Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/5122/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5122/25 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області та Державної податкової служби України, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 23 січня 2025 року № 12402360/1762705492 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27 грудня 2024 року № 2 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати цю податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 23 січня 2025 року № 12402360/1762705492 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27 грудня 2024 року № 2; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати зазначену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання - 7 січня 2025 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач не виконав вимог повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів від 15 січня 2025 року, чим порушив пункт 9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520. Зокрема, на думку апелянта, платник податку не усунув виявлених недоліків, а саме не надав нотаріально посвідченого договору позички трактора, укладеного з фізичною особою, як того вимагає частина друга статті 799 Цивільного кодексу України, а також не подав табель обліку робочого часу. Крім того, апелянт зазначає, що зобов`язання судом Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу. На думку відповідача, у разі визнання рішення про відмову протиправним належним способом судового захисту є лише зобов`язання контролюючого органу повторно розглянути питання про реєстрацію податкової накладної, а не безпосереднє зобов`язання здійснити її реєстрацію. На підтвердження цієї позиції апелянт посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах № 805/696/18-а, № 160/17565/20 та інші судові рішення. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі предмета доказування, дослідивши первинні документи, які не були підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, тоді як, за його твердженням, правомірність рішення контролюючого органу повинна оцінюватися виключно з урахуванням тих обставин, які стали підставою для його прийняття. На підтвердження цього доводу апелянт посилається на постанову Верховного Суду у справі № 940/1240/18. Окремо апелянт зазначає, що оскаржуване рішення Комісії прийнято у встановленій законодавством формі, у межах наданих повноважень та з дотриманням визначених строків, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Фермерське господарство "Русь" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обов`язок обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії і на практику Верховного Суду, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (серед видів діяльності - лісозаготівлі, код 02.20) на підставі дозволу на виконання лісосічних робіт і трелювання лісу уклав з Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Новгород-Сіверське лісове господарство" договір від 28 жовтня 2024 року № 344 про надання лісозаготівельних послуг з рубки, формування і оздоровлення лісів.

На виконання договору 27 грудня 2024 року сторони склали акт приймання-передачі наданих послуг на суму 18 402,52 грн, у тому числі податок на додану вартість 3 067,10 грн; платник склав податкову накладну від 27 грудня 2024 року № 2 і подав її на реєстрацію 7 січня 2025 року.

Квитанцією від 7 січня 2025 року реєстрацію податкової накладної зупинено з підстави, що обсяг постачання послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такої послуги та обсягу її постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку № 1165); платникові запропоновано надати пояснення та копії документів.

10 січня 2025 року платник надіслав контролюючому органу пояснення з доданими документами щодо здійснення господарської операції за податковою накладною № 2.

Повідомленням від 15 січня 2025 року № 12358697/1762705492 контролюючий орган запропонував надати копії інших документів, що підтверджують зазначену в податковій накладній інформацію, зазначивши додатково, що порушено частину другу статті 799 Цивільного кодексу України (договір позички трактора з фізичною особою не посвідчено нотаріально) і не надано табель обліку робочого часу.

Рішенням від 23 січня 2025 року № 12402360/1762705492 контролюючий орган відмовив у реєстрації податкової накладної № 2 з підстави ненадання (часткового надання) додаткових письмових пояснень і копій документів при отриманні повідомлення; при цьому у графі рішення "Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)" зазначено: "відсутня".

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Такий механізм визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, а порядок прийняття рішень - Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 квитанція про зупинення реєстрації має містити критерій ризиковості з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник, і пропозицію надати пояснення та копії документів.

Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку № 520 за наслідками розгляду поданих платником пояснень і документів комісія приймає рішення про реєстрацію, або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових документів, або приймає рішення про відмову - у разі ненадання (часткового надання) додаткових документів при отриманні повідомлення чи надання документів, складених з порушенням законодавства.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що предметом перевірки на стадії реєстрації податкової накладної є додержання порядку зупинення та відмови в реєстрації, а не реальність і товарність господарської операції.

Здійснення моніторингу податкових накладних не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкової перевірки як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу; за результатами моніторингу операція чи платник перевіряються лише за зовнішніми формальними критеріями.

У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24 Верховний Суд зазначив, що, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника на предмет їх реальності, а змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом податкової перевірки.

Витребувані контролюючим органом нотаріально посвідчений договір позички трактора і табель обліку робочого часу стосуються наявності у платника матеріально-технічних і трудових ресурсів, тобто його спроможності здійснювати діяльність, а не підтвердження самої операції з надання лісозаготівельних послуг, яку платник підтвердив договором від 28 жовтня 2024 року № 344 та актом приймання-передачі від 27 грудня 2024 року.

Перевірка наявності й достатності таких ресурсів є предметом податкової перевірки, а не автоматизованого моніторингу на стадії реєстрації. А отже, посилання контролюючого органу на ненадання цих документів не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

Окрім того, рішення про відмову не відповідає вимогам чіткості та вмотивованості акта індивідуальної дії. У графі "Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)" зазначено "відсутня", тобто контролюючий орган не вказав, яких саме документів забракло для прийняття рішення про реєстрацію.

Як зазначив Верховний Суд у наведеній постанові у справі № 160/21238/24, пропозиція надати документи без переліку, який орган вважає достатнім для позитивного рішення, призводить до стану невизначеності та необґрунтованого обмеження права платника, а рішення, в якому не зазначено, яких документів не вистачило, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості; аналогічну позицію викладено й у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2023 року у справі № 380/4146/22.

Таким чином, відмова є необґрунтованою. При цьому, додержання відповідачем встановленої форми рішення і строків його прийняття, на що також посилається апелянт, саме по собі правомірності відмови не підтверджує, оскільки акт індивідуальної дії має відповідати не лише формальним вимогам щодо форми і строку, а й вимогам обґрунтованості та чіткості, яким оскаржуване рішення не відповідає.

Безпідставним є й довід про втручання у дискреційні повноваження.

За встановленої судом протиправності відмови свобода розсуду контролюючого органу звужується до єдиного юридично допустимого рішення - реєстрації податкової накладної, а належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну датою її подання на реєстрацію.

Цей висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду, зокрема постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24, а також постановам від 3 березня 2026 року у справі № 320/36806/23 і від 19 травня 2026 року у справі № 580/2737/25.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на постанови у справах № 805/696/18-а та № 160/17565/20 цих висновків не спростовують, оскільки стосуються інших фактичних обставин і не відображають усталеного підходу касаційного суду в цій категорії спорів.

Не заслуговує на увагу й посилання на постанову у справі № 940/1240/18: підставою для зупинення реєстрації був пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (співвідношення обсягів придбання та постачання), тоді як саме контролюючий орган у повідомленні від 15 січня 2025 року вийшов за межі цієї підстави, перейшовши до питань наявності в платника ресурсів.

Дослідження судом наданих платником первинних документів не виходить в межі предмета спору, яким є правомірність зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної.

За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності рішення покладено на контролюючий орган як суб`єкта владних повноважень. Такого доведення відповідач не здійснив. А отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, підстави для скасування рішення відсутні.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 77, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)