Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №342/183/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 342/183/26

Провадження № 33/4808/478/26

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника адвоката Вань І.Р.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Вань І.Р. на постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 665 гривень 60 копійок судового збору,-

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Правопорушення було вчинено за наступних обставин:

15.02.2026 року близько 22:17 год. в с. Сороки, по вул. Незалежності Городенківської ТГ водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки фольксваген тоуран НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в медичному закладі зі згоди водія у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.9 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції захисник адвокат Вань І.Р. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Городенківського районного суду Івано-франківської області від 01.07.2026 року скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом не враховані доводи представника ОСОБА_2 про те, що в даному конкретному випадку може бути допустима похибка у результатах огляду, а саме, що при первинному огляді у водія виявлено 0.31 проміле, а через кілька хвилин 0,23 проміле. Не враховано, що ця похибка могла бути від вживання обезболюючих лікарських засобів, які він приймав, бо в цей період перебував на лікуванні (травма отримана під час здійснення бойових завдань) і готувався до хірургічного втручання, яке мало бути 16.02.2026 року, але було перенесене на 17.02.2026 року. 16.02.2026 року ОСОБА_1 їхав додому про необхідні речі. Факт перебування на стаціонарному лікуванні та вживання медичних препаратів підтверджується Випискою стаціонарного хворого.

Суд першої інстанції не звернув уваги на доводи представника і про те, що похибка в межах 0,4 проміле може бути допустимою похибкою, про що є Висновок Верховного суду.

Також, згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті компанії Saturn Data International (ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл»), яка є офіційним дистриб`ютором в Україні концерну з Німеччини з продажу приладів алкодіагностики щодо технічних даних приладу «Alcotest 6820», межі допустимої похибки даного приладу в робочих умовах становлять плюс/мінус 0,04 %.

Згідно акту огляду від 15.02.2026 року, проведеного у лікувальному закладі в межах строку 2 годин, спочатку тест показав результат 0,31 проміле, повторний тест – 0,23 проміле.

Судом не надано оцінки медичним документам, як доказам, та тому факту, що ця похибка у результаті могла також бути спричинена вживанням медичних препаратів.

Судом першої інстанції не проаналізовано і не надано оцінки характеристикам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 є учасником бойових дій, з першого дня повномасштабного вторгнення рф на територію України став на захист нашої держави та є діючим військовослужбовцем, якому для виконання бойових завдань необхідні права на керування транспортним засобом, він є діючим військовослужбовцем, має виключно позитивні характеристики, раніше ніколи не притягався до адміністративної відповідальності чи кримінальної відповідальності, підстав вважати, що він мав намір ухилитися від відповідальності не має. Даними, які додані до матеріалів справи підтверджуються доводи представника ОСОБА_1 , що в діях ОСОБА_3 відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки результат тесту є допустимою похибкою ( навіть за технічними характеристиками приладу).

Також захисник вважає, що розгляд справи проведений упереджено, адже жоден документ, доданий до матеріалів справи як доказ представником ОСОБА_3 не проаналізовано та не взято до уваги.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги.

Зі змісту доводів захисника адвоката Вань І.Р. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє їй представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення його становища у зв`язку з чим участь особи, яка притягається до відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Вань І.Р. підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Вань І.Р. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №592430 від 16 лютого 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 15.02.2026 року о 22 год. 17 хв. в с. Сороки, вул. Незалежності, Городенківської ТГ керував транспортним засобом марки Вольксваген Тоуран д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у медичному закладі зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком Акт КНП «Городенківська БЛІЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №4, складеному 15.02.2026 року, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1).

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте

ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол складений уповноваженою особою – інспектором відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Пелихом В.В. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою. ОСОБА_1 від підпису відмовився.

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що він надасть їх на окремому аркуші.

У протоколі зазначено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться в Городенківському районному суді.

Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія було вилучене посвідчення водія НОМЕР_2 та виданий тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом НОМЕР_3 .

На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, за допомогою приладу Алкофор 507, результати огляду на стан сп`яніння – 0,43% проміле. Від підпису про ознайомлення із даним актом ОСОБА_1 відмовився (а.с. 5)

Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд враховуючи, що презумпція невинуватості є одним з основоположних конституційних принципів судочинства, вважає, що доводи апелянта про фальсифікацію протоколу про адміністративне правопорушення та отримання неправомірної вимоги працівниками поліції, можуть бути належним чином перевірені тільки в межах відповідного кримінального провадження, оскільки свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з даними направлення в КНП «Городенківська БЛІЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 15.02.2026 року, внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. (а.с. 6).

Відповідно до акту КНП «Городенківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Городенківської міської ради» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 4 від 15.02.2026, складеного о 23:50 годині лікарем ОСОБА_4 , в якому зазначено, що лікар проводив огляд у присутності поліцейського В.Пелих, згідно якого, висновок та діагноз за результатами огляду - ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. (а.с. 7)

До матеріалів справи долучено роздруківку приладу Алкофор 507, в якій зафіксовано, що 15 лютого 2026 року о 22 год. 38 хв. ОСОБА_1 пройшов тест №00043, відповідно до якого результат 0,45% проміле. Остання дата калібрування даного приладу 21.05.2025 року. (а.с. 9).

Зі змісту рапорту інспектора СРПП №2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Пелиха В. (а.с. 4), відомо, що під час патрулювання 15.02.2026 о 22:18 зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те що в селі Сороки по вулиці Незалежності, біля школи ДТП між Mersedes sprinter AT3509IB та Volkswagen touran AT6220TB, водій якого має ознаки алкогольного сп?яніння. Виїздом ГРПП на місце події встановлено що 15.02.2026 близько 22:17 год. в селі Сороки по вулиці Незалежності Городенківської ТГ, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Volkswagen touran номерний знак НОМЕР_4 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Mersedes sprinter номерний знак НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_5 . Під час спілкування з водіями, було виявлено ознаки алкогольного сп?яніння в громадянина ОСОБА_1 , та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки. Результат позитивний 0.45 проміле, проте водій з результатом не погодився, опісля чого йому було запропоновано пройти огляд в медичному закладі. Результат позитивний, що підтверджується актом КНП Городенківської БЛІЛ N?4. На гр. ОСОБА_6 , складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУПАП, та ст.124 КУпАП. Адміністративні матеріали направляються на розгляд до Городенківського районного суду.

До матеріалів справи також долучено: копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 10), характеристика ОСОБА_1 (а.с. 12), ксерокопія посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 13), ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 14-15), розписка до протоколу про адміністративне правопорушення про відсторонення від керування транспортним засобом та передачу для керування іншому водію (а.с. 16), зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом протягом 24 годин(а.с. 17), ксерокопія протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №592439 щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП (а.с. 18).

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволять повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 8).

З відеозапису (диск 1, файл 1100000_11000020260215224153_0006) вбачається, що після прибуття працівників поліції на місце дорожньо-транспортної пригоди один із її учасників пояснив, що перед виконанням маневру увімкнув покажчик повороту та здійснював поворот, тоді як інший транспортний засіб рухався позаду. Інший водій зазначив, що покажчик повороту було увімкнено із запізненням, водночас інший учасник події вказував на недотримання безпечної дистанції водієм, який рухався позаду.

Після цього працівник поліції запропонував обом водіям надати посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, а також підготував спеціальний технічний засіб «Алкофор 507» для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Водіям було надано мундштуки для перевірки цілісності упаковки, після чого проведено контрольний забір повітря, який підтвердив відсутність алкоголю в приладі. Поліцейські роз`яснили порядок проведення огляду.

Першим огляд пройшов водій ОСОБА_5 , за результатами якого вміст алкоголю становив 0,00 проміле. Надалі огляд пройшов водій ОСОБА_1 , у якого прилад зафіксував результат 0,45 проміле. Працівники поліції повідомили йому, що зазначений показник перевищує допустиму норму та свідчить про перебування у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 висловив незгоду з результатом огляду, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, на що він погодився.

З відеозапису (диск 1, файл 1100000_11000020260215225424_0007) встановлено, що працівники поліції разом із ОСОБА_1 сіли до службового автомобіля та вирушили до медичного закладу.

На відеозаписі (диск 1, файл 1100000_11000020260215230105_0008) зафіксовано, що після прибуття до медичного закладу працівники поліції внесли дані водія до направлення на огляд. Після цього медичні працівники роз`яснили ОСОБА_1 порядок проведення медичного огляду, він виконав необхідні дії та пройшов відповідні дослідження. За результатами першого тестування із застосуванням газоаналізатора встановлено показник 0,31 проміле, після чого лікар оформив відповідний акт огляду.

Як убачається з відеозапису (диск 2, файл 1100000_11000020260215233118_0009), лікар продовжив оформлення акту медичного огляду на стан сп`яніння та, відповідно до встановленої процедури, через 20 хвилин провів повторне дослідження за допомогою газоаналізатора. За результатами повторного тестування вміст алкоголю становив 0,23 проміле. Лікар повідомив ОСОБА_1 , що повторний огляд здійснюється відповідно до вимог процедури через 20 хвилин після першого вимірювання.

З відеозапису (диск 2, файл 1100000_11000020260216021349_0010) вбачається, що працівник поліції на місці дорожньо-транспортної пригоди зафіксував та озвучив механічні пошкодження, яких зазнали транспортні засоби внаслідок ДТП, а також ознайомив із ними обох водіїв.

На відеозаписі (диск 2, файл 1100000_11000020260216022958_0011) зафіксовано, що водія ОСОБА_5 було ознайомлено з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без чинного страхового полісу.

Як убачається з відеозапису (диск 2, файл 1100000_11000020260216023055_0012), ОСОБА_1 підписав заяву про отримання SMS-повідомлення щодо дати та часу судового розгляду, був ознайомлений із зобов`язанням утриматися від керування транспортними засобами протягом 24 годин, а також із протоколом про адміністративне правопорушення, складеним за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Працівники поліції роз`яснили йому права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, повідомили про розгляд справи у Городенківському районному суді за викликом, вилучили посвідчення водія. Від підписання протоколу ОСОБА_1 відмовився. Крім того, його було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним за ст. 124 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги про те, що результати медичного огляду 0,31 проміле та 0,23 проміле можуть бути зумовлені похибкою вимірювання безпідставними.

Як убачається з відеозаписів, огляд ОСОБА_1 проведено з дотриманням установленого порядку. На місці ДТП спеціальним технічним засобом зафіксовано 0,45 проміле. У зв`язку з незгодою з результатом ОСОБА_1 запропоновано пройти медичний огляд, за результатами якого первинне дослідження показало 0,31 проміле, а повторне, проведене через 20 хвилин, - 0,23 проміле. Обидва результати перевищують допустимий показник 0,2 проміле.

Сам факт різниці між показниками 0,31 та 0,23 проміле не свідчить про недостовірність результатів чи несправність приладу. Доказів технічної несправності газоаналізатора або того, що саме похибка приладу зумовила встановлені результати, матеріали справи не містять.

Не підтверджено належними доказами й доводи про можливий вплив лікарських препаратів на результати огляду. Сам факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні та приймання ним медикаментів не свідчить про їх здатність спричинити позитивний результат тестування на алкоголь.

Для вирішення питання про доведеність винуватості водія транспортного засобу у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння не має правового значення обставини за яких виник стан алкогольного сп`яніння, оскільки водій транспортного засобу має об`єктивну можливість самостійно контролювати свій стан та зобов`язаний не допускати керування транспортним засобами у стані сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом.

Питання про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП вирішується судом за внутрішнім переконанням та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп`яніння проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом.

За таких обставин, результати огляду на стан сп`яніння, який був проведений поліцейським або висновок лікаря медичного закладу щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів не можуть бути визнані єдиним та достатнім доказом, який поза розумним сумнівом доводить перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, оскільки це питання вирішується судом внаслідок дослідження сукупності всіх доказів по справі.

Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що питання щодо доведеності факту перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об`єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що різниця між показниками результатів огляду на стан сп`яніння свідчить про невідповідність таких результатів фактичному стану водія транспортного засобу. Так, зі змісту матеріалів справи вбачається, що огляд на стан сп`яніння був проведений працівником поліції та лікарем медичного закладу, які застосовували спеціальний технічний прилад для вимірювання алкоголю. Різниця між показниками таких оглядів обумовлена елімінацією алкоголю (процес виведення етанолу та продуктів його розпаду з організму), що безумовно впливає на результат огляду на стан сп`яніння в залежності від часу його проведення після вживання алкогольних напоїв.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, діючим військовослужбовцем, з першого дня повномасштабного вторгнення став на захист України, має позитивні характеристики та раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, та визнає наведені обставини такими, що характеризують особу правопорушника.

Разом з тим, зазначені обставини не спростовують встановленого у справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та не можуть бути підставою для висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та не передбачає можливості призначення іншого виду адміністративного стягнення, ніж встановленого законом.

Водночас вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за своїм характером є грубим правопорушенням у сфері безпеки дорожнього руху, оскільки керування транспортним засобом у стані сп`яніння створює підвищену небезпеку для життя та здоров`я самого водія, пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов`язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Вань І.Р. залишити без задоволення.

Постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв