Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/11278/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/11278/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Тас Агро Північ'' до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тас Агро Північ" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області від 01 липня 2025 року № 13031485/100000823 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 20 липня 2024 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати зазначену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію, відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.07.2025 №13031485/100000823про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 20.07.2024,

зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену Договором про спільну діяльність від 01 березня 2014 №01/03/14-01 - уповноважена особа ТОВ «Тас Агро Північ», податкову накладну №1 від 20.07.2024 датою її фактичного подання.

Суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не дотримався вимог до порядку зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості й вмотивованості акта індивідуальної дії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не повинна містити переліку документів, які має надати платник, оскільки її обов`язкові реквізити визначені пунктом 11 Порядку № 1165, а конкретний перелік документів зазначається у повідомленні за формою додатка 2 до Порядку № 520, яке було направлено позивачу. Крім того, апелянт вказує, що документи та обставини, на які позивач посилається в суді, але які не були предметом розгляду комісії, не можуть свідчити про протиправність її рішення. На думку апелянта, обов`язок підтвердити реальність господарської операції та достатність поданих документів для реєстрації податкової накладної покладається на платника податку. Водночас зобов`язання зареєструвати податкову накладну є втручанням у дискреційні повноваження Державної податкової служби України, а тому належним способом захисту є скасування рішення комісії без зобов`язання здійснити реєстрацію податкової накладної. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі № 140/883/24.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що постачальник за Договором про спільну діяльність від 01 березня 2014 року № 01/03/14-01, уповноваженою особою якого є ТОВ "Тас Агро Північ" (індивідуальний податковий номер 100000823), склав податкову накладну від 20 липня 2024 року № 1 на постачання насіння ріпаку врожаю 2024 року в кількості 190 000 кг на загальну суму 4 007 100,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 492 100,00 грн, на користь покупця - ТОВ "Тас Агро Північ" (індивідуальний податковий номер 301480725214), та 15 серпня 2024 року подав її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію якої того ж дня зупинено квитанцією за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій із зазначенням, що обсяг постачання товару 1205 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару та обсягу його постачання.

На виконання встановленої процедури, платник 16 червня 2025 року подав контролюючому органу письмові пояснення № 16/06/2025-1 з копіями документів.

За наслідками розгляду, комісія 20 червня 2025 року (протокол № 99) надіслала платнику Повідомлення № 12998784/100000823 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, у якому запропонувала надати статистичну звітність щодо обсягів зібраного врожаю, інформацію про наявність виробничих потужностей, підтвердження отримання послуг перевезення з поля, розрахункові документи з фізичною особою - підприємцем - перевізником та калькуляцію послуг.

У відповідь на це Повідомлення платник 27 червня 2025 року подав додаткові пояснення № 27/06/2025-1 з копіями документів, у яких пунктно відповів на кожну вимогу.

Рішенням комісії від 01 липня 2025 року № 13031485/100000823 (протокол № 106) платнику відмовлено в реєстрації податкової накладної. Рішенням Державної податкової служби України від 21 липня 2025 року № 29756/100000823/2 скаргу платника на рішення про відмову залишено без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку № 1165) до таких критеріїв віднесено випадок, коли обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги та/або ввезення на митну територію України такого товару, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі.

Згідно з пунктом 9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, за результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію, або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення, та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Довід апелянта про те, що квитанція про зупинення реєстрації не повинна містити переліку документів, а конкретний перелік у чинній редакції наводиться у Повідомленні (додаток 2 до Порядку № 520), сам по собі відповідає наведеному правовому регулюванню. Разом з тим сам факт надіслання такого Повідомлення і подальше посилання на недостатність документів не є самостійним і достатнім підтвердженням правомірності відмови.

Матеріалами справи підтверджено, що на Повідомлення від 20 червня 2025 року платник відреагував, подавши 27 червня 2025 року додаткові пояснення з документами. А отже, ця справа не стосується ситуації, коли платник взагалі не скористався правом на подання додаткових пояснень і документів, а спірним є питання, чи надала комісія оцінку поданим документам і чи вмотивувала відмову.

У постанові від 05 червня 2026 року у справі № 380/17115/24 Верховний Суд зазначив: "У разі якщо платник після отримання повідомлення подав додаткові пояснення та документи, комісія регіонального рівня зобов`язана надати їм оцінку та у разі відмови в реєстрації податкової накладної зазначити, які саме документи не були подані або чому подані документи не підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній".

Рішення комісії від 01 липня 2025 року № 13031485/100000823 цим вимогам не відповідає. Як підставу відмови комісія позначила надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (абзац третій пункту 10 Порядку № 520), проте у графі "Додаткова інформація" фактично навела перелік ненаданих відомостей - статистичної звітності про обсяги врожаю, інформації про виробничі потужності, підтвердження перевезення з поля та калькуляції послуг. Позначена підстава залишилася необґрунтованою: комісія не зазначила, який саме поданий платником документ складено з порушенням законодавства і в чому це порушення полягає. Подібна невизначеність позбавляє акт індивідуальної дії чіткості й зрозумілості.

У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24 Верховний Суд зазначив, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника на предмет їх реальності, а змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, тоді як предметом розгляду у справі про реєстрацію податкової накладної є виключно стадія правильності та правомірності зупинення й відмови в реєстрації, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій.

Таким чином, витребувані комісією у Повідомленні відомості - статистична звітність про врожай, інформація про виробничі потужності, реальність перевезення з поля та калькуляція послуг - за своїм змістом стосуються реальності та спроможності здійснення операції і виходять за межі реєстраційної процедури, у якій операція перевіряється лише за зовнішніми формальними критеріями. Крім того, комісія не навела жодного обґрунтування самого показника, покладеного в основу зупинення реєстрації: у квитанції зазначено лише перевищення обсягу постачання товару 1205 над величиною залишку, без розрахунку цієї величини та без наведення даних, з яких її обчислено. Ані у Повідомленні від 20 червня 2025 року, ані в рішенні від 01 липня 2025 року комісія до цього показника не поверталася, витребувавши натомість відомості іншого характеру. А отже, вимоги комісії зміщені у площину реальності та виробничої спроможності операції, оцінка яких на стадії реєстрації податкової накладної не здійснюється.

Довід апелянта про те, що позивач обґрунтовує позов документами, не поданими комісії, спростовується матеріалами справи: платник подавав пояснення і копії документів саме комісії - 16 червня 2025 року та 27 червня 2025 року, які комісія розглядала, про що складено протоколи від 20 червня 2025 року № 99 та від 01 липня 2025 року № 106.

Безпідставним є й довід апелянта про обов`язок платника довести реальність операції, оскільки реальність і товарність господарської операції не входять до предмета доказування у справах про реєстрацію податкових накладних. Посилання апелянта на можливі розбіжності або недостатність поданих документів не можуть підтверджувати правомірність рішення комісії, оскільки ці мотиви не були покладені в його основу.

У постанові від 05 червня 2026 року у справі № 380/17115/24 Верховний Суд зазначив: "Суб`єкт владних повноважень не може під час судового розгляду підміняти або доповнювати мотиви власного індивідуального акта новими аргументами, які не були зазначені у такому акті".

Щодо доводу про втручання у дискреційні повноваження колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин та з огляду на протиправність рішення про відмову та відсутність законодавчо закріплених перешкод для реєстрації, у контролюючого органу залишився єдиний правомірний варіант поведінки - зареєструвати податкову накладну. Так, у постанові від 05 червня 2026 року у справі № 380/17115/24 Верховний Суд зазначив: "Такий спосіб захисту не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки за встановлених обставин у суб`єкта владних повноважень залишився лише один правомірний варіант поведінки - зареєструвати податкові накладні".

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, передбачено, що внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку, а датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. А отже, обраний судом першої інстанції спосіб захисту - зобов`язання зареєструвати податкову накладну датою її фактичного подання - є належним і ефективним.

Посилання апелянта на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі № 140/883/24 колегія суддів до уваги не бере, оскільки джерелом уніфікації судової практики є висновки Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Цього обов`язку контролюючий орган не виконав.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про недотримання контролюючим органом вимог до порядку зупинення реєстрації податкової накладної не відповідає наведеному вище правовому регулюванню, оскільки обов`язкові реквізити квитанції про зупинення реєстрації вичерпно визначені пунктом 11 Порядку № 1165 і обов`язку зазначати в ній перелік документів на контролюючий орган не покладено. Ця обставина на правильність висновку суду першої інстанції по суті спору не впливає, оскільки підставою для задоволення позову є невмотивованість рішення комісії про відмову в реєстрації, а не дефект квитанції про зупинення.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки висновок суду першої інстанції по суті спору є правильним, а наведений мотив підлягає заміні, рішення суду першої інстанції належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)