Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №400/5363/21 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5363/21

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року по цій справі, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням стажу 34 роки 10 місяців 9 днів, із зарахуванням до стажу роботи періоду служби у Збройних Силах з 01.11.1977 р. по 16.12.1980 р. (3 роки 1 місяць 15 днів) та половини періоду навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на юридичному факультеті з 01.08.1981 р. по 25.06.1986 р. (2 роки 5 місяців 12 днів) у розмірі 78% відповідних сум суддівської винагороди, починаючи з 19.02.2020 р., з урахуванням виплачених сум.

27 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою, в порядку ст.383 КАС України.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити заяву, подану в порядку ст.383 КАС України. Зокрема, апелянт зазначає, що заява в порядку ст. 383 КАС України подана ним у зв`язку із протиправністю рішень та дій, вчинених під час виконання судового рішення по цій справі державним виконавцем. Апелянт наполягає, що державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження не перевіривши факт його реального виконання та в порушення ним законодавчих приписів, передбачених ч. 3 ст. 18 Закону України № 1404-VIII, а тому просить визнати дії державного виконавця протиправними та скасувати постанову державного виконавця щодо виконання виконавчого листа № 400/5363/21, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом по цій справі.

Відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звернення до суду із даною заявою стала незгода позивача із діями головного державного виконавця Квашенка С.С. щодо винесення постанови від 24.05.2023 року про закриття виконавчого провадження. Тобто, в даному випадку наявні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенко С.С. нового спору, що виключає можливість застосування спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383 КАС України), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення по цій справі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З аналізу зазначених вище норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності відповідача - суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими заявником.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заява позивача, подана в порядку ст.383 КАС України у зв`язку із незгодою з діями державного виконавця, вчинених під час виконання рішення суду по цій справі.

Натомість, державний виконавець не є відповідачем по цій справі, а тому положення ст.383 КАС України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Судова колегія наголошує, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовані ст.287 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Наведене відповідає приписам ч.2 ст.381-1 КАС України, відповідно до якої, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення, як у порядку ст.382-383 КАС України (щодо дій відповідачка) так і у порядку статті 287 КАС України (щодо дій виконавця).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про виникнення між позивачем та Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенко С.С. нового спору, що виключає можливість застосування спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383 КАС України), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

За приписами ч.2 ст.328, ст.294 КАС України ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку, визначеному статтею 383 цього Кодексу, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 248, 256, 311, 312, 316, 383, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко