Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №320/48220/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/48220/24 Суддя першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі- ГУНП у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 із застосуванням листопада 2015 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що наказом ГУНП у м. Києві від 07.11.2015 його призначено поліцейським полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» ГУНП у м. Києві. Позивач пояснив, що у період з 07.11.2015 по 31.10.2017 йому не проводилась індексація грошового забезпечення, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - листопад 2015 року.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції у місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - листопад 2015 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме положення статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пунктів 1-1 та 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок № 1078), без урахування висновків щодо їх застосування викладеним у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 2140/1763/18. Так, відповідач наголосив на тому, що аналізуючи положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини Верховний Суд констатував, що обов`язок нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення поліцейським виник саме у червні 2016 року, відтак у ГУНП у м. Києві був відсутній обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 01.06.2016.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року, справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення - скасувати в частині, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 05.10.2006.

Відповідно до витягу з послужного списку архівної справи колишнього старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 він проходив службу в міліції у період з 09.04.2015 по 07.11.2015. З 07.11.2015 проходив службу в поліції. Наказом ГУНП у м. Києві від 07.12.2021 №022 о/с звільнений зі служби в поліції згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

В адміністративному позові позивач стверджує, що звертався до ГУНП у м. Києві про виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві від 05.02.2024 №Н-6/12530/02-2024 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для виплати індексації.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, що свідчить про те, що ГУНП у м. Києві не здійснювало нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону №580-VIII у порівнянні із положеннями Порядку №1078 мають вищу юридичну силу, у зв`язку з чим підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у тому числі і відповідачем як суб`єктом владних повноважень. Суд першої інстанції наголосив на тому, що відсутність у період до 24.10.2017 у пункті 2 Порядку №1078 виокремлених положень щодо визначення серед об`єктів індексації грошових доходів громадян грошового забезпечення саме поліцейських не є підставою для незастосування відповідачем механізму нарахування та виплати індексації, що визначений цим Порядком, в цілому.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що факт невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за спірний період відповідачем не оспорюється, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності ознак протиправних дій відповідача щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 та, відповідно, щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за означений період.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VІII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІII).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №580-VІII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 2 Закону №580-VІII визначено завдання поліції, до яких віднесено надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту Закон №1282-ХІІ).

У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації Закону № 1282-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі по тексту - Порядок № 1078), який, відповідно до пункту 1 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі - з 01.01.2016 - 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, яка набрала чинності 24.10.2017, внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «, поліцейських».

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідач заперечуючи нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, наголошував на відсутності до листопада 2017 року правових підстав для здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення такій категорії осіб як поліцейські, однак необхідність здійснення індексації грошового забезпечення зазначеної категорії осіб прямо передбачена частиною п`ятою статті 94 Закону №580-VIII. Разом з тим, відсутність у період до 24.10.2017 у пункті 2 Порядку №1078 виокремлених положень щодо визначення серед об`єктів індексації грошових доходів громадян грошового забезпечення саме поліцейських не є підставою для незастосування відповідачем механізму нарахування та виплати індексації, що визначений цим Порядком, в цілому.

Водночас, суд першої інстанції правильно зазначив, що положення Закону №580-VIII у порівнянні із положеннями Порядку №1078 мають вищу юридичну силу, у зв`язку з чим підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у тому числі і відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У відповідності до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 року № 141 внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських.

Таким чином, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка була викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі №610/1175/17.

Колегія суддів звертає увагу, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. При цьому, обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 420/19450/21.

Оскільки передбачена Законом № 1282-ХІІ індексація є складовою грошового забезпечення поліцейського, який у період з 07.11.2015 до 31.10.2017 включно проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві, а тому обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення наявний в Головного управління Національної поліції у м. Києві у спірний період.

За правилами абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після з 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Тобто, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції визначає Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799).

Відповідно до пункту 3 Порядку №260 до складу грошового забезпечення поліцейського входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З 07.11.2015 - з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (п. 8 Постанови), якою вперше затверджені схеми окладів поліцейських, яка є чинною станом і на зараз.

Оскільки розміри посадових окладів поліцейських згідно з додатками до вказаної постанови Кабінету Міністрів України протягом спірного періоду не змінювалися, тому базовим місяцем для визначення індексації щодо такого періоду є листопад 2015 року.

Таким чином, нарахування позивачу індексації його грошового забезпечення щодо спірного періоду повинно проводитися із застосуванням базового місяця листопад 2015 року.

Визначаючи період, з якого позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що з урахуванням змісту приписів Порядку № 1078 фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення поліцейських Національної поліції України.

Так, Національна поліція України є новоствореним органом з 07.11.2015, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, тобто, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015 року.

За даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін (%), на підставі якого здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації, за грудень 2015 року становив 100,7 %, опублікований в січні 2016 року, за січень 2016 року - 100,9%, за лютий 2016 року - 99,6 %, за березень 2016 року - 101,0 %, за квітень 2016 року - 103,5%.

Таким чином, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016 року.

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Оскільки, зазначений показник за квітень 2016 року (103,5 %) опублікований у травні 2016 року, індексація проводиться з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Таким чином, саме з 01.06.2016 у відповідача виник обов`язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу, а не з 07.11.2015, як зазначено судом першої інстанції.

Як слідує з матеріалів справи, індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 Головним управлінням Національної поліції у м. Києві нараховано та виплачено позивачу не було.

Згідно із приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, у межах спірних правовідносин судом встановлено наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення саме за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 року.

Всупереч викладеного, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано до суду доказів на підтвердження виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 року.

Невиконання відповідачем такого обов`язку свідчить про допущення ними протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

З метою належного захисту прав позивача колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу та зобов`язання виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.05.2016, відтак у цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права під час ухвалення рішення, а тому наявні підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги відповідача є частково обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених вимог за період з 07.11.2015 по 31.05.2016, з прийняттям нового рішення у зазначеній частині про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки є звільненим від сплати судового збору у відповідності до приписів Закону України «Про судовий збір», відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 320/48220/24 - скасувати в частині задоволених вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 31.05.2016 та зобов`язання Головного управління Національної поліції у місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 31.05.2016.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року по справі № 320/48220/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін