Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №320/54699/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/54699/25 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за заявою Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймпром» про стягнення коштів за податковим боргом, -

В С Т А Н О В И Л А

10 листопада 2025 року ГУ ДПС у Київській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймпром», в якій просило стягнути з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить ТОВ «Таймпром» (ЄДРПОУ 43086421) кошти у сумі податкового боргу у розмірі - 1 914 420 178,39 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року заяву повернуто заявнику на підставі п.8 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було порушено норми пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, в якому передбачено, що податковий орган проводить стягнення коштів та продаж майна платника податків не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Крім того, при вирішенні цієї справи не було враховано практику Верховного Суду, яка застосовувалась в аналогічних справах, а саме: висновки викладені у постанові від 09.04.2024 у справі №280/111/25.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, в силу ч.2 ст.312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що звернення до суду щодо стягнення суми податкового боргу (у тому числі і в порядку звернення до суду із заявою) є передчасним.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Статтею 283 КАС України встановлено особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно з ч.2 ст.283 КАС України, заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:

1) найменування адміністративного суду;

2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника;

3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті;

4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;

5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Водночас, відповідно до п.п. 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Виходячи з аналізу наведених положень КАС України та ПК України (у редакції чинній на момент подачі даної заяви) вбачається, що законодавець відрізняє обставини та підстави для стягнення коштів за податковим боргом та для звернення до суду із відповідною заявою.

Отже, обставиною, що зумовили дане звернення до суду, є встановлений контролюючим органом юридичний факт (дія чи бездіяльність платника податку).

Із заяви ГУ ДПС у Київській області вбачається, що підставою для його звернення є наявність у ТОВ «Таймпром» податкового боргу у загальному розмірі 1 914 420 178,39 грн.

Надані податковим органом докази свідчать, що 10.10.2025 було направлено засобами поштового зв`язку ТОВ «Таймпром» податкову вимогу від 08.10.2025 №0030851-1310-1036.

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положенням пункту 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Положеннями пунктів 42.1, 42.2 та 42.4 статті 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З матеріалів справи вбачається, що податкова вимога від 08.10.2025 не була отримана ТОВ «Таймпром» від незалежних від ГУ ДПС у Київській області причин.

Проте, 14.10.2025 до податкового органу повернулося поштове відправлення №R067014873918 з довідкою поштового відділення з відміткою про невручення адресату поштового відправлення з причини «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, в даному випадку перебіг 30-денного строку, встановленого пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, розпочався з 00 год. 00 хв. 15.10.2025, а закінчився о 24 год. 00 хв. - 13.11.2025.

Враховуючи наведене, право на звернення до адміністративного суду із заявою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України в Головного управління ДПС у Київській області, виникло лише з 14.11.2025, з якого і починається перебіг 24 годин, протягом яких заява повинна бути подано до суду, згідно вимог статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, аналізуючи матеріали заяви з додатками та вищезазначені норми Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент подачі даної заяви), лише через 30 днів з дня отримання вимоги, у податкового органу виникло право на звернення до суду щодо стягнення суми податкового боргу (у тому числі і в порядку звернення до суду із заявою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у справі №500/5126/25, від 03 грудня 2025 року у справі №500/5128/25, від 12 грудня 2025 року у справі №500/5125/25, від 27 січня 2026 року у справі №500/5127/25, від 09 червня 2026 року у справі №240/16841/25.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звернення до суду з даною заявою є передчасним.

Водночас, положеннями статті 238 КАС України не передбачено можливих процесуальних рішень суду у разі звернення органу доходів і зборів із такою заявою, до виникнення відповідних правових підстав (обставин, що зумовлюють звернення до суду).

У свою чергу, частина 6 статті 7 КАС України передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві.

Отже, позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, суб`єктом владних повноважень може бути подано до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку для звернення до суду особи, якої стосується таке рішення, про який йдеться в частині другій статті 122 КАС України.

У цій справі заява подана у порядку статті 283 КАС України, та обставиною, що зумовили дане звернення до суду, є встановлений контролюючим органом юридичний факт (дія чи бездіяльність платника податку), який настає з урахуванням пункту 95.2 статті 95 ПК України, а саме, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Застосовуючи аналогію закону та враховуючи, що заява у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України з вимогою про стягнення грошових коштів, суб`єктом владних повноважень може бути подано до суду не раніше закінчення строку для звернення до суду з такою заявою, відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України, а тому вказана заява підлягає поверненню особі, яка її подала, на підставі пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 283 КАС України повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

У зв`язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви із застосуванням положень п.8 ч.4 ст.169 КАС України.

Колегія суддів також відхиляє посилання відповідача на необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.04.2024 у справі №280/111/25 з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 щодо необхідності застосування до спірних правовідносин саме правової позиції, яка є останньою у цій категорії спорів, зокрема, постанови від 09.06.2026 у справі №240/16841/25.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законною і обґрунтованою, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 283, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 11 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О.Аліменко

Т.Р.Вівдиченко