Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №320/20715/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/20715/25 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: - Осіпової О.О.,

суддів: - Златіна С.В., Воловика С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати свідомо протиправним та скасувати рішення відповідача, викладеного у листі від 24.02.2025 № 8690-4526/С-02/8-2600/25 щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії позивачу виходячи з 90% сум грошового забезпечення, відсутності заборгованості, урахування максимального розміру пенсії і з 01.01.2025 застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (далі - Постанова № 1) при нарахуванні та виплаті пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати призначену пенсію позивачу відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), виходячи з постійного та незмінного розміру пенсії у значенні 90% відповідних сум грошового забезпечення як з 01.12.2019, так і з 01.01.2025, як і надалі, що зумовлює і подальше щомісячне та безперервне нарахуванням та щомісячну виплату пенсії виходячи з постійного та незмінного значення основного розміру пенсії - 90% відповідних сум грошового забезпечення, який є постійним і незмінним, у т.ч. при наступних перерахунках пенсії, з урахуванням доплати за особливі заслуги перед Україною, всіх індексацій пенсії, які відбулись і ще відбудуться, без урахуванням максимального розміру пенсії, з урахуванням вже виплачених сум та здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачу з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення, після виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 320/19640/24, починаючи з 01.12.2019;

- визнано протиправними дії відповідача щодо обмеження розмір пенсії позивачу максимальним розміром, встановленим на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2021 у справі № 640/4560/21, починаючи з 01.12.2019, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025;

- визнано протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1 при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу;

- зобов`язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату перерахованої на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 320/19640/24 пенсії, починаючи з 01.12.2019, виходячи з 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01.03.2022, враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення 2022 році» (далі - Постанова № 118), виходячи з 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01.03.2023, враховуючи індексацію пенсії згідно з Постановою № 118, постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168), виходячи з 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01.03.2024, враховуючи індексацію пенсії згідно з Постановою № 118, Постановою № 168, постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств наведення у 2024 році» (далі - Постанова № 185), виходячи з 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1, виходячи з 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01.03.2024, враховуючи індексацію пенсії згідно з Постановою № 118, Постановою № 168, Постановою № 185, постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209), без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1, виходячи з 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

- у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено;

- стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 211 грн.

Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2026, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, неправильне застосування положень Закону № 2262-ХІІ, Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Бюджетного кодексу України, Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) та Постанови № 1, а також практики Конституційного Суду України, Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо допустимості тимчасового обмеження соціальних виплат в умовах воєнного стану, зазначає про правомірність застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів та обмеження її максимальним розміром, а також про відсутність підстав для проведення її перерахунку у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення. У зв`язку з цим відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно є законним і обґрунтованим. Зазначає, що пенсія йому була призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ у розмірі 90 % грошового забезпечення, а тому відповідач не мав правових підстав під час її перерахунку змінювати основний розмір пенсії до 70 %, обмежувати її максимальним розміром та застосовувати коефіцієнти, передбачені Постановою № 1. Також позивач посилається на положення Конституції України, Закону № 2262-ХІІ, правові висновки Верховного Суду та рішення Конституційного Суду України, відповідно до яких обмеження максимального розміру пенсії та зменшення її відсоткового розміру є протиправними. У зв`язку з цим позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний розгляд справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, починаючи з 31.03.2010, яка обчислена виходячи з 90% грошового забезпечення.

З 01.01.2016 позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі Постанови № 103, після якого відсоткове значення розміру пенсійної виплати зменшено до 70% грошового забезпечення.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2021, з урахуванням ухвали суду від 23.04.2021 у справі № 640/4560/20 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат та перерахунок пенсії без обмеження її певним максимальним розміром, починаючи з 01.12.2013, з урахуванням виплачених сум. Після проведеного перерахунку пенсії, розмір пенсії позивача з 01.12.2013 у грошовому еквіваленті становив 29 039 грн 70 коп.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 320/19640/24 відповідачем перераховано пенсію позивача на підставі довідки Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 12.02.2024 № 49/9035, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.12.2019, після якого відсоткове значення розміру пенсії зменшено до 70% грошового забезпечення та обмежено максимальним розміром визначеним на виконання рішення суду у справі № 640/4560/20.

Також з матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2025 розмір пенсії позивача становив 38 502 грн 75 коп, однак застосовано обмежуючий коефіцієнт та до виплати визначено суму у 26 017 грн 98 коп.

У січні 2025 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив виправити помилку та здійснити перерахунок пенсії на виконання рішення суду № 320/19640/24, виходячи з 90% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром.

Листом від 24.02.2025 № 8690-4526/С-02/8-2600/25 позивача повідомлено про те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 320/19640/24 відповідачем перерахована пенсія на підставі довідки Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 12.02.2024 № 49/9035, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.12.2019. Вказаним рішенням, як вказано у листі, не покладено зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії в розмірі 90% сум грошового забезпечення, а тому розмір пенсії обчислено на підставі довідки, виходячи з 70% грошового забезпечення, відповідно до норм Закону, чинного на дату здійснення перерахунку. Також у листі зазначено, що заборгованість на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 320/19640/24 - відсутня. У листі у тому числі зазначено, що після виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2021 у справі № 640/4560/21 пенсія нарахована без обмеження максимальним розміром і складає 29 039 грн 70 коп та повідомлено, з урахуванням Постанови № 1 пенсію нараховано із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів в сумі 26 017 грн 98 коп.

У зв`язку з чим, позивач у лютому 2025 року звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку та виплати пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів з 01.01.2025, без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексацій.

Проте, відповідач відповіді на зазначену заяву не надав.

З наданої суду копії розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі 2603011299 вбачається, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням індексації базового ОСНП 2022 (30 625*0,1400) у розмірі 4 287 грн 50 коп, базового ОСНП 2023 (34 912,50*0,1970) у розмірі 1 500 грн, індексації базового ОСНП 2024 (36 412,50*0,0796) у розмірі 1 500 грн, індексації базового ОСНП 2025 (37 912,50*0,1150) у розмірі 1 500 грн, після якого підсумок пенсії з надбавками становив 40 002 грн 75 коп, з урахуванням максимального розміру 29 039 грн 70 коп, до виплати із застосуванням обмежувального коефіцієнта - 26 017 грн 98 коп.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст. 43 Закону № 2262-XII було доповнено новою частиною, відповідно до якої максимальний розмір пенсій, призначених за даним Законом (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, що встановлена абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни і доповнення до ст. 43 Закону № 2262-XII були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

01.10.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VІ), яким фактично було введено в дію обмеження граничного розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, шляхом викладення ч. 5 ст. 43 Закону № 2262-XII у новій редакції, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII), яким доповнено ч. 5 ст. 43 Закону № 2262-XII і визначено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.

У подальшому до Закону № 2262-XII були внесені додаткові зміни та доповнення, у зв`язку з чим ч. 5 ст. 43 Закону № 2262-XII, яка була викладена в редакції Закону № 3668-VI та доповнена Законом № 911-VIII, стала ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону 2262-XII (в редакції Законів № 3668-VI та № 911-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 зазначені вище положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України визначено, що ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII є такою, що втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII були внесені зміни - слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».

З огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зміни, що полягають у зміні слів та цифр, які були внесені Законом № 1774-VIII до визнаної неконституційною (фактично відсутньої на час внесення цих змін) норми Закону № 2262-XII (ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII), є нереалізованими.

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку про те, що протягом 2017 ст. 43 Закону № 2262-XII не передбачала положень про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Отже, внесені Законом № 1774-VIII зміни та доповнення до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною та втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.

Аналогічна за змістом правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 21.12.2021 у справі № 120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі № 569/2950/17, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, тощо.

Таким чином, з 20.12.2016 (дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016) ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII втратила чинність.

При цьому положення ст. 2 Закону № 3668-VI, які фактично дублюють ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, змін не зазнали.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне чи множинне тлумачення, мають завжди трактуватися на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 Великою Палатою Верховного Суду, із посиланням на положення ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" стосовно захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст. 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» вказав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що в даному випадку застосуванню підлягають саме норми Закону № 2262-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 04.07.2023 у справі № 420/10528/21, від 23.01.2024 у справі № 160/17347/22 від 27.03.2024 у справі № 620/4764/21.

Водночас, як вже неодноразово зазначалося судом, ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій, втратила чинність з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, а зміни, що були внесені Законом № 1774-VIII до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.

Відтак, дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії максимальним, починаючи з 01 грудня 2019 року є протиправними.

Щодо індексації, суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) пенсії є одним із об`єктів індексації грошових доходів населення.

У вказаній статті також зазначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

16.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 118, п. 2 якої установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до ст. 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абз. 2 п. 1 вказаної постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

24.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, п. 2 якої установлено, що з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до ст. 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до п. 2 Постанови № 118 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2022 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений п. 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених п. 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

23.02.2024 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 185, п. 2 якої установлено, що з 01.03.2024 розміри пенсій, призначених відповідно до ст. 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до п. 2 Постанови № 118 та п. 2 Постанови № 168 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2023 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений п. 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених п. 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

У пп. 1 п. 2 Постанови № 209, установлено, що з 01.03.2025 розміри пенсій, призначених відповідно до ст. 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до п. 2 Постанови № 118, п. 2 Постанови № 168 та пп. 1 п. 2 Постанови № 185 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2024 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений п. 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених п. 3 цієї постанови.

Разом з тим, як вже зазначалось судом, з 20.12.2016 ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яка визначала максимальний розмір пенсії військовослужбовців, втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Наведене в сукупності свідчить, що призначена позивачеві відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсія не підлягає обмеженню максимальним розміром.

Колегія суддів повторно наголошує, що Закон № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин в частині визначення максимального розміру пенсій військовослужбовців та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.

Враховуючи вищезазначене, норми Постанов № 118, № 168 та № 185 неможливо застосувати в частині проведення індексації саме в межах максимального розміру пенсій військовослужбовців, оскільки жодним спеціальним законом таких обмежень на сьогодні не встановлено.

Відповідно до преамбули Закону № 2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 11 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-IV.

Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст. 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, зокрема Державний бюджет України.

Аналіз положень ст. 8 та 92 Конституції України у системному зв`язку з преамбулою Закону № 2262-XII дозволяє суду дійти висновку про те, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також деяких інших осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, визначаються виключно положеннями спеціального закону - Закону № 2262-XII.

Обчислення пенсії особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII визначено розділом V (ст. 43- 47) Закону № 2262-XII, а виплата пенсій та порядок перерахунку пенсій - розділами VII (ст. 52- 62) та VIII (ст. 63- 66) Закону № 2262-XII відповідно.

Разом з тим, ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-ІХ) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону № 4059-IX Кабінетом Міністрів України 03.01.2025 прийнято Постанову № 1, яка застосовується з 01.01.2025, п. 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону № 1058-IV, і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до ч. 1 ст. 27, абз. 2 ч. 1 ст. 28 і ст. 29 Закону № 1058-IV, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до ч. 1 ст. 27, абз. 2 ч. 1 ст. 28 і ст. 29 Закону № 1058-IV.

Відповідно до п. 2 цієї Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 коефіцієнти, визначені п. 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Наведене в сукупності свідчить про те, що у період воєнного стану у 2025 пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону № 2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії. При цьому такі коефіцієнти не застосовуються до осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Таким чином, положеннями ст. 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1 запроваджено тимчасове (на 2025) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-ХІІ, що не узгоджується із приписам ст. 11 Закону № 2262-XII, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Крім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із ст. 46 Закону № 4059-IX та п. 1 Постанови № 1 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України. Поширення дії Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX та Постанови № 1 на пенсії, що призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, є порушенням норм Конституції України, зокрема ст. 8, 19 та 92.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини Рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 8 р. 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абз. 8 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).

Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема до Закону № 2262-XII, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Тому, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абз. 3, 4 пп. 5.4 п. 5 мотивувальної частини рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008), суд зазначає, що Закон № 4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Суд зауважує, що зміни до Закону № 2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного Постановою № 1), не вносилися.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас зазначений бюджетний закон фактично обмежує розмір пенсії позивача, що порушує гарантії, закріплені у ст. 17 та 46 Конституції України.

Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Колегія суддів вважає за необхідне ще раз наголосити, що відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; форми і види пенсійного забезпечення.

За приписами ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.

Судом враховується, що Закон № 4059-ІХ не містить жодних приписів про повноваження Кабінету Міністрів України визначати форми і види пенсійного забезпечення, жодних приписів про коефіцієнти пониження пенсій.

Водночас, Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (п. 24 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати якими можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 2262-XII, а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Розглянувши касаційну скаргу у справі № 120/1081/25, спір у якій виник у правовідносинах, які є подібними до тих, що й у справі яка розглядається, Верховний Суд сформував висновок, згідно якого застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, положень ст. 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25, від 17.09.2025 у справі № 240/1202/25, від 23.09.2025 у справі № 380/1811/25, від 23.09.2025 у справі № 140/2163/25, від 05.11.2025 у справі № 380/1898/25.

Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі № 520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абз. 10 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення ч. 7 ст. 43, першого речення ч. 1 ст. 54 Закону № 2262-ХІІ).

Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у даній адміністративній справі доказів обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик