Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/13812/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/13812/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправними бездіяльність і дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 23 листопада 2018 року, а також зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити відповідні суми, зокрема індексацію за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), та індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 23 листопада 2018 року з розрахунку 4083 гривні 84 копійки щомісячно.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року позов задоволено частково. Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та зобов`язав відповідача здійснити відповідне нарахування й виплату; визнав протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 листопада 2018 року з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та зобов`язав здійснити нарахування й виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог, зокрема щодо визначення індексації-різниці у конкретній сумі 4083 гривні 84 копійки щомісячно, суд відмовив, пославшись на те, що нарахування конкретних сум індексації належить до повноважень відповідача як роботодавця.

Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, до Шостого апеляційного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 та Військова частина НОМЕР_1 .

Військова частина НОМЕР_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

На обґрунтування скарги відповідач зазначає, що: застосування січня 2008 року як базового місяця для індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року є безпідставним, оскільки з грудня 2015 року змінено правове регулювання, за яким визначення індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків пов`язано з підвищенням посадових окладів, а ретроспективне поширення дії пункту 5 Порядку № 1078 із прив`язкою до окладів, встановлених постановою № 1294 за вісім років до зміни регулювання, суперечить частині першій статті 58 Конституції України про незворотність дії норм у часі; період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року не є спірним, а доказів розміру виплаченої індексації за грудень 2015 року позивач не надав; за період з 01 березня 2018 року по 23 листопада 2018 року індексація-різниця не підлягає виплаті, оскільки у березні 2018 року розмір підвищення грошового доходу позивача перевищив суму індексації, що склалася у місяці підвищення. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду та постанови Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 120/12718/21-а і від 22 грудня 2022 року у справі № 380/14479/21.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції, виклавши абзац п`ятий його резолютивної частини в новій редакції, якою зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 23 листопада 2018 року з розрахунку 4083 гривні 84 копійки щомісячно.

На обґрунтування скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції, частково задовольнивши позов, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 10 липня 2024 року у справі № 360/727/23, на які позивач посилався та не дослідив поданий розрахунок щомісячної індексації-різниці, не перевірив його обґрунтованість і не визначив у рішенні конкретної суми, на яку позивач має право; застосований судом спосіб захисту не забезпечує ефективного захисту порушеного права на переконання позивача та не надає юридичної визначеності у спірні правовідносини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача Військова частина НОМЕР_1 наполягає на тому, що визначення складових елементів нарахування індексації та її розрахунок до моменту проведення відповідачем не належить до повноважень суду, а вказівка в резолютивній частині рішення на висновки касаційного суду в іншій справі не передбачена процесуальним законом і не підлягатиме виконанню в обраний спосіб.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII, частина перша статті 4 якого з 01 січня 2016 року передбачає, що індексація проводиться, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 103 відсотки.

Правила обчислення індексу споживчих цін та сум індексації визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, пункт 5 якого з 01 грудня 2015 року застосовується в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці підвищення приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця.

За абзацами третім, четвертим того ж пункту сума індексації у місяці підвищення доходу не нараховується, якщо розмір підвищення перевищує суму індексації, що склалася у цьому місяці; якщо ж розмір підвищення не перевищує суму індексації, остання визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з абзацом шостим до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення індексом споживчих цін порогу індексації.

Вирішуючи спір, колегія суддів звертає увагу, що з 01 грудня 2015 року Порядок № 1078 не оперує поняттям "базовий місяць", а запровадив поняття "місяць підвищення доходу", яким є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою.

Розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, чинною з 01 січня 2008 року, і діяли до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, тобто до 01 березня 2018 року.

Оскільки в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися, місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за цей період, є саме січень 2008 року.

Доводи відповідача про незворотність дії норм у часі та порушення статті 58 Конституції України колегія суддів відхиляє, оскільки норма абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року на майбутнє, а січень 2008 року використовується не як момент введення норми в дію, а виключно як відправна точка обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком, оскільки саме тоді востаннє підвищувалися оклади військовослужбовців. Зворотної дії норми в часі тут немає.

Викладений підхід відповідає сталій практиці Верховного Суду. Так, у постанові від 01 травня 2026 року у справі № 320/7635/22, у постанові від 23 грудня 2025 року у справі № 280/8303/23, у постанові від 30 січня 2025 року у справі № 600/4598/23-а Верховний Суд зазначив, що січень 2008 року є місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01 грудня 2015 року до підвищення окладів у березні 2018 року.

Посилання відповідача на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду колегія суддів до уваги не бере, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо незастосування січня 2008 року як базового місяця для індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є правильним.

Доводи відповідача про відсутність доказів виплати індексації за грудень 2015 року цього висновку не спростовує, оскільки предметом спору є не розмір окремої виплати за грудень 2015 року, а правильність визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін, поряд з цим за частиною другою статті 77 цього Кодексу обов`язок доведення правомірності своєї бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, який належних доказів правильного нарахування індексації не надав.

Щодо доводів про відсутність підстав для виплати індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 23 листопада 2018 року колегія суддів зазначає таке.

Нараховуючи позивачу індексацію, відповідач застосував лише абзаци перший і другий пункту 5 Порядку № 1078, за якими поточна індексація у березні 2018 року не нараховувалася, оскільки поріг індексації в розмірі 103 відсотки не було перевищено, проте безпідставно оминув абзаци третій, четвертий і шостий цього пункту, які регулюють виплату індексації-різниці.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 140/6730/24, для застосування абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен установити: розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А), який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру; суму можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б), яка визначається як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, і величини приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків; та чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), військовослужбовець має право на отримання індексації-різниці, що розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Так, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 11 вересня 2024 року № 632/685 розмір грошового забезпечення позивача без урахування складових разового характеру становив за лютий 2018 року 7609 гривень 44 копійки, а за березень 2018 року - 7988 гривень 75 копійок. Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) становить 379 гривень 31 копійку (7988,75 ? 7609,44). Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б), обчислена як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 гривні, встановленого на 2018 рік, і величини приросту індексу споживчих цін за період з січня 2008 року по березень 2018 року в розмірі 253,3 відсотка, становить 4463 гривні 15 копійок. Така сума можливої індексації за березень 2018 року узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема з постановами від 29 квітня 2026 року у справі № 440/15818/23 та від 09 квітня 2026 року у справі № 380/2810/24.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року, що становить 379 гривень 31 копійку, є меншим за суму можливої індексації в розмірі 4463 гривні 15 копійок, позивач набув права на отримання індексації-різниці, яка становить 4083 гривні 84 копійки щомісячно (4463,15 ? 379,31).

Висновки апелянта про перевищення розміру підвищення доходу над сумою індексації ґрунтується на іншому обчисленні, за яким відповідач порівнює суми грошового забезпечення, виплачені у лютому та березні 2018 року, у розмірі 7069 гривень 50 копійок і 7609 гривень 44 копійки. Таке обчислення не відповідає наведеній методиці Верховного Суду, за якою розмір підвищення доходу визначається з нарахованого грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року з урахуванням складових, що не мають разового характеру.

Посилання на постанови Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 120/12718/21-а та від 22 грудня 2022 року у справі № 380/14479/21 колегія суддів відхиляє, оскільки ці постанови ухвалені до формування Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та подальшій численній практиці комплексного підходу до буквального тлумачення абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, а висновок про відсутність підстав для нарахування індексації-різниці залежить від співвідношення розміру підвищення доходу й суми можливої індексації у конкретній справі.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 23 листопада 2018 року є правильним, а апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає.

Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивачп про те, що суд першої інстанції, визнавши право позивача на індексацію-різницю, безпідставно відмовив у визначенні її конкретної суми.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2025 року у справі № 620/13468/23, у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 140/6730/24 та в багатьох інших послідовно наголошує, що індексація-різниця має щомісячний фіксований характер, а повноваження роботодавця щодо її виплати не є дискреційними; тому для належного та ефективного захисту прав позивача суд зобов`язаний перевірити обґрунтованість розрахованих ним сум, обчислити їх і зазначити в судовому рішенні конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Застосований судом першої інстанції спосіб захисту, за якого конкретний розмір індексації-різниці не визначено, не забезпечує юридичної визначеності спірних правовідносин та не є ефективним способом захисту порушеного права. Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 140/6730/24 визнав помилковим підхід суду апеляційної інстанції, який, не визначивши суму індексації-різниці, фактично залишив це питання на розсуд відповідача.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок індексації-різниці, колегія суддів дійшла висновку про його правильність. Розрахунок, виконаний на підставі довідки від 11 вересня 2024 року № 632/685 та карток особового рахунку, є арифметично вірним і відповідає методиці, сформульованій Верховним Судом. Відповідно до цього розрахунку щомісячний розмір індексації-різниці становить 4083 грн 84 коп.

Право позивача на отримання індексації-різниці виникло з 01 березня 2018 року та зберігалося до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). Оскільки в межах спірного періоду - до 23 листопада 2018 року, коли позивача було виключено зі списків особового складу, - такого підвищення не відбулося, зазначена сума підлягає виплаті щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 23 листопада 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом із тим колегія суддів не погоджується із запропонованим позивачем способом формулювання резолютивної частини постанови в частині включення до неї посилань на пункти 105- 109 постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та пункти 36- 42.1 постанови Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 360/727/23.

Відповідно до статей 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина судового рішення має містити чіткий, конкретний і такий, що підлягає виконанню, припис. Посилання у резолютивній частині на мотиви чи правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду в інших справах, процесуальним законом не передбачено та не може бути предметом примусового виконання. Натомість спосіб обчислення належної до виплати суми має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення, тоді як у його резолютивній частині зазначається конкретний розмір присудженої індексації-різниці.

За таких обставин апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підставою для зміни рішення відповідно до пункту 4 частини першої та частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року змінити, виклавши абзац п`ятий його резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 листопада 2018 року з розрахунку 4083 (чотири тисячі вісімдесят три) гривні 84 копійки щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), з урахуванням раніше виплачених сум.».

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)