Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №620/15579/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/15579/23 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України), ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у неповідомленні ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.08.2022 по 14.10.2022 включно, та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити до військової частини НОМЕР_3 інформацію про таку участь позивача за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168".

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у неповідомленні ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 11.10.2022;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 11.10.2022 за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168»;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач був направлений в оперативне підпорядкування НОМЕР_4 прикордонного загону у складі зведеного підрозділу, при цьому журнали бойових дій, книга оперативно-службової діяльності та журнал надходження розпоряджень велися безпосередньо у зведеному підрозділі та до управління військової частини НОМЕР_1 не надходили. Також апелянт вказує, що інформація про кількість бойових чергувань позивача до військової частини НОМЕР_1 не надходила, а відповідні документи ведуться та зберігаються у підрозділах охорони кордону, де військовослужбовець проходив службу. Крім того, рапорти начальника зведеного загону щодо виплати додаткової винагороди направлялися безпосередньо до військової частини НОМЕР_3 . На думку апелянта, довідка від 14 жовтня 2022 року № 2732 не підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях чи заходах, а лише містить інформацію про його перебування у районі бойових дій та можливість виконання відповідних завдань. У зв`язку з ненадходженням до військової частини НОМЕР_1 підтверджуючих документів апелянт вважає відсутніми підстави для складання та направлення до військової частини НОМЕР_3 списків за формою додатка 2 до наказу № 392/0/81-22-АГ щодо позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ). У складі зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.06.2022 № 4346 та бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.06.2022 № 106Т позивача було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) для виконання завдань з охорони і оборони ділянки державного кордону на території Чернігівської та Сумської областей. Спірним у справі є період з 01.08.2022 по 14.10.2022.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції встановив участь позивача у бойових діях або заходах у періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.10.2022 по 11.10.2022 на підставі документів, витребуваних судом та наданих військовою частиною НОМЕР_3 на виконання ухвали від 03.07.2025, а саме витягу з журналу службово-бойових дій зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрованого по книзі обліку за 2022 рік за № 288), рапортів начальника зведеного загону від 01.09.2022 та 17.10.2022, а також довідок про безпосередню участь військовослужбовців зведеного загону у виконанні бойових (спеціальних) завдань. У задоволенні позову за інші заявлені періоди суд відмовив з підстав відсутності належних та допустимих доказів участі позивача у бойових діях.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Пунктом 1 цієї постанови у редакції, чинній у спірний період, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Порядок і умови виплати такої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у спірний період визначалися наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - наказ № 392-АГ), уведеним у дію з 01.08.2022 та чинним до 30.11.2022, тобто протягом усього спірного періоду.

Відповідно до пункту 4 наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця, у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів, у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з абзацом першим пункту 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці.

Відповідно до абзацу другого пункту 11 наказу № 392-АГ інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби до 5 числа щомісячно в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

Зі змісту наведених норм слідує, що обов`язок оформлення передбачених пунктами 4 та 5 наказу № 392-АГ документів і подання за формою додатка 2 інформації про дні безпосередньої участі відрядженого військовослужбовця покладено на начальника органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого відряджено військовослужбовця, а не на орган проходження ним служби і не на самого військовослужбовця. У справі, що переглядається, органом, який вів бойові дії на відповідній ділянці державного кордону та в оперативне підпорядкування якого передано зведений загін із позивачем, є НОМЕР_4 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ). Саме на цю частину покладено обов`язок підтвердити безпосередню участь позивача та подати відповідну інформацію до військової частини НОМЕР_3 за місцем проходження ним служби.

Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. У постанові від 02 квітня 2026 року у справі № 200/493/23 Верховний Суд, вирішуючи спір за подібних фактичних обставин щодо військовослужбовця, відрядженого до того самого НОМЕР_4 прикордонного загону, зазначив: "обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 наказу № 392-АГ… які є підставою для нарахування і виплати коштів, покладено на начальників (керівників) органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), які ведуть (вели) бойові дії, та до яких були відряджені військовослужбовці… недоліки оформлення таких документів, їх неповнота не можуть покладатися на військовослужбовця, якщо складання таких документів є обов`язком відповідних посадових осіб".

Доводи апелянта про те, що журнал бойових дій, книга оперативно-службової діяльності та журнал надходження розпоряджень велися безпосередньо у зведеному підрозділі і до управління військової частини НОМЕР_1 не надавалися, у зв`язку з чим у неї відсутні підстави для складання і направлення списків за додатком 2, колегія суддів відхиляє. Зведений загін ІНФОРМАЦІЯ_5 діяв в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_4 прикордонного загону, який як орган військового управління організовував виконання бойових завдань на своїй ділянці державного кордону. За таких обставин військова частина НОМЕР_1 не була позбавлена можливості отримати первинні документи від підпорядкованого їй підрозділу та сформувати на їх підставі передбачену додатком 2 інформацію. Неотримання цих документів самою військовою частиною НОМЕР_1 є наслідком організації документообігу між військовими частинами, тягар якої не може перекладатися на військовослужбовця. У постанові від 02 квітня 2026 року у справі № 200/493/23 Верховний Суд наголосив: "Військовослужбовець не може нести негативні наслідки через неналежну організацію документообігу між військовими частинами". Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23 та від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23, згідно з якими порушення порядку передання документів між військовими частинами не є підставою для відмови у виплаті, якщо факт участі у бойових діях підтверджений іншими доказами.

Крім того, наведений довід спростовується самими матеріалами справи. Судом першої інстанції на виконання ухвали від 03.07.2025 витребувано, а військовою частиною НОМЕР_3 надано витяг з журналу службово-бойових дій зведеного загону за № НОМЕР_5 , рапорти начальника зведеного загону від 01.09.2022 та 17.10.2022 і довідки про безпосередню участь військовослужбовців зведеного загону у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Отже, передбачені пунктом 4 наказу № 392-АГ документи, а саме бойові накази (розпорядження), на підставі яких позивача направлено для виконання завдань, журнал бойових дій та рапорти командира підрозділу про участь військовослужбовців, у справі наявні та у своїй сукупності підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах у періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.10.2022 по 11.10.2022. Дослідивши ці докази в порядку статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність участі позивача саме за ці періоди. А отже, вимога наказу № 392-АГ про підтвердження участі сукупністю документів у справі виконана, а підстави для складання військовою частиною НОМЕР_1 списків за додатком 2 стосовно позивача були наявні.

Водночас колегія суддів враховує, що постановою від 02 квітня 2026 року у справі № 200/493/23 Верховний Суд направив справу на новий розгляд лише в частині періоду, врегульованого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, уведеним у дію з 01 грудня 2022 року, тоді як за періоди, врегульовані наказом від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, відмову в позові залишено без змін. Підставою такого розмежування стала відмінність у стандарті підтвердження: наказ № 392-АГ вимагає підтвердження безпосередньої участі сукупністю документів, перелічених у пункті 4, тоді як наказ № 628-АГ допускає їх альтернативність. У справі, що переглядається, спірні періоди повністю охоплюються наказом № 392-АГ, проте, на відміну від справи № 200/493/23, передбачена пунктом 4 цього наказу сукупність документів у матеріалах справи наявна і досліджена судом першої інстанції.

Доводи апелянта з посиланням на наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.11.2020 № 120 щодо ведення і зберігання службових документів у підрозділах за місцем проходження служби не спростовують оскаржуваного рішення. Цей наказ визначає загальний порядок ведення, обліку та зберігання службових документів, тоді як спеціальний порядок реалізації права на збільшену додаткову винагороду встановлено наказом № 392-АГ, який прямо покладає подання інформації за додатком 2 щодо відряджених військовослужбовців на начальника органу відрядження, що веде бойові дії. Позивач штатно перебуває у складі військової частини НОМЕР_3 , однак бойові завдання у спірний період виконував у зоні відповідальності НОМЕР_4 прикордонного загону, а тому саме остання частина є зобов`язаною підтвердити його безпосередню участь.

Довід апелянта про те, що рапорти начальника зведеного загону скеровувалися безпосередньо до військової частини НОМЕР_3 , також не звільняє військову частину НОМЕР_1 від виконання покладеного на неї обов`язку. Направлення до органу проходження служби рапортів, пов`язаних з виплатою додаткової винагороди у базовому розмірі, не замінює окремого подання начальником органу відрядження передбаченої додатком 2 до наказу № 392-АГ інформації про дні безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, яка є підставою для збільшення винагороди до 100 000 гривень. Ці документи мають різне призначення, а виконання одного з них не свідчить про виконання іншого.

Щодо довідки від 14.10.2022 № 2732 колегія суддів зазначає таке. Цю довідку видано командуванням НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), тобто саме тим органом Держприкордонслужби, який вів бойові дії та до якого позивача було відряджено, а отже, органом, уповноваженим абзацом першим пункту 5 наказу № 392-АГ на видачу довідки за формою додатка 1. Видана уповноваженим командиром довідка про підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях презюмується достовірною, а її зміст може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі. Таких доказів матеріали справи не містять, а тому наведене військовою частиною НОМЕР_1 власне тлумачення виданої нею ж довідки не спростовує підтвердженого сукупністю документів факту участі позивача.

Поряд із цим колегія суддів враховує, що характер виконуваних позивачем завдань з охорони і оборони ділянки державного кордону в умовах воєнного стану не може оцінюватися формально. У постанові від 06 березня 2025 року у справі № 620/18189/23 Верховний Суд зазначив, що в умовах воєнного стану оцінка виконуваних завдань не може бути формальною, а завдання, які у мирний час вважаються елементами оперативно-службової діяльності, в умовах збройної агресії можуть свідчити про безпосередню участь у бойових діях або заходах.

Не впливає на наведені висновки і процесуальне становище НОМЕР_6 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) як співвідповідача у справі. Як установлено судом, за довідкою військової частини НОМЕР_2 № 858 від 27.06.2025 позивач військову службу у цій частині не проходив і не проходить, на її фінансовому забезпеченні не перебував, у службовому відрядженні до неї не направлявся, а документи, надані військовою частиною НОМЕР_3 , засвідчують виконання позивачем завдань саме у складі зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, військова частина НОМЕР_2 не є органом, зобов`язаним подавати інформацію про безпосередню участь позивача, а обов`язок направлення такої інформації покладено на військову частину НОМЕР_1 як орган відрядження, що веде бойові дії.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт як суб`єкт владних повноважень правомірності своєї бездіяльності щодо неповідомлення військової частини НОМЕР_3 про безпосередню участь позивача у бойових діях за підтверджені судом періоди належними та допустимими доказами не довів.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку наявним у ній доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання її направити до військової частини НОМЕР_3 інформацію за формою додатка 2 до наказу № 392-АГ є належним та ефективним, оскільки обов`язок такого направлення покладено на цю частину законодавством, а за доведеної сукупності документів вчинення відповідної дії є зв`язаним, а не дискреційним обов`язком.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до переоцінки досліджених судом доказів без наведення обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 77, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)