Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №580/7737/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7737/24 Суддя першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача - Файдюка В.В.,

суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області), в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1- р(ІІ) /2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р (II) відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2021 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1- р(ІІ) /2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р (II) відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю у порядку ст. 382 КАС України, в якій просила зобов`язати ГУ ПФ в Черкаській області у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення, а також детальний розрахунок розміру пенсії та заборгованості за минулий час з урахуванням встановленого рішенням суду розміру пенсії. Крім того, у цій заяві позивач просив за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №580/7737/24 та зобов`язано ГУ ПФ в Черкаській області протягом одного місяця з часу отримання цієї ухвали подати суду звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №580/7737/24.

На адресу суду першої інстанції 31 березня 2026 від ГУ ПФ в Черкаській області надійшов звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року встановлено ГУ ПФ в Черкаській області новий строк для подання звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №580/7737/24 та зобов`язано ГУ ПФ в Черкаській області протягом одного місяця з часу отримання копії цієї ухвали подати суду звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №580/7737/24.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що всупереч приписів резолютивної частини судового рішення при перерахунку пенсії позивача відповідач використав прожитковий мінімум для непрацездатних осіб станом на 01 липня 2021 року, без урахування його подальшого підвищення протягом 2022 - 2025 років. У зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність надання ГУ ПФ в Черкаській області нового строку для подання звіту щодо виконання постанови суду апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким поданий звіт прийняти та припинити процедуру судового контролю.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що всупереч висновків суду судове рішення виконано у відповідності до вимог чинного законодавства із застосуванням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, який визначався протягом всього періоду перерахунку пенсії. Підкреслює, що питання розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком не було предметом спору, правовідносини, що охоплюють 2026 рік, судом першої інстанції не вирішувалися, а обчислення розміру пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена із дотриманням норм процесуального права, а її висновки повністю відповідають змісту резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 11 серпня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Приписи ч. 2 ст. 382-2 КАС України визначають, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Положеннями ч. ч. 3-5 ст. 382-3 КАС України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

У свою чергу ч. 11 ст. 382-3 КАС України передбачено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Викладене свідчить, що законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після ухвалення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, судове рішення у справі №580/7737/24 ГУ ПФ в Черкаській області у повному обсязі виконано не було, оскільки ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01 липня 2021 року по листопад 2025 року із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб станом на липень 2021 року (1 854,00 грн) без його подальшого збільшення відповідно до положень Законів України про державний бюджет України на відповідний рік. При цьому твердження апелянта про те, що на виконання згаданого судового рішення відповідачем було проведено перерахунок пенсії з 01 липня 2021 року з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб колегія суддів оцінює критично, оскільки зміст як звіту від 30 березня 2026 року, так і доданого до нього рішення від 05 листопада 2025 року № 971190124207 про перерахунок пенсії свідчить про протилежне та вказує, що ГУ ПФ в Черкаській області протягом всього періоду перерахунку застосовувався показник прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб станом на липень 2021 року. Подальше проведення перерахунку пенсії з урахуванням вимог оскаржуваної ухвали суду від 13 квітня 2026 року наведених вище висновків суду апеляційної інстанції не спростовує.

Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що проведений відповідачем перерахунок пенсії позивача міг вважатися належним виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у цій справі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що 01 січня 2026 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2 595,00 грн, судове рішення не встановлює для відповідача обов`язку з проведення перерахунку пенсії виходячи з цієї розрахункової величини, а правовідносини, які стосуються 2026 року, взагалі не вирішувалися судом, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції у рамках судового контролю перевіряв правильність перерахунку пенсії позивача з 2021 по 2025 роки. Висновки щодо обчислення розміру пенсії позивача з 01 січня 2026 року, всупереч доводів апеляційної скарги, в ухвалі від 13 квітня 2026 року відсутні.

З приводу посилання апелянта на втручання суду у дискреційні повноваження відповідача суд апеляційної інстанції зауважує, що перерахунок пенсії позивача здійснений на виконання постанови суду у цій справі, а суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, лише перевіряв правильність виконання судового рішення, не покладаючи на відповідача будь-яких інших, ніж постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, обов`язків.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 382 - 382-3 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.