Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/838/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/838/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Семенівської міської ради в особі виконавчого комітету Семенівської міської ради, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України виконавчого комітету Семенівської міської ради № 50 від 23.12.2024 про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Семенівської міської ради № 500 від 27.12.2024 про затвердження зазначеного рішення Комісії; зобов`язати Комісію повторно розглянути його заяву № 3В-26.07.2024-120224 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна та прийняти рішення про надання компенсації у виді житлового сертифіката.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії № 50 від 23.12.2024; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Семенівської міської ради № 500 від 27.12.2024; зобов`язано Комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3В-26.07.2024-120224 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням у частині задоволених позовних вимог, Семенівська міська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Комісія та виконавчий комітет Семенівської міської ради не є юридичними особами, а відтак не наділені адміністративною процесуальною правоздатністю і не можуть бути відповідачами у справі; належним відповідачем є Семенівська міська рада як юридична особа (код ЄДРПОУ 04062009). Крім того, апелянт вважає правомірною відмову у наданні компенсації, оскільки будівля за адресою: АДРЕСА_1 тривалий час використовувалася для здійснення господарської діяльності (розміщення магазину «Мрія» та відділення Нової пошти), а земельна ділянка має цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, у зв`язку з чим об`єкт не відповідає визначенню знищеного об`єкта нерухомого майна, наведеному у підпункті «а» пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2923-IX. Також зазначає, що повторний розгляд заяви є неможливим, оскільки після присвоєння їй остаточного статусу в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна відсутня технічна можливість вчинення будь-яких подальших дій щодо такої заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що Комісія є суб`єктом владних повноважень, який приймає рішення по суті заяви, а виконавчий комітет - органом, який його затверджує, у зв`язку з чим для ефективного захисту прав необхідне скасування обох взаємопов`язаних актів; перелік підстав для відмови у наданні компенсації є вичерпним і не містить такої підстави, як використання будівлі не за цільовим призначенням; цільове призначення земельної ділянки не змінює статусу будинку як житлового; необхідні документи Комісії надано в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України та власником житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 96,7 кв. м, житловою площею 48,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який набуто на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.11.2002 серії ВАВ № 722332 та зареєстровано, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.05.2003 № 539657 (тип об`єкта - домоволодіння).

12 липня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу, здійсненого збройними силами Російської Федерації, зазначений житловий будинок було знищено. 26 липня 2024 року ОСОБА_1 засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія" подав заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна № 3В-26.07.2024-120224, обравши компенсацію у виді житлового сертифіката.

Рішенням Комісії № 50 від 23.12.2024 ОСОБА_1 відмовлено у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у зв`язку з тим, що будівля не використовувалася за цільовим призначенням, що, на думку відповідача, суперечить вимогам Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600 (далі - Порядок № 600). Рішенням виконавчого комітету Семенівської міської ради № 500 від 27.12.2024 зазначене рішення Комісії затверджено.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Правові та організаційні засади надання компенсації за знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України визначені Законом України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України" від 23.02.2023 № 2923-IX (далі - Закон № 2923-IX).

Відповідно до підпункту "а" пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2923-IX знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним, зокрема квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки.

Згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 2923-IX отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна є фізичні особи - громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є:

1) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви;

2) виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна; 3

) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна після спливу строку, визначеного частиною першою статті 4 цього Закону.

Наведений перелік підстав для відмови у наданні компенсації є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2025 року у справі № 200/5556/24, у якій Верховний Суд зазначив, що виключні підстави для відмови в наданні такої компенсації закріплені в частині шостій статті 6 Закону № 2923-IX.

Встановлені у справі обставини свідчать, що ОСОБА_1 є громадянином України та власником знищеного житлового будинку, тобто особою, яка відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 2923-IX має право на отримання компенсації. Недостовірних даних у поданій ним заяві не виявлено, строк звернення не сплив. Отже, жодної з передбачених частиною шостою статті 6 Закону № 2923-IX підстав для відмови у наданні компенсації у Комісії не було.

Разом з тим, підставою для відмови Комісія зазначила використання будівлі не за цільовим призначенням з огляду на те, що земельна ділянка під об`єктом нерухомого майна за даними Державного земельного кадастру має цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Колегія суддів враховує, що такої підстави для відмови Закон № 2923-IX та Порядок № 600 не містять.

Суд відхиляє доводи апелянта про те, що об`єкт не підпадає під визначення знищеного об`єкта нерухомого майна.

Цільове призначення земельної ділянки та фактичне використання будівлі не є тотожними цільовому призначенню самого об`єкта нерухомого майна. Спірний об`єкт за своїм правовим статусом є житловим будинком (домоволодінням), що прямо підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 11.11.2002 та витягом про реєстрацію права власності від 13.05.2003, у яких об`єкт зазначено як житловий будинок з господарськими будівлями.

Та обставина, що земельна ділянка має цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, не свідчить про зміну цільового призначення використання будинку як житлового. Відтак, знищений внаслідок збройної агресії Російської Федерації житловий будинок є об`єктом, за який передбачено надання компенсації відповідно до підпункту "а" пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2923-IX.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прийнявши рішення про відмову у наданні компенсації з підстав, не передбачених законом, Комісія діяла всупереч наведеному конституційному припису та порушила право позивача на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. Таким чином, рішення Комісії № 50 від 23.12.2024 є протиправним і правомірно скасоване судом першої інстанції, як і похідне рішення виконавчого комітету Семенівської міської ради № 500 від 27.12.2024 про затвердження цього рішення Комісії правомірно визнане протиправним та скасоване.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність відповідачів колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Наведене визначення прямо охоплює орган, який не має статусу юридичної особи, а тому відсутність у Комісії такого статусу сама по собі не позбавляє її можливості бути відповідачем у справі. Комісія утворена рішенням виконавчого комітету Семенівської міської ради від 19.07.2023 № 175, здійснює публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах і є суб`єктом, який прийняв оскаржуване рішення по суті заяви про надання компенсації, а виконавчий комітет - органом, який це рішення затвердив. Скасування лише одного з цих взаємопов`язаних актів не забезпечило б ефективного захисту прав позивача, оскільки за скасування рішення про затвердження чинним залишалося б рішення Комісії по суті, і навпаки.

Крім того, відповідачем у справі є, зокрема, Семенівська міська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області (в особі виконавчого комітету), яка за кодом ЄДРПОУ 04062009 має статус юридичної особи і на неналежність якої як відповідача апелянт по суті і посилається.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про неналежність відповідачів є безпідставними.

Доводи апелянта про неможливість повторного розгляду заяви у зв`язку з присвоєнням їй остаточного статусу в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна колегія суддів також відхиляє.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Так, зобов`язавши Комісію повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, суд першої інстанції обрав належний та співмірний спосіб захисту, який не підміняє дискреційних повноважень Комісії.

При цьому, технічні особливості функціонування Реєстру пошкодженого та знищеного майна не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати судове рішення і не є правовою підставою для відмови у захисті порушеного права.

Обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень у силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача. Апелянт правомірності спірної відмови не довів.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну правову оцінку доказам та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 77, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)