Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №420/10482/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10482/26

Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

10 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо приховування заборгованої суми пенсії 59 588,20 грн за січень - лютий 2025 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити приховану суму пенсії 59 588,20 грн ОСОБА_1 окремим дорученням.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Станом на 01.01.2025 року розмір підсумку пенсії (з надбавками) становив 62 485,89 грн. Фактично нараховано та отримано позивачем в січні і лютому по 32 691,79 грн. Позивач неодноразово звертався до спеціалістів головного управління з питанням: якщо підсумок пенсії в січні і лютому 2025 року становить 62485,89 грн, а фактично виплачується 32691,79 грн, то недоплата становить 29794,10 х 2 = 59 588,20 грн. Позивач не ставить під сумнів правильність перерахунку пенсії на виконання постанови № 1 в січні і лютому 2025 року, але не розуміє чому виникла недоплата в сумі 59 588,20 грн. В березні 2026 року позивач звернувся до відповідача із проханням надати роз`яснення з приводу недоплати, однак пенсійний орган чіткої відповіді не надав.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом. Крім того, відповідач наголосив на правомірному обмеженні розміру пенсії позивача максимальним, оскільки це відповідає приписам чинного законодавства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року провадження по справі закрито.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що його позовна заява стосується лише січня і лютого 2025 року. Апелянт наголосив, що він має право знати куди відповідач приховав його кошти.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно п.3 ч. 1 ст. 311, ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які на думку позивача, є спірними, фактично стосуються виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 р. у справі № 420/6913/25, оскільки нарахування та виплата пенсії позивачу з 01.01.2025 року без обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" було предметом судового розгляду саме в цій адміністративній справі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вірно встановив суд першої інстанції, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 року по справі № 420/6913/25, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів починаючи з 01 березня 2025 року виплативши різницю у пенсії, що виникла з 01 березня 2025 року по день проведення перерахунку.".

Разом з тим, з позовних вимог ОСОБА_1 в межах розгляду справи № 420/6913/25 та з мотивувальної частини постанови вбачається, що предметом розгляду справи був перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2025 року та з 01 березня 2025року без застосування понижуючих коефіцієнтів та без застосування максимального розміру пенсії, а саме в розмірі 62 485,89 грн.

З резолютивної частини постанови по справі вбачається очевидна описка в даті, з якої відповідач має здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу пенсію без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою №1 та без обмеження максимальним розміром, оскільки вступна та мотивувальна частина постанови та предмет позову стосувались перерахунку з 01.01.2025 року, натомість в резолютивній частині зазначена - 01.03.2025 року.

Викладене може бути виправлено шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення описки в резолютивній частині постанови від 12.08.2025 року по справі № 420/6913/25.

Зазначені обставини жодним чином не спростовують факту того, що вимоги щодо виплати позивачу пенсії у щомісячному розмірі 62 485,89 грн за січень і лютий 2025 року вже були предметом судового розгляду, а саме в межах вирішення справи № 420/6913/25.

Посилання апелянта на те, що предметом цієї справи є питання, куди зникла різниця між нарахованою пенсією (62 485,89 грн) та виплаченою пенсією (32 691,79 грн) у розмірі 29794,10 х 2 = 59 588,20 грн за період січень 2025 - лютий 2025 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки як вбачається з перерахунків пенсії позивача, зменшення пенсії з 01.01.2025 року відбулось на підставі постанови № 1, що визнано в межах розгляду справи № 420/6913/25 протиправним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що питання виплати позивачу недоотриманої суми пенсії, протиправно обмеженої максимальним розміром та коефіцієнтами за постановою № 1 з 01 січня 2025 року охоплюється рішенням по справі 420/6913/25 та належить до предмета його виконання, а тому заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили, та у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії.

Крім того, варто врахувати, що положеннями частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Приписами ч.5 статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 120/7799/25 від 28 травня 2026 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко