Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/1987/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1987/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправними дії та бездіяльність відповідачів щодо нарахування індексації його грошового забезпечення без застосування січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), та без урахування вимог абзаців четвертого, п`ятого і шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), а також зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати, перерахувати і виплатити відповідні суми індексації.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пунктів 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 06.12.2024;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 06.12.2024 із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пунктів 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів військовослужбовців у випереджаючому порядку на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, а тому обчислення індексу споживчих цін має здійснюватися з січня 2016 року, а не з січня 2008 року. Зазначає, що у грудні 2015 року військовослужбовцям було підвищено розмір премії та щомісячної додаткової грошової винагороди, у зв`язку з чим за період із січня 2016 року по лютий 2018 року розмір можливої індексації не перевищував суму такого підвищення, а отже індексація грошового забезпечення за цей період становила 0,00 грн. Також апелянт вказує, що з 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою було підвищено посадові оклади військовослужбовців, а індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації лише у листопаді 2018 року. У зв`язку з цим, на думку апелянта, нарахування індексації грошового забезпечення правомірно здійснювалося з грудня 2018 року. Крім того, апелянт зазначає, що позивач неправильно застосовує положення абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, оскільки після визначення нового базового місяця сума індексації, визначена за попередній період, не переноситься та не зберігається. Також апелянт посилається на те, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік було зупинено, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у 2024 році здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі правила обчислення індексу споживчих цін для визначення суми індексації, врегульовано Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), який із 01 грудня 2015 року застосовується у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів.

Отже, у період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися. Відтак, для цілей застосування Порядку № 1078 місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача, є січень 2008 року - місяць останнього підвищення посадових окладів.

Посилання апелянта на те, що базовим місяцем має бути січень 2016 року, є безпідставним.

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 було передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів працівників бюджетної сфери з метою початку обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації із січня 2016 року. Водночас таке підвищення не поширювалося на військовослужбовців, оскільки у грудні 2015 року їх посадові оклади не збільшувалися.

У постанові Верховного Суду від 01 травня 2026 року у справі № 320/7635/22 зазначено, що якщо на виконання постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади у грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не може вважатися для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів) у розумінні Порядку № 1078.

Таким чином, доводи апелянта щодо визначення січня 2016 року базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців не ґрунтуються на положеннях законодавства та суперечать правовим висновкам Верховного Суду.

Не змінює цього висновку і посилання апелянта на підвищення у грудні 2015 року розміру премії та щомісячної додаткової винагороди.

За абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення посадових окладів сума індексації на розмір такого підвищення не зменшується. Оскільки премія та щомісячна додаткова винагорода не є складовими посадового окладу, їх збільшення не утворює нового місяця підвищення доходу для цілей індексації.

Відтак, довід апелянта про те, що за період із січня 2016 року по лютий 2018 року сума індексації становила 0,00 грн, ґрунтується на неправильному визначенні базового місяця та не може бути врахований.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив січень 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

При цьому повноваження військової частини щодо визначення базового місяця у спірних правовідносинах не є дискреційними, оскільки Порядок № 1078 встановлює чіткий порядок обчислення індексу споживчих цін, який пов`язується з місяцем останнього підвищення тарифних ставок (окладів).

Щодо періоду після 01 березня 2018 року колегія суддів зазначає таке.

Із 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Відповідно березень 2018 року став місяцем підвищення грошового доходу позивача.

Заперечуючи проти виплати індексації до грудня 2018 року, апелянт фактично застосував лише положення абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 1078, за якими у місяці підвищення доходу значення індексу споживчих цін приймається за 100 відсотків, а його обчислення здійснюється з наступного місяця.

Водночас апелянт не врахував положення абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, які регулюють питання виплати індексації-різниці.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу у місяці підвищення не перевищує суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці, сума індексації визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу.

Отже, для правильного вирішення питання щодо виплати індексації-різниці необхідно встановити розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року та порівняти його із сумою можливої індексації, яка склалася у цьому місяці.

Доводи апелянта про помилкове застосування позивачем абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 є необґрунтованими.

У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 380/19104/22 зазначено, що законодавство не містить поняття «фіксована сума індексації», однак положення абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 фактично регулюють механізм індексації-різниці, право на яку виникає у разі, коли розмір підвищення доходу у місяці підвищення окладів є меншим за суму можливої індексації. Така виплата має щомісячний характер і є обов`язковою до наступного підвищення посадових окладів.

Отже, саме по собі заперечення апелянта проти застосування поняття «фіксованої суми індексації» не спростовує право позивача на отримання індексації-різниці.

З огляду на це обраний судом першої інстанції спосіб захисту у вигляді зобов`язання провести перерахунок та виплату індексації-різниці без визначення конкретної суми є належним. Позивач не заявляв вимоги про стягнення конкретного розміру індексації та не подавав власного розрахунку, тому визначення її розміру не є обов`язком суду у межах цього спору.

Посилання апелянта на зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у 2023 році не підлягає оцінці, оскільки в цій частині суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Так само не впливає на правильність рішення довід апелянта щодо обчислення індексу споживчих цін із 01 січня 2024 року. Такий порядок стосується поточної індексації, тоді як право позивача на індексацію-різницю виникло у березні 2018 року та зберігається до наступного підвищення посадових окладів. Оскільки у період із 01 січня 2024 року по 06 грудня 2024 року посадовий оклад позивача не змінювався, підстав для припинення виплати індексації-різниці не було.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються переважно на судових рішеннях, ухвалених до формування наведеної правової позиції Верховного Суду, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції.

Початок форми

Кінець форми

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують і підстав для скасування рішення не утворюють.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 77, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)