Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №580/6635/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/6635/22 Суддя першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Черкаській області» № 33/44/1-П-2614/08-1637 від 21 липня 2022 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 01 грудня 2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Черкаській області» № 33/44/1-П-2614/08-1637 від 21 липня 2022 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 грудня 2019 року по день проведення перерахунку.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» № 33/44/1-П-2614/08-1637 від 21.07.2022;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) з 01.12.2019 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» № 33/44/1-П-2614/08-1637 від 21.07.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення із зобов`язання ГУ ПФ в Черкаській області з 01 грудня 2019 року перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» № 33/44/1-П-2614/08-1637 від 21 липня 2022 року з урахуванням виплачених сум на стягнення з ГУ ПФ в Черкаській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01 грудня 2019 року по день проведення перерахунку в сумі 300 854,90 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом під час ухвалення рішення способу відновлення порушеного права, виконання рішення суду здійснюється щомісяця пропорційно до обсягу коштів, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України, а заява не містить обґрунтувань неможливості виконання рішення суду за правилами постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821, рішення суду про визнання протиправної і нечинної якої не набрало законної сили.

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та заяву про зміну способу і порядку виконання рішення задовольнити.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, зокрема, про те, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин приписи ч. 3 ст. 378 КАС України, які прямо передбачають можливість зміни способу і порядку виконання судового рішення у спірному випадку, що підтверджується позицією Верховного Суду у справі №380/7706/22 (постанова від 28 жовтня 2025 року)

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФ в Черкаській області просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Свою позицію обґрунтовує тим, що зміна способу виконання рішення, про яку просить позивач, є зміною результату вирішення спору шляхом виходу за межі позовних вимог, що не суперечить інституту зміни способу і порядку виконання судового рішення, що підтверджується практикою Верховного Суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 11 серпня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Приписи абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України визначать, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У свою чергу, як правильно підкреслив апелянт, частину третю статті 378 КАС України згідно Закону № 4094-IX від 21 листопада 2024 року, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, доповнено абзацом другим наступного змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Отже, за чинного станом на день постановлення оскаржуваної ухвали від 21 травня 2026 року законодавцем було прямо передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем проведено перерахунок пенсії. Згідно з листом ГУ ПФ в Черкаській області від 18 лютого 2026 року №2300-0303-8/12705 відомостями сума доплати до пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 30 квітня 2023 року складає 301 417,047 грн, з якої у 2025 році виплачено 562,05 грн, а відтак залишок невиплаченої суми становить 300 854,99 грн, яка включена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Однак доказів, що вказана сума виплачена позивачу, матеріали справи не містять.

Крім іншого, за відомостями, наданими ГУ ПФ в Черкаській області до суду першої інстанції разом із запереченням на заяву про зміну способу і порядку виконання рішення сума невиплаченої заборгованості за рішенням суду у цій справі станом на 18 травня 2026 року складала 300 550,99 грн. Водночас, доказів, що ця сума була виплачена позивачу у повному обсязі, відповідачем не надано.

За таких обставин, оскільки станом як на час подання ОСОБА_1 заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, так і на день апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у справі №580/6635/22 протягом більше ніж двох місяців з моменту набрання ним законної сили, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість і наявність правових підстав для задоволення поданої позивачем заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з ГУ ПФ в Черкаській області користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат, однак у розмірі 300 550,99 грн, а не 300 854,99 грн, як просив останній, позаяк частину суми було виплачено до моменту постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22, в якій, поміж іншим, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах підкреслив, що наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.

Таким чином, всупереч висновків суду першої інстанції, застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.

Посилання суду першої інстанції та відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 лютого 2025 року у справі №640/7827/22, на переконання колегії суддів, є помилковими, оскільки вони є нерелевантними, адже позиція Верховного Суду у справі №640/7827/22 висловлена щодо інших правовідносин.

З приводу врахування судом першої інстанції позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 червня 2019 року у справі №800/203/17, а також постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №279/7157/15-а та від 30 липня 2019 року у справі №281/1618/14-а, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі не є релевантними до спірних правовідносин, позаяк стосувалися застосування положень ст. 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про зміну способу і порядку виконання рішення порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково - ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 14, 242-244, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 378 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення - задовольнити частково.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але невиплачену суму перерахованої пенсії, в розмірі 300 550 (триста тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 99 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 11 серпня 2026 року.