Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №461/5537/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5537/26

Провадження №3/461/2122/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року, суддя Галицького районного суду м.Львова Мироненко Л. Д., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.44 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2026 року о 11 год. 30 хв. у м. Львів на вул. Замкова, 15, гр. ОСОБА_2 зберігав для власного вживання без мети збуту зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору згідно висновку експерта від 09.06.2026 року NCE – 19/114-26/112 72-43 ПРАП виявлено PVP маса якого становить 0,0779 грам та скляна колба з нашаруванням речовини темно-коричневого кольору, виявлено PVP маса якого становить 0,0236 грам. Загальна маса психотропних речовин становить 0, 1015 грам, що є невеликим розміром.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення заперечив повністю.

Захисник в судовому засідання просив суд провадження у справі закрити, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 КУпАП. Зазначив, що матеріали справи містять суперечності щодо обставин виявлення та належності ОСОБА_2 вилучених предметів, зокрема, протоколом огляду місця події зафіксовано їх виявлення на капоті службового автомобіля, без встановлення обставин їх потрапляння туди. Вказав, що ОСОБА_2 у первинних поясненнях заперечував належність йому заборонених речовин та не повідомляв про їх зберігання для власного вживання, тоді як відповідні відомості містяться лише у постанові про закриття кримінального провадження. Також зазначив, що до матеріалів справи не долучено відеозаписів події та пояснень незаінтересованих свідків, які б підтверджували факт зберігання наркотичних засобів саме ОСОБА_2 .

Крім того, захисник зазначив, що на момент розгляду справи сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ч. 11 ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим просив провадження у справі закрити.

Частиною 1 ст. 44 КУпАП передбачено відповідальність за незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 44 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі даними, які містяться в:

-протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 217996 від 21 липня 2026 року;

- рапорті від 18.04.2026 року;

- протоколі огляду місця події від 18.04.2026 року;

- поясненнях ОСОБА_2 від 18.04.2026 року;

-постанові про закриття кримінального провадження від 12 червня 2026 року;

-висновку експерта від 09 червня 2026 року № СЕ-19/114-26/11272-НЗПРАП.

Відтак, винність ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення.

Доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення суд відхиляє та вважає їх необґрунтованими.

Посилання захисника на те, що протокол огляду місця події від 18.04.2026 не підтверджує обставин потрапляння виявлених предметів на капот службового автомобіля та саме по собі не спростовує інших доказів у справі. При цьому суд враховує не лише протокол огляду місця події та рапорт працівника поліції, а їх сукупність із поясненнями ОСОБА_2 , висновком експерта від 09.06.2026 № СЕ-19/114-26/11272-НЗПРАП та постановою про закриття кримінального провадження від 12.06.2026. Доводи захисника про те, що висновок експерта підтверджує лише властивості та масу вилученої речовини, є правильними самі по собі, однак зазначений висновок підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами та не може розглядатися, як самостійний доказ.

Посилання захисника на те, що у поясненнях від 18.04.2026 ОСОБА_2 не визнавав факту зберігання наркотичного засобу, також не спростовує інших доказів у справі, оскільки вина особи може бути встановлена не лише зізнанням, а сукупністю належних та допустимих доказів.

Суд також не погоджується з доводами захисника щодо необхідності закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 11 ст. 38 КУпАП, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях особи ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Як встановлено судом, кримінальне провадження щодо обставин, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44 КУпАП, закрито постановою від 12 червня 2026 року. Отже, передбачений ч. 11 ст. 38 КУпАП тримісячний строк обчислюється саме з 12 червня 2026 року та закінчується 12 вересня 2026 року.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 217996 складено 21 липня 2026 року, тобто в межах передбаченого законом строку. Відтак на момент складення протоколу та розгляду справи судом строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 11 ст. 38 КУпАП, не закінчився.

За таких обставин доводи захисника про закінчення строку накладення адміністративного стягнення є необґрунтованими, а підстав для закриття провадження у справі з цієї підстави суд не вбачає.

Оскільки постанова про закриття кримінального провадження була винесена 12 червня 2026 року, то строки притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності станом на момент ухвалення вказаної постанови суду не сплинули.

При вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, враховуючи дані про особи правопорушниці, характер правопорушення та його наслідки, суд вважає за можливим накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст.44 КУпАП.

Згідно положень ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33-38, 40-1, ст.44, ст. 276, ст.ст.283-285 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ДСА України судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови через суд першої інстанції.

Суддя Мироненко Л.Д.