Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №320/10443/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/10443/24 Суддя першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Файдюка В.В.,

суддів Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.,

при секретарі Масловській К.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2023 №7705724024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено порушення суб`єктом господарювання граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, встановлених Національним банком України, що свідчить про правомірність спірного індивідуального акта. Крім того, суд підкреслив, за усталеною позицією Верховного Суду лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є підтвердженням форс-мажорних обставин, позаяк таким документом є саме сертифікат, який не було надано позивачем. Окремо суд зауважив, що саме по собі введення воєнного стану в Україні не є форс-мажорною обставиною для контрагента-нерезидента для перерахування коштів за поставлений товар. Поряд з іншим суд з посиланням на ряд правових позицій Верховного Суду відхилив посилання ФОП ОСОБА_1 на неможливість нарахування пені за порушення валютного законодавства згідно з приписами пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано підтвердження Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин з 24.02.2022, а також те, що у додатковій угоді від 22.02.2022 до договору поставки від 01.06.2020 позивач та його контрагент визначили, що є доказом настання форс-мажорних обставин. Крім того, вказує на неправильному застосуванні судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, адже у них встановлення відмінність правової природи пені, яка нараховується у випадку порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічних операціях, віднесено таку пеню до адміністративно-господарських санкцій, а відтак надано суду можливість за встановлених у цій справі обставин звільнити позивача від відповідальності, оскільки контрагент-нерезидент повністю визнав свою вину щодо несвоєчасності оплати за контрактом. Окремо звертає увагу на необхідності застосування загальних принципів тлумачення правових норм у публічно-правових відносинах у найбільш сприятливий для особи спосіб. Крім іншого зауважує на необхідності дотримання балансу між несприятливими наслідками і заподіяною шкодою суспільним відносинам.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у цій справі, відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі з мотивів і підстав, які за своєю суттю збігаються з позицією суду першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки цей відзив не підписано представником ГУ ДПС у м. Києві, то колегія суддів його не враховує.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.08.2026.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його та позивача, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що працівниками ГУ ДПС у м. Києві у жовтні 2023 року на підставі наказу від 05.09.2023 №4310-п відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2-1 п. 69 підзрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням інформації від Національного банку України, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження валютної виручки за експортними операціями (доведено листом ДПС України від 09.06.2022 №4849/99-00-07-05-02-07), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 01.06.2020 №01062020 з Компанією Flagman s.r.o Slovakia за період з 01.06.2020 по 16.10.2023.

У ході перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів за договором від 01.06.2020 №01062020 з Компанією Flagman s.r.o Slovakia, а саме:

- Інвойс: від 03.03.2021 №11, вантажно-митна декларація від 04.03.2021 №UA100050/2021/281230, сума поставки 40 725,11 Євро - ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів у сумі 10 000 Євро (еквівалент 308 610 грн на 22.06.2022) з порушенням законодавчо встановлених термінів на 110 днів, у сумі 10 000 Євро (еквівалент 1 358 866 грн на 21.10.2022) з порушенням законодавчо встановлених термінів на 231 дні, у сумі 20 725,11 Євро (еквівалент 806 128,02 грн на 23.12.2022) з порушенням законодавчо встановлених термінів на 294 дні;

- Інвойс: від 26.07.2021 №12, вантажно-митна декларація від 27.07.2021 №UA100140/2021/281968, сума поставки 36 004,84 Євро - ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів у сумі 36 004,84 Євро (еквівалент 1 400 451,46 грн на 23.12.2022) з порушенням законодавчо встановлених термінів на 149 днів;

- Інвойс: від 19.08.2021 №13, вантажно-митна декларація від 20.08.2021 №UA100140/2021/282138, сума поставки 24 496,50 Євро - ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів у сумі 10 000 Євро (еквівалент 388 962 грн на 23.12.2022) з порушенням законодавчо встановлених термінів на 125 днів, у сумі 14 496,50 Євро (еквівалент 569 318,15 грн на 12.01.2023) з порушенням законодавчо встановлених термінів на 145 днів;

- Інвойс: від 17.09.2021 №14, вантажно-митна декларація від 17.09.2021 №UA100140/2021/282357, сума поставки 21 918,59 Євро - ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів у сумі 21 918,59 Євро (еквівалент 860 804,40 грн на 12.01.2023) з порушенням законодавчо встановлених термінів на 117 днів.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 23.10.2023 №67620/Ж5/26-15-24-02-04/2285415373.

Позивачем на адресу контролюючого органу подано письмові заперечення від 13.11.2023 №13-11/1, за результатами розгляду яких відповідач листом від 30.11.2023 №40792/І/26-15-24-02-04-08 повідомив позивача про залишення висновків вказаного акта перевірки без змін, а заперечень платника податків від 13.11.2023 №13-11/1 - без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки від 23.10.2023 №67620/Ж5/26-15-24-02-04/2285415373 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2023 №7705724024, яким позивачу нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2 198 343,56 грн.

За наслідками розгляду скарги від 19.12.2023 про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2023 №7705724024 рішенням Державної податкової служби України від 15.02.2024 №3951/6/94-00-06-01-02-06 спірний індивідуальний акт залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 19-1, 54, п. 52-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. ст. 3, 11, 12, 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон; тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення №5), Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), а також ряду правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріали справи підтверджують правомірність нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті та водночас не підтверджують існування форс-мажорних обставин до відносин за зовнішньоекономічним контрактом.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку та збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 3 указаного Закону передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 13 Закону Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з ч. 2 указаної статті Закону у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У свою чергу приписи ч. 5 ст. 13 Закону закріплюють, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ч. 8 ст. 13 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (ч. 8 ст. 16 Закону).

Правління Національного банку України постановою від 02.01.2019 №5 затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Це Положення відповідно до п. 1 розд. І визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з п. 21 розд. ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Отже, за загальним правилом за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.

Матеріали справи свідчать, між Компанією Flagman s.r.o Slovakia (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір поставки від 01.06.2020 №01062020, відповідно до пп. 1.1. п. 1 якого постачальник зобов`язується поставити власність покупця продукції, асортимент, кількість та ціна якої визначаються в Інвойсах, (далі також - товар), а покупець зобов`язується сплатити товар на умовах та у порядку, визначених цим договором.

Перевіркою проведених розрахунків у грошовій формі при здійсненні експортної операції за договором від 01.06.2020 №01062020 з Компанією Flagman s.r.o Slovakia встановлено порушення п. 2 ст. 13 Закону, а саме ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів за вказаним договором.

Невиконання зовнішньоекономічного контракту, за твердженням позивача, обумовлено форс-мажорними обставинами - військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні та призвело до неможливості виконання Компанією Flagman s.r.o Slovakia зобов`язань з оплати товару за зовнішньоекономічним контрактом, а існування обставин непереборної сили виключає можливість для нарахування підприємству пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підтвердження форс-мажорних обставин під час виконання зовнішньоекономічних операцій позивач посилається на:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення;

- письмову відповідь компанії Flagman s.r.o Slovakia від 01.03.2022 та додаткову угоду від 22.02.2022 до договору поставки від 01.06.2020 №01062020;

- довідку Української добровольчої армії від 18.02.2023 №18/02-1 про те, що ОСОБА_1 був задіяний на добровольчих засадах для виконання бойових завдань в складі підрозділу Української Добровольчої Армії з 01.03.2022 по 01.02.2023.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо неналежності цих документів до тих, які підтверджують існування форс-мажорних обставин, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22.

У розвиток правової позиції, сформованої Верховним Судом у зазначених справах, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання (постанова від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24).

Суд зазначив, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати, а у разі необхідності - іншими належними доказами, що можуть підтвердити вплив цих обставин на здатність певною стороною виконати своє зобов`язання.

Як було зазначено вище, однією з підстав позову ФОП ОСОБА_1 вказував на введення в Україні воєнного стану, що є загальновідомим фактом та підтверджується розміщеним Торгово-промисловою палатою України 28.02.2022 загальним офіційним листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а тому в зв`язку з виникненням форс - мажорних обставин, перебіг строку розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та нарахування пені мали бути зупинені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що, як правильно зауважив суд першої інстанції, питання прийнятності листа Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як єдиного доказу, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), вже було предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постановах від 07.06.2023 (справи №912/750/22, №906/540/22), від 15.06.2023 (справа №910/8580/22), від 29.06.2023 (справа №922/999/22), від 28.08.2023 (справа №910/6234/22) Верховний Суд сформулював позицію, яка в узагальненому вигляді полягає у тому, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Передумови вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів, відсутні, тому кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Не знайшов підстав для відступу від цих позицій Верховний Суд й у постанові від 25.02.2026 у справі № 400/540/25.

Таким чином, всупереч доводів апелянта, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є у розумінні чинного законодавства сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на що правильно вказав і суд першої інстанції.

З приводу посилання ФОП ОСОБА_1 на лист Компанії Flagman s.r.o Slovakia від 01.03.2022 та додаткову угоду від 22.02.2022 до договору поставки від 01.06.2020 №01062020 в якості обставин, що підтверджують об`єктивну неможливість виконати договірні зобов`язання в частині оплати нерезидентом вартості поставлених резидентом товарів у визначений строк, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як було зазначено вище, приписи ч. 6 ст. 13 Закону визнають підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Положення ж додаткової угоди від 22.02.2022 до договору поставки від 01.06.2020 №01062020 хоча і визначають на відміну від попередньої редакції договору значно ширший перелік документів, які можуть вважатися підтвердженням форс-мажорних обставин, однак вони не скасовують обов`язкову вимогу національного законодавства щодо документального способу підтвердження настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). При цьому до таких документів не належать як додаткові умови до договору, так і листи контрагента-нерезидента.

Більше того, суд апеляційної інстанції підкреслює, що воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не перерахування контрагентом - нерезидентом Компанією Flagman s.r.o. Slovakia на рахунки позивача коштів за поставлений товар у межах зовнішньоекономічного контракту.

Аналогічна за змістом позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22.

Доказів у вигляді відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту (Словаччина) або третьої країни, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактом Компанією Flagman s.r.o. Slovakia матеріали справи не містять.

Довідка ж Української Добровольчої Армії від 18.02.2023 №18/02-1, за якою ОСОБА_1 дійсно був задіяний на добровольчих засадах для виконання бойових завдань в складі підрозділу Української Добровольчої Армії з 01.03.2022 по 01.02.2023, також, на переконання колегії суддів, жодним чином не підтверджує неможливість виконання Компанією Flagman s.r.o. Slovakia своїх зобов`язань щодо сплати ФОП ОСОБА_1 коштів за поставлений згідно з зовнішньоекономічним договором товар.

Окремо суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем не надано доказів прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку, тобто не підтверджено існування обставин, з якими Закон у ч. 7 ст. 13 пов`язує настання обставин, за яких строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписів пп. 69.9 п. 69 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України, то колегія суддів зазначає, що у постанові від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22 Верховний Суд сформулював висновок, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.

При цьому суд апеляційної інстанції також відхиляє аргументи апеляційної скарги, засновані на зробленому Верховним Судом у згаданій постанові висновку про необхідність розмежування пені у податкових правовідносинах із пенею у відносинах у сфері валютних операцій, про те, що за встановлених обставин відсутності вини позивача у несвоєчасних розрахунках контрагента-нерезидента суд наділений повноваженнями звільнити ФОП ОСОБА_1 від відповідальності з огляду на визнання Компанією Flagman s.r.o. Slovakia провини у несвоєчасній сплаті коштів.

Як було зазначено вище, відповідальність за несвоєчасні розрахунки в експортних операціях несе резидент. Підставою для зупинення строку нарахування пені є ініціювання ним судового процесу або іншого офіційного визнаного способу стягнення коштів з нерезидента. Однак доказів вчинення відповідних дій позивачем (попри визнання контрагентом своєї провини у несвоєчасній сплаті) надано не було.

У свою чергу суд апеляційної інстанції зауважує, що положення ст. 2 КАС України наділяють адміністративний суд повноваженнями щодо контролю за правомірністю, зокрема, індивідуального акта суб`єкта владних повноважень через призму критеріїв, закріплених у ч. 2 указаної статті. Звільнення ж від відповідальності суб`єкта господарювання за умови встановлення правомірності рішення контролюючого органу як адміністративно-правового акта на підставі норм Господарського кодексу України перебуває поза площиною компетенції адміністративного суду.

З урахуванням наведеного правового регулювання і встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції про правомірність висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 2 ст. 13 Закону за зовнішньоекономічним контрактом з Компанією Flagman s.r.o. Slovakia, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 05.12.2023 №7705724024 не підлягає скасуванню.

Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 відстрочено ФОП ОСОБА_1 сплату судового збору в сумі 22 710 грн до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у цій справі, то з огляду на результат її вирішення з ФОП ОСОБА_1 підлягають

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 22 710 (двадцять дві тисячі сімсот десять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді В.О. Аліменко

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.