Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/3349/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3349/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку його пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,197, 1,0796 і 1,046 для забезпечення індексації, а також зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення його пенсії, у розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року, на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року та на коефіцієнт 1,046 з 01 березня 2025 року, з виплатою недоотриманих сум, починаючи з 24 вересня 2024 року.

Позов мотивовано тим, що індексація пенсії проводилася відповідачем не у спосіб і порядок, передбачені частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV: замість збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивача (10846,37 грн), на встановлені коефіцієнти Головне управління обмежилося мінімальними щомісячними доплатами, чим порушило право позивача на належну індексацію.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124), у частині визначення показника, що збільшується на коефіцієнти індексації, не узгоджується з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, а тому на підставі частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню підлягає норма закону, яка має вищу юридичну силу.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що пенсію позивача вже обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019- 2021 роки у розмірі 10846,37 грн, а перерахунок із застосуванням показника за 2014- 2016 роки з урахуванням передбачених законодавством коефіцієнтів не призводить до збільшення розміру пенсії. Крім того, з 01 березня 2025 року позивачу проведено індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 із застосуванням коефіцієнта 1,046. Апелянт вказує, що порядок проведення індексації визначений Порядком № 124, який є чинним та обов`язковим до застосування, а Кабінет Міністрів України діяв у межах повноважень, наданих частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Також зазначає про відсутність дискримінації за роком виходу на пенсію, недоведеність порушення легітимних очікувань позивача та посилається на висновки Шостого апеляційного адміністративного суду у справах № 620/164/24 та № 620/7211/24.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Для обчислення розміру його пенсії враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 10846,37 грн.

За 2023 та 2024 роки відповідач замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,197 і 1,0796 до зазначеного показника встановив позивачу мінімальні щомісячні доплати до пенсії, а з 01 березня 2025 року перерахував пенсію за постановою № 209 із застосуванням коефіцієнта 1,046.

Підставою для незастосування коефіцієнтів 1,197 і 1,0796 до показника 10846,37 грн відповідач визначив те, що цей показник перевищує базовий показник середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року, послідовно збільшений на коефіцієнти індексації.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення.

Спір зводиться до визначення показника, який підлягає збільшенню на коефіцієнти індексації: показника середньої заробітної плати, що враховувався для обчислення пенсії конкретної особи, чи базового показника станом на 1 жовтня 2017 року, послідовно збільшеного на коефіцієнти у попередні роки.

Пунктом 5 Порядку № 124 встановлено, що перерахунок проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, а кожен наступний перерахунок - з урахуванням збільшеного у попередні роки показника. Натомість частина друга статті 42 Закону № 1058-IV приписує збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії. А отже Порядок № 124 і Закон № 1058-IV по-різному визначають показник, що збільшується на коефіцієнти індексації.

За приписами частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. З огляду на пріоритетність закону над підзаконним актом пункт 5 Порядку № 124 підлягає застосуванню лише в частині, що не суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, а тому під час індексації застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії конкретної особи, а не базовий показник станом на 1 жовтня 2017 року.

У постанові від 11 березня 2026 року у справі № 440/1969/25 Верховний Суд зазначив: "абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення". У цій самій постанові Верховний Суд наголосив, що механізм індексації передбачає послідовне (накопичувальне) застосування встановлених коефіцієнтів, оскільки кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередні роки показника, а застосування лише коефіцієнта поточного року без урахування коефіцієнтів попередніх років призводить до порушення передбаченого законом механізму індексації.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 25 лютого 2026 року у справі № 160/9402/25, від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 200/422/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24, від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24 та від 15 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.

Посилання апелянта на те, що показник середньої заробітної плати, з урахуванням якого обчислено пенсію позивача (10846,37 грн), перевищує базовий показник станом на 1 жовтня 2017 року, послідовно збільшений до 7994,47 грн, а тому індексація не призводить до збільшення пенсії, є неприйнятним. Цей довід ґрунтується саме на застосуванні пункту 5 Порядку № 124, який у відповідній частині суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV. Коефіцієнти індексації 1,197 і 1,0796 підлягають застосуванню не до базового показника станом на 1 жовтня 2017 року, а до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивача (10846,37 грн), із послідовним застосуванням. За такого застосування індексація призводить до збільшення розміру пенсії, а отже право позивача на належну індексацію за 2023 і 2024 роки порушене. Установлення позивачу мінімальних щомісячних доплат замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника 10846,37 грн свідчить про невідповідність дій відповідача вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Доводи апелянта про обов`язковість Порядку № 124 та про те, що його не визнано нечинним, висновку суду першої інстанції не спростовують. Частина третя статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не ставить незастосування судом правового акта, що не відповідає закону, у залежність від визнання цього акта нечинним у встановленому порядку: за наявності суперечності суд застосовує норму закону як таку, що має вищу юридичну силу, безвідносно до чинності підзаконного акта на момент розгляду справи. Таким чином, чинність Порядку № 124 не перешкоджає незастосуванню його пункту 5 у частині, що суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV.

Доводи апелянта про наявність у Кабінету Міністрів України повноважень визначати розмір, дату та порядок індексації предмета спору не стосуються. Суд першої інстанції цих повноважень під сумнів не ставив, а встановив невідповідність закону лише пункту 5 Порядку № 124 у частині визначення показника, що збільшується на коефіцієнти. Решта положень Порядку № 124, у тому числі формула обчислення коефіцієнта та визначені постановами Кабінету Міністрів України розміри коефіцієнтів, застосуванню підлягають. Не впливають на наведені висновки і доводи апелянта про відсутність дискримінації за ознакою року виходу на пенсію та про недоведеність легітимних очікувань позивача: висновок колегії суддів ґрунтується не на цих категоріях, а на приписі частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України про застосування правового акта вищої юридичної сили, тоді як установлене порушення полягає в незастосуванні відповідачем коефіцієнтів індексації 1,197 і 1,0796 до показника середньої заробітної плати 10846,37 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача.

Проведення відповідачем з 01 березня 2025 року перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,046 за постановою № 209 порушення права позивача на індексацію за 2023 і 2024 роки коефіцієнтами 1,197 і 1,0796, які до показника 10846,37 грн застосовані не були, не усуває.

Посилання апелянта на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справах № 620/164/24 та № 620/7211/24 його позицію не підтверджує. У справі № 620/7211/24 Верховний Суд постановою від 27 січня 2025 року виснував, що індексація пенсій здійснюється шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який застосований при обчисленні конкретної пенсії, із послідовним застосуванням коефіцієнтів індексації, тобто дотримався позиції, протилежної доводам апелянта.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 77, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)