Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/1423/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1423/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними, скасування податкової вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 07.10.2024 № 0002386-1305-2501 та рішення цього органу від 07.10.2024 № 302/25-01-13-05-06 про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 07.10.2024 №0002386-1305-2501; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 07.10.2024 №302/25-01-13-05-06 про опис майна в податкову заставу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент винесення податкової вимоги основна сума (72 164,47 грн) ще не була узгодженим податковим боргом, оскільки відповідні податкові повідомлення-рішення оскаржувалися в суді та згодом були скасовані. Залишок боргу із земельного податку (216,18 грн) був меншим за встановлений законом поріг, тому податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є протиправними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. На обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що податкова вимога є дійсною протягом усього строку безперервного існування податкового боргу і не підлягає повторному формуванню в разі зміни його суми; що податковий борг із земельного податку існує безперервно з 28.11.2023 і не погашений, а тому спірна вимога зберігає правову дію та не підлягає відкликанню; а також на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 821/1258/17.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначив, зокрема, що податкових повідомлень-рішень із земельного податку не отримував, на що вказував у позовній заяві, а відповідач цього не спростував.

07.10.2024 відповідачем сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 07.10.2024 №0002386-1305-2501 та прийнято рішення №302/25-01-13-05-06 про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги від 07.10.2024 №0002386-1305-2501, останній складається з податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 72 164,47 грн та податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб на суму 216,18 грн, що разом складає 72 380,65 грн.

Як слідує з матеріалів справи та сторонами не заперечується, податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 72 164,47 грн виник у зв`язку з несплатою сум грошових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Чернігівській області від 29.02.2024 №0004380-2407-2523-UA74020050000033944 та від 07.03.2024 №0035852-2407-2523- UA74020050000033944.

Податковий борг з земельного податку з фізичних осіб на суму 216,18 грн виник у зв`язку з несплатою сум грошових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Чернігівській області від 14.06.2024 №19121-2407-2523 та від 14.06.2024 №19122-2407-2523.

05.09.2024 позивач звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС у Чернігівській області (справа №620/12121/24), в якому оскаржив податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 29.02.2024 №0004380-2407-2523-UA74020050000033944 та від 07.03.2024 №0035852-2407-2523- UA74020050000033944.

Податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 14.06.2024 №19121-2407-2523 та від 14.06.2024 №19122-2407-2523 в судовому порядку позивачем не оскаржувались.

Рішенням від 04.11.2024 ці податкові повідомлення-рішення скасовано, а нараховані за ними суми 29.11.2024 знято з нарахування.

Податкові повідомлення-рішення із земельного податку в судовому порядку не оскаржувалися.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

За підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені.

За пунктом 59.1 статті 59 цього Кодексу податкова вимога надсилається платнику податків у разі, коли в нього виник податковий борг.

Отже, передумовою формування податкової вимоги є наявність податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого у встановлений строк.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що включення до оскаржуваної податкової вимоги суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно у розмірі 72 164,47 грн є протиправним.

Так, 05.09.2024, тобто до формування оскаржуваної податкової вимоги, ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку податкові повідомлення-рішення від 29.02.2024 № 0004380-2407-2523 та від 07.03.2024 № 0035852-2407-2523, якими визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно у зазначеному розмірі (справа № 620/12121/24). Відтак станом на день формування податкової вимоги (07.10.2024) це грошове зобов`язання, відповідно до абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, було неузгодженим та не набуло статусу податкового боргу, а тому не могло бути включене до детального розрахунку податкового боргу та покладене в основу податкової вимоги. Правильність такого висновку підтверджується і тим, що рішенням суду від 04.11.2024 у справі № 620/12121/24 зазначені податкові повідомлення-рішення скасовано, а відповідні суми 29.11.2024 знято з нарахування, тобто узгодженими вони так і не стали.

Щодо узгодженого залишку - податкового боргу із земельного податку у розмірі 216,18 грн - колегія суддів зазначає таке.

Абзацом третім пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога не надсилається, а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу неоподатковуваний мінімум для цілей застосування зазначеної норми становить 17 гривень, а тому граничний поріг дорівнює 3 060 гривням. Сума 216,18 грн є меншою за цей поріг більш ніж у чотирнадцять разів, через що формування податкової вимоги на її основі прямо суперечить абзацу третьому пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України.

Такий самий поріг установлено й для застосування податкової застави. За статтею 88 Податкового кодексу України майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, а згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 цього Кодексу право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу. Водночас право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий пункту 89.2 статті 89 Кодексу, пункт 11 розділу І Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 586).

Оскільки узгоджений податковий борг позивача (216,18 грн) цього порога не перевищує, правових підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу контролюючий орган не мав.

Наведені висновки узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 240/18522/21 Верховний Суд відніс до предмета доказування у справах про опис майна у податкову заставу наявність узгодженого грошового зобов`язання, момент виникнення податкового боргу та те, чи перевищує його сума встановлений поріг.

У постанові від 21 червня 2022 року у справі № 240/6321/20 Верховний Суд сформулював висновок, що виникнення права податкової застави законодавство не пов`язує із чинністю податкової вимоги.

У постанові від 16 жовтня 2025 року у справі № 2040/6197/18 Верховний Суд вказав, що за відсутності узгодженого грошового зобов`язання вимога про сплату боргу як передумова застосування податкової застави є передчасною.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 821/1258/17 є безпідставним, оскільки грошове зобов`язання у справі № 821/1258/17 було узгодженим: відповідні податкові повідомлення-рішення пройшли судове оскарження, за наслідками якого в задоволенні позову платника відмовлено, і вже після набуття зобов`язанням статусу податкового боргу поставало питання чинності податкової вимоги при подальшій зміні суми боргу. Натомість у справі яка розглядається, частина суми, на якій ґрунтувалася вимога, на момент її формування була неузгодженою через судове оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень, а узгоджений залишок не досягав законодавчо встановленого порога.

Висновок Верховного Суду про дійсність податкової вимоги протягом усього строку безперервного існування податкового боргу передбачає наявність правомірно сформованої вимоги на узгоджений борг, що перевищує поріг, чого в цій справі немає. А отже, ця правова позиція до спірних правовідносин не застосовується.

Не спростовує висновків суду першої інстанції й довід апелянта про безперервне існування податкового боргу із земельного податку з 28.11.2023, оскільки навіть за умови існування такого боргу його сума (216,18 грн) самостійно не досягає порога, з якого закон допускає надіслання податкової вимоги та застосування податкової застави, а тому ні вимога, ні рішення про опис майна у податкову заставу не могли бути сформовані на його основі. Питання ж повторного формування вимоги в разі зміни суми боргу постає лише щодо правомірно сформованої вимоги і не стосується випадку, коли вимогу від початку сформовано всупереч закону.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги викладених висновків не спростовують.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 77, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)