Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №320/39125/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/39125/24 Суддя першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - відповідач, Комісія Міноборони), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача в частині відмови позивачу у призначенні та виплаті компенсації в розмірі 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу компенсацію в розмірі 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини відповідно до довідки від 07.11.2023 №097753 Житомирського обласного МСЕК №2 про ступінь втрати професійної працездатності, що становить 25% внаслідок травми, Так, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у пункті 128 і оформлене протоколом №1/в від 12.01.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ступеню втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що єдиною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги стали доводи відповідача про встановлення ступеня втрати працездатності ОСОБА_1 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Водночас, перебування позивача на стаціонарному лікуванні, що підтверджується належними доказами, у період з 28.08.2024 по 22.09.2024, суд розцінив як обставину, що об`єктивно перешкоджала дотриманню тримісячного строку для встановлення часткової втрати працездатності з дня звільнення такої особи з військової служби. При цьому, суд вважав за необхідне для повного та ефективного захисту порушених прав позивача задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у пункті 128, оформленого протоколом №1/в від 12.01.2024, та зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комісія Міноборони подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що у межах спірних відносин Комісія Міноборони діяла у спосіб, що прямо передбачений законом. Вважає, що доводи позивача про поважність пропуску тримісячного строку від встановлення втрати працездатності після звільнення з військової служби через перебування на стаціонарному лікуванні, є необґрунтованими.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, встановлено строк для подачі відзиву та витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що звернувся до МСЕК №2 для визначення ступеня втрати працездатності вчасно, протягом 2 місяців і 17 днів із дати звільнення з військової служби, без врахування 26 діб перебування на стаціонарному лікуванні, що є поважною причиною, тому вважає відмову у призначенні одноразової грошової допомоги безпідставною.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 11 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.07.2023 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №209 звільнений з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно свідоцтва про хворобу №1410, затвердженого ЦВЛК ЗС України №3627/21 від 07.07.2023.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2023 №1/96/3332, ОСОБА_1 в період з 26.09.2022 по 25.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Донецькій області (підстава: витяги із наказів командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11.10.2022 №87, від 04.04.2023 №83).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

Як вбачається з довідки обласної МСЕК №2 (м. Житомир) про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА №097753, ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у 25%, причини втрати професійної працездатності - травма, пов`язана із захистом Батьківщини, дата встановлення страхового випадку - 19.06.2023; підстава - акт огляду МСЕК №629/3, дата огляду - 07.11.2023.

Згідно з витягу з протоколу засідання Комісії Міноборони від 12.01.2024 №1/в, Комісія Міноборони, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, зокрема, ОСОБА_1 , оскільки заявника звільнено з військової служби 24.07.2023, а 07.11.2023 встановлено ступінь втрати працездатності, тобто у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-23828/3339 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у загально-хірургічному відділенні КНП «Чуднівська лікарня» з 28.08.2023 по 14.09.2023.

Також, як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-23914/3561, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Чуднівська лікарня» з 14.09.2023 по 22.09.2023.

Таким чином, у період з 28.08.2023 по 22.09.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

28.03.2024 позивач направив на ім`я Голови Комісії Міноборони заяву із проханням повторно розглянути подані ним документи на засіданні Комісії і виплатити компенсацію в розмірі 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Крім того, просив врахувати період перебування на стаціонарному лікуванні.

Листом від 23.04.2024 № 220/13/ВихЗВГ/3688 заступник начальника Головного управління соціальної підтримки Міноборони повідомлено позивача, що Комісією 12.01.2024 вже прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Також повідомлено, що вказане рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу".

Статтею 41 вказаного Закону передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пп. 1, 2 п. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення та військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пп. 7 п. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Частиною 9 ст. 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 (далі - Порядок № 975).

Згідно з п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пп. 7 п. 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Пунктом 18 Порядок № 975 передбачено, що у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму.

Як було встановлено раніше, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки йому понад тримісячний термін після звільнення з військової служби встановлена ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23 дійшов висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є присічним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

Колегія суддів звертає увагу, що перебування позивача у період з 28.08.2024 по 22.09.2024 на стаціонарному лікуванні підтверджується належними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказана вище обставина (перебування на стаціонарному лікуванні) є об`єктивною перешкодою дотримання позивачем тримісячного строку для встановлення часткової втрати працездатності з дня звільнення такої особи з військової служби, а тому позбавлення його одноразової грошової допомоги не відповідає принципу справедливості і співмірності.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 11 серпня 2026 року.