Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/1589/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1589/25 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 13 грудня 2024 року № 51/в про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", а також зобов`язати комісію повторно розглянути заяву позивача та її малолітнього сина з доданими документами і прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов задоволено: визнано протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 13.12.2024 №51/в про відмову ОСОБА_1 та її малолітньому сину ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та зобов`язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з доданими документами про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 , передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, що викладені в цьому рішенні.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкових висновків щодо наявності у позивачів права на отримання одноразової грошової допомоги. Зокрема, апелянт посилається на те, що смерть ОСОБА_3 настала у стані алкогольного сп`яніння (3,89 проміле), а перебування військовослужбовця у такому стані під час проходження військової служби утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На думку апелянта, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 16-4 Закону України № 2011-XII виключає можливість призначення одноразової грошової допомоги. Також апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2024 року у справі № 745/519/24, яким встановлено факт загибелі ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби. Зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду факт участі особи у бойових діях не може встановлюватися судом у порядку окремого провадження. Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, надано неналежну оцінку доказам та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Як наслідок, на переконання апелянта, наявні передбачені пунктами 3, 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний за мобілізацією, проходив військову службу на посаді оператора другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Згідно з довідкою про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у період з 10 липня 2023 року по 5 серпня 2023 року ОСОБА_3 брав участь у таких заходах, перебуваючи в населеному пункті Новоселівське Сватівського району Луганської області. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 загинув; причиною смерті стало колото-різане поранення живота з ушкодженням кишечника та брижі, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 5 серпня 2023 року № 12-19-6074-23 та витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 21 серпня 2024 року № 6195, яким установлено, що поранення, яке призвело до смерті, та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

ОСОБА_1 є дружиною загиблого (свідоцтво про шлюб від 12 лютого 2000 року), а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - сином (свідоцтво про народження від 6 листопада 2013 року), тобто обоє належать до кола осіб, які за статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на одноразову грошову допомогу. 15 серпня 2024 року ОСОБА_1 від свого імені та в інтересах малолітнього сина подала заяву про призначення такої допомоги.

Рішенням комісії Міністерства оборони України, оформленим протоколом від 13 грудня 2024 року № 51/в, у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено. Відмову мотивовано посиланням на частину першу статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей": за результатами судово-токсикологічної експертизи (висновок експерта від 11 серпня 2023 року № 16/2193-С/23) у крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у кількості 3,89 проміле, що, на думку комісії, свідчить про настання смерті внаслідок дій у стані алкогольного сп`яніння, а перебування військовослужбовця в такому стані під час проходження служби утворює адміністративне правопорушення.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення чи вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Аналогічне обмеження закріплене у пункті 29 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Із наведеної норми вбачається, що підставою для відмови є не сам по собі факт перебування військовослужбовця у стані сп`яніння на момент смерті, а встановлення того, що смерть стала наслідком - тобто перебуває у причинно-наслідковому зв`язку - з його діями у такому стані або з безпосереднім впливом сп`яніння на організм. Саме слово "наслідок" вимагає доведеного причинного зв`язку, а не простого збігу в часі.

У постанові від 20 травня 2026 року у справі № 520/18046/25 Верховний Суд, розглядаючи спір за подібних обставин (загибель військовослужбовця у бойових умовах за наявності алкоголю в організмі) і залишаючи касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, зазначив, що обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

Верховний Суд розмежував дві групи обставин, за яких таке обмеження діє: коли смерть настала внаслідок активних дій самого військовослужбовця у стані сп`яніння (самовільне залишення місця служби, вчинення небезпечних дій під впливом алкоголю тощо), і коли смерть є безпосереднім медичним наслідком сп`яніння (гостре алкогольне отруєння, алкогольна кома). Стосовно ж випадку, тотожного цій справі, Верховний Суд указав, що "у випадках, коли смерть військовослужбовця настала внаслідок протиправних дій іншої особи, … пострілу іншого військовослужбовця, бойового ураження в зоні бойових дій або інших незалежних від самого військовослужбовця обставин, то сам по собі факт перебування загиблого у стані сп`яніння не є достатнім для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги", а доведення того, що саме поведінка загиблого була юридично значущою причиною смерті, а не лише супутньою обставиною, покладається на Міністерство оборони України.

Жодна з наведених обставин у цій справі не доведена.

Так, причиною смерті ОСОБА_3 стало колото-різане поранення живота, тобто ушкодження, спричинене зовнішнім фактором.

За даними довідки-доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 5 серпня 2023 року, близько 02 години 30 хвилин 5 серпня 2023 року в розташуванні підрозділу інший військовослужбовець розпочав хаотичну неприцільну стрільбу із закріпленої за ним зброї, а близько 04 години 30 хвилин третій військовослужбовець виявив тіло ОСОБА_3 . Отже, смерть настала за обставин, незалежних від самого ОСОБА_3 , і має ознаки насильницької.

Акт службового розслідування від 27 вересня 2023 року № 28/09-23 прямо встановлює, що неправомірних дій ОСОБА_3 та причинного зв`язку між його діями і подією не встановлено, а дані про перебування його у стані алкогольного сп`яніння відсутні.

Витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії від 21 серпня 2024 року № 6195 також не містить висновку про те, що причиною смерті стало сп`яніння або поведінка ОСОБА_3 у такому стані; навпаки, причиною смерті названо колото-різане поранення живота, пов`язане з проходженням військової служби.

Відтак, наявність у крові загиблого етилового спирту, навіть у концентрації 3,89 проміле, за встановлених обставин не утворює передбаченої частиною першою статті 16-4 Закону № 2011-XII підстави для відмови: смерть настала не від алкогольного отруєння і не від власних дій ОСОБА_3 у стані сп`яніння, а від поранення, спричиненого зовнішнім фактором. Стан сп`яніння за таких умов є щонайбільше супутньою обставиною події, а не її юридично значущою причиною.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Посилаючись на частину першу статті 16-4 Закону № 2011-XII, Міністерство оборони України мало довести наявність усіх елементів відповідної підстави для відмови - зокрема, конкретні дії ОСОБА_3 у стані сп`яніння та причинний зв`язок цих дій зі смертю або прямий медичний зв`язок між сп`янінням і смертю.

Разом з тим, таких доказів комісія не надала ні під час прийняття оскаржуваного рішення, ні в ході судового розгляду. Доказів вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке перебувало б у причинному зв`язку зі смертю, матеріали справи також не містять: до адміністративної відповідальності його не притягнуто, відповідного факту в установленому порядку не встановлено.

Таким чином, перший довід апеляційної скарги ґрунтується на ототожненні самого факту наявності алкоголю в організмі загиблого з наявністю підстави для відмови, що суперечить змісту частини першої статті 16-4 Закону № 2011-XII та наведеній практиці Верховного Суду, а тому відхиляється.

Щодо доводів апелянта, про безпідставність урахування рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 2 липня 2024 року у справі № 745/519/24 - на правильність висновку суду першої інстанції не впливає. Протиправність оскаржуваного рішення комісії встановлюється незалежно від цього рішення: вона випливає з відсутності причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння і смертю ОСОБА_3 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть, актом службового розслідування та витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії. При цьому, зв`язок смерті ОСОБА_3 з проходженням військової служби підтверджено саме висновком Центральної військово-лікарської комісії - органу, уповноваженого встановлювати причинний зв`язок поранень і смерті з проходженням військової служби, - а не лише рішенням суду загальної юрисдикції. Отже, якщо не брати до уваги рішення Сосницького районного суду, висновок про протиправність відмови залишається обґрунтованим, тоді як за частиною другою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України правильне по суті рішення суду першої інстанції не може бути скасоване з формальних міркувань.

Довід апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є похідним від наведених вище доводів і з тих самих підстав відхиляється. Суд першої інстанції правильно застосував положення частини першої статті 16-4 Закону України № 2011-XII, повно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного рішення.

Обраний судом спосіб захисту відповідає характеру спірних правовідносин та вимогам статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Визнавши протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України та зобов`язавши її повторно розглянути заяву позивачів з урахуванням висновків суду, суд першої інстанції не підмінив суб`єкта владних повноважень у вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги, а залишив за ним повноваження щодо перевірки та оцінки інших обставин, які відповідно до Порядку № 975 мають значення для прийняття рішення. Такий спосіб захисту узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 520/18046/25.

За наведеного ,колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи викладені в апеляційній скарзі правомірність позиції суду першої інстанції не спростовують.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)