 та бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.06.2022 № 106Т позивача у складі зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 передано в оперативне підпорядкування НОМЕР_4 прикордонного загону на період з 06.07.2022 по 14.10.2022.

Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2025 № 859 підтверджено, що у Військовій частині НОМЕР_2 позивач військової служби не проходив і на її забезпеченні не перебував, тому доводи про ведення документів цією частиною предмета спору не стосуються.

На виконання ухвали суду першої інстанції від 03.07.2025 Військова частина НОМЕР_3 надала витяг із журналу службово-бойових дій зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрований за книгою обліку за 2022 рік № 288), рапорти начальника зведеного загону відділу прикордонної служби типу "С" Небельського Ю. від 01.09.2022 та від 17.10.2022, а також довідки про безпосередню участь військовослужбовців зведеного загону у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Із цих документів у поєднанні з бойовим наказом від 27.06.2022 № 106Т та бойовим розпорядженням від 23.06.2022 № 4346 вбачається, що позивач брав безпосередню участь у заходах з відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.10.2022 по 11.10.2022. А отже, передбачена пунктом 4 наказу № 392/0/81-22-АГ сукупність документів за ці періоди в матеріалах справи наявна.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують. Твердження про те, що підтверджуючі документи до Військової частини НОМЕР_1 не надходили, не звільняє її від обов`язку, покладеного пунктом 11 наказу № 392/0/81-22-АГ саме на начальника органу, до якого відряджено військовослужбовця і який вів бойові дії, тобто на НОМЕР_4 прикордонний загін, в оперативному підпорядкуванні якого перебував зведений загін.

Колегія суддів зазначає, що неналежна організація внутрішнього документообігу між підрозділами не може покладатися на військовослужбовця.

У постанові від 02 квітня 2026 року у справі № 200/493/23 Верховний Суд зазначив, що обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 наказу № 392-АГ, покладено на начальників органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, а недоліки оформлення таких документів та їх неповнота "не можуть покладатися на військовослужбовця".

Подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23 та від 27 листопада 2025 року у справі № 120/5140/23, зазначивши, що порушення порядку передачі документів між військовими частинами не позбавляє військовослужбовця права на додаткову винагороду, а надсилання списків за додатком 2 є лише елементом процедури виплати. А отже, цей довід апелянта є безпідставним.

Посилання апелянта на те, що довідка від 14.10.2022 № 2743 не підтверджує безпосередньої участі, висновків суду першої інстанції також не спростовує, оскільки оскаржуване рішення ґрунтується не на цій довідці, а на сукупності журналу службово-бойових дій № 288, рапортів начальника зведеного загону та довідок про участь військовослужбовців.

Довід про відсутність сукупності документів суперечить матеріалам справи, у яких така сукупність наявна, а рапорт начальника підрозділу про участь військовослужбовця прямо віднесений пунктом 4 наказу № 392/0/81-22-АГ до переліку підтверджуючих документів. Правильним є й те, що сам факт видання бойового наказу (розпорядження) безпосередньої участі не доводить; проте у цій справі участь позивача підтверджена не лише бойовим наказом і розпорядженням, а їх сукупністю з журналом бойових дій, рапортами та довідками. А отже, ці доводи апеляційної скарги відхиляються.

Не заслуговує доводи апелянта про те, що виконання завдань з охорони ділянки державного кордону є звичайним службовим обов`язком, оскільки, в умовах воєнного стану оцінка виконуваних військовослужбовцем завдань не може бути формальною.

У постанові від 06 березня 2025 року у справі № 620/18189/23 Верховний Суд зазначив, що завдання, які в мирний час є складовою звичайної оперативно-службової діяльності, у контексті відсічі збройної агресії можуть свідчити про безпосередню участь у бойових діях або заходах. Належних доказів того, що завдання позивача такого характеру не мали, апелянт не надав. Таким чином, і цей довід є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доведення правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів дійшла висновку про наявність таких підстав.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)