Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/775/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/775/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В Чернігівському окружному адміністративному суді перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, де позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 16.12.2024, із зарахуванням періоду роботи з 22.07.1975 по 16.04.2009 у ПрАТ "Чезара" на пільгових умовах за Списком № 1 у подвійному розмірі,

Позов мотивувала тим, що з 22.07.1975 по 16.04.2009 позивачка працювала у ПрАТ "Чезара" на роботах зі шкідливими умовами праці, які, на її переконання, підлягають зарахуванню до стажу в кратному розмірі, проте відповідач урахував цей період в одинарному розмірі та формально відмовив у перерахунку, пославшись на відсутність документів про пільгову роботу й акта перевірки довідки про пільговий стаж, тоді як витребування документів і перевірка таких довідок належать до повноважень органів Пенсійного фонду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 974230818249 від 20.12.2024; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.07.1975 по 16.04.2009 у ПрАТ "Чезара" у подвійному розмірі та здійснити перерахунок і виплату пенсії відповідно до обчисленого стажу, починаючи з 16.12.2024; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки заповнення трудової книжки не можуть позбавляти позивачку права на зарахування стажу, а непроведення атестації робочих місць власником підприємства не позбавляє громадян конституційного права на соціальний захист, у тому числі права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що: ОСОБА_1 з 05.02.2013 отримує пенсію за віком на загальних підставах, а не на пільгових умовах за Списком № 1; у поданих позивачкою документах - трудовій книжці та наказах - не зазначено, що посада, на якій вона працювала, належить до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 і дає право на пільгове пенсійне забезпечення; період пільгового стажу з 21.08.1992, окрім пільгової довідки, підтверджується матеріалами проведеної атестації робочого місця, а необхідними умовами виникнення права на пільгове забезпечення є встановлення факту перебування особи на посаді за Списком № 1 та документальне підтвердження зайнятості за результатами атестації умов праці; жодних документів, що підтверджують право позивачки на пільгове пенсійне забезпечення, не надано.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому останній підтримав обрану правову позицію та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року без змін. Наголошував на тому, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.02.2013 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на загальних підставах, що сторонами не оспорюється.

Згідно із записами трудової книжки 22.07.1975 позивачку прийнято ученицею монтажника до учбового комбінату, 27.11.1975 присвоєно 1 розряд монтажника радіоапаратури та переведено до цеху № 1, 01.09.1988 переведено комплектувальницею виробів та інструменту 3 розряду до цеху № 307, 12.05.1998 переведено розподілювачем робіт 3 розряду до цеху № 008, а 16.04.2009 звільнено за скороченням штатів. Місцем роботи протягом усього періоду було підприємство, що в різний час мало назви Чернігівський радіоприладний завод, ВАТ "Чернігівський завод радіоприладів" та ПрАТ "Чернігівський завод радіоприладів" (ПрАТ "Чезара").

16.12.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням періоду роботи з 22.07.1975 по 16.04.2009 у ПрАТ "Чезара" за Списком № 1, додавши довідку ПрАТ "Чернігівський завод радіоприладів" № 621 від 04.12.2024. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке рішенням № 974230818249 від 20.12.2024 відмовило в перерахунку з підстав відсутності документів, що підтверджують пільгову роботу, та акта перевірки довідки про пільговий стаж за Списком № 1.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.

За частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом; за кожний повний рік стажу роботи, врахованого в одинарному розмірі, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. Аналогічні умови закріплює пункт "а" статті 13 Закону № 1788-XII.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи; до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Зі змісту наведених норм випливає, що зарахування періоду роботи до пільгового стажу за Списком № 1 можливе лише за умови, що посада або професія, за якою працювала особа, була включена до Списку № 1, чинного в період такої роботи, і встановлено факт зайнятості особи саме на роботах за цим Списком. Вимоги щодо підтвердження умов праці документами за період до 21.08.1992 та за результатами атестації робочих місць за період після 21.08.1992 є похідними від цієї основної умови.

Подібний правовий висновок Верховний Суд послідовно викладає у своїй практиці. У постанові від 22.07.2025 у справі № 420/34524/23 Верховний Суд зазначив, що однією з умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи, а вимога щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21.08.1992 та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків; необхідною умовою для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. У постанові від 17.09.2025 у справі № 300/6565/23 Верховний Суд наголосив, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справах № 446/656/17 та № 127/16245/17.

Колегія суддів встановила, що посади, на яких працювала позивачка, - учениця монтажника, монтажник радіоапаратури 1 розряду, комплектувальниця виробів та інструменту 3 розряду, розподілювач робіт 3 розряду, - самі по собі до Списку № 1 не належать. У виробництві виробів електронної техніки і радіоапаратури право на пенсію за Списком № 1 пов`язане з конкретною шкідливою ознакою - зайнятістю на дільницях робіт із застосуванням ртуті при виготовленні приладів і виробів. Найменування посади "монтажник радіоапаратури" саме по собі такої зайнятості не підтверджує, а посади "комплектувальниця виробів та інструменту" і "розподілювач робіт" за своїм характером є допоміжними та до робіт за Списком № 1 не віднесені.

Матеріали справи не містять жодного документа, який підтверджував би зайнятість позивачки на роботах за Списком № 1. Зокрема, не надано уточнюючої довідки підприємства із зазначенням періодів роботи, що зараховуються до спеціального стажу, характеру виконуваної роботи, розділу, підрозділу та пункту Списку, до якого включається цей період, і первинних документів, на підставі яких видана довідка; не надано документів про результати атестації робочих місць за умовами праці, обов`язкових для підтвердження пільгового характеру роботи після 21.08.1992; не надано документів, що підтверджують відповідні умови праці за період до 21.08.1992. Записи трудової книжки відомостей, які визначали б право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, не містять. Довідка ПрАТ "Чернігівський завод радіоприладів" № 621 від 04.12.2024 лише відтворює періоди роботи та найменування посад за записами трудової книжки і ані характеру роботи, ані належності її до Списку № 1, ані результатів атестації не підтверджує, а тому уточнюючою довідкою в розумінні пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, не є.

Доводи, на яких ґрунтується оскаржуване рішення та позиція позивачки, колегія суддів оцінює таким чином.

Посилання на те, що недоліки заповнення трудової книжки не можуть позбавляти права на зарахування стажу, та на те, що чіткість і однозначність записів трудової книжки, котрі вказують на включення роботи до спеціального стажу за Списком № 1, усувають потребу у витребуванні уточнюючих довідок, у цій справі не застосовні. Наведена практика стосується випадків, коли належність роботи до Списку № 1 є встановленою, а записи трудової книжки прямо вказують на таку належність. У трудовій книжці позивачки відомостей, які вказували б на роботу за Списком № 1, немає, а отже відсутня сама передумова застосування цих висновків.

Посилання на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, про те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, висновків колегії суддів не спростовує. Цей висновок захищає працівників, робота яких належить до Списків, але атестацію щодо якої не проведено з вини власника; він не звільняє особу від доведення самого факту зайнятості на роботах за Списком № 1. Оскільки належність роботи позивачки до Списку № 1 не доведена, підстав для застосування зазначеного висновку немає.

Не спростовує висновків колегії суддів і посилання позивачки на повноваження органів Пенсійного фонду витребовувати документи та перевіряти довідки про пільговий стаж. Реалізація цих повноважень не може замінити документи, які об`єктивно відсутні, - зокрема результати атестації робочих місць, що не проводилася, або відомості про зайнятість на дільницях робіт із застосуванням ртуті, яких матеріали справи не містять. За відсутності доказів належності роботи позивачки до Списку № 1 орган Пенсійного фонду не наділений правом зарахувати спірний період до пільгового стажу.

А отже, позивачка не довела належності роботи у спірний період до Списку № 1, а тому не набула права на зарахування цього періоду до пільгового стажу, тим більше на його зарахування в подвійному розмірі за частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 974230818249 від 20.12.2024 про відмову в перерахунку пенсії прийняте правомірно.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції, задовольнивши позов у відповідній частині, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, що відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)