Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №400/4394/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4394/26

Перша інстанція: суддя Величко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 10.06.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за позовом Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах Держави в собі Державного агентства лісових Ресурсів України та Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23.04.2026 Окружна прокуратура міста Миколаєва в інтересах Держави в собі Державного агентства лісових ресурсів України та Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської міської ради, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 №01-11/196 та неприйняття відповідного рішення за наслідками його розгляду;

- зобов`язати Миколаївську міську раду розглянути на сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 №01-11/196 та прийняти за результатами розгляду рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 13.02.2026 звернулося до Миколаївської міської ради з поданням №01-11/196 щодо прийняття рішення про віднесення земельних ділянок загальною площею 117,3 га до самозалісених земель, в додаток до якого були додані викопіювання інформації (схеми розташування) з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України про місце розташування вказаних самозалісених земельних ділянок, аналітичні матеріали, які містять координати, площу, кадастрові номери земельних ділянок біля яких розташовані самозалісені земельні ділянки, кадастрові номери в межах яких вони перебувають, тип власності та інші відомості. Проте, замість прийняття рішення по суті заявленого подання, Миколаївська міська рада листом від 05.03.2026 №5692/02.02.01-40/12/3/26 поінформувала Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про неможливість прийняття такого рішення через те, що віднесення зазначених земель до категорії земель лісогосподарського призначення та передача їх у постійне користування лісокористувачу фактично призведе до зміни функціонального призначення території, що потребуватиме внесення відповідних змін до Генерального плану міста та іншої містобудівної документації у встановленому законодавством порядку.

Позивач вказував, що 25.03.2026 Окружна прокурора міста Миколаєва звернулась до Миколаївської міської ради із запитом про надання інформації щодо розгляду вказаного, та за результатами розгляду запиту Миколаївська міська рада 08.04.2026 повідомила про те, що рішення за наслідками розгляду подання міською радою не приймались.

Позивач вважав протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення на розгляд сесії подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 №01-11/196 та не прийняття рішення за результатами його розгляду по суті, оскільки саме на пленарних засіданнях міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин. При цьому, позивач звертав увагу на те, що саме на орган місцевого самоврядування як розпорядника земельними ділянками комунальної власності, покладено відповідні обов`язки щодо організації і здійснення землеустрою та інвентаризації земель, розташованих на території громади. Позивач вказував, що віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені в Державний земельний кадастр, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою, що передбачено ч. 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України

Позивач зауважував, що Верховний Суд 29.08.2025 під час розгляду справи №440/15071/24 зазначив, що положення ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України чітко визначають алгоритм дій органів місцевого самоврядування у випадку надходження подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Такий орган зобов`язаний винести подання на розгляд пленарного засідання ради та прийняти за його результатами рішення - або про віднесення: земельної ділянки до самозалісеної, або про відмову у такому віднесенні, й указана норма не передбачає для ради альтернативної поведінки у формі залишення подання без розгляду чи надання формальної відповіді у вигляді листа.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2026, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений позов Окружної прокуратури міста Миколаєва наступним чином:

- визнана протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 №01-11/196 та неприйняття відповідного рішення за наслідками його розгляду;

- зобов`язано Миколаївську міську раду розглянути на сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 №№01-11/196 та прийняти за результатами розгляду рішення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Миколаївська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що лист Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 №01-11/196 не містить такої назви документу як «Подання», в той час як відповідно до ч. 1 п. 4.4 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», прийнятого наказом Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01 липня 2020 р. №144 та набраного чинності з 01.09.2021, документи, що їх створюють юридичні особи, обов`язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04), назва виду документа (09) (не зазначають на листах), дата документа (10), реєстраційний індекс документа (11), заголовок до тексту документа (19), текст документа (20), підпис (для електронних документів — електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).

Також, на думку апелянта, поза увагою суду залишився той факт, що після надання прокуратурі відповіді, у порядку передбаченому Регламентом Миколаївської міської рали були підготовлені проекти рішень про задоволення та про відмову у задоволенні подання, які 20.05.2026 (проект про відмову був розміщений на сайті міської ради). Апелянт також, звертає увагу, що враховуючи пропозиції юридичної департаменту про те, що розробником Проекту рішення документація із землеустрою на земельні ділянки, які пропонується віднести до самозалісених не надана, що призводить до правової невизначеності щодо яких саме об`єктів цивільних прав приймається рішення Миколаївською міською радою, проект рішення міської ради про задоволення подання не розміщений на сайті міської ради та питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок не було винесено на розгляд на пленарному засіданні Миколаївської міської ради.

Додатково апелянт зазначає, шо пропозиції до проекту рішення Миколаївської міської ради за номером файлу проекту рішення s-dj-204 «Про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок» юридичним департаментом Миколаївської міської ради було надано після того, як Миколаївською міською радою було подано відзив на позовну заяву, тобто після 12.05.2026 (на момент підготовки та подання відзиву, в останньому зазначалося, що проекти рішень наразі знаходяться на погодженні), відтак, відповідно до ч. З ст. 79 КАС України, Миколаївська міська рада не мала змоги долучити їх до матеріалів справи №400/4394/26 під час її розгляду судом першої інстанції, тому вказані пропозиції долучені до апеляційної скарги.

Вказане, на думку апелянта спростовує висновки суду першої інстанції про протиправну бездіяльність міської ради, оскільки протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що стосовно подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 за вих. №01-11/196 про віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 117,3 га до самозалісених ділянок відсутня протиправна бездіяльність, оскільки Миколаївською міською радою та її виконавчими органами було здійснено всі можливі на сьогодні юридично значимі й обов`язкові дії, зокрема, відповідно до ст. 25 Регламенту: підготовлено проекти рішень Миколаївської міської ради за номером файлу проекту рішення s-dj-205 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок:) та за номером файлу проекту рішення s-dj-204 «Про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок»; направлено їх на ознайомлення відповідним особам, що визначені в аркуші погодження; враховано пропозиції до таких проектів (за наявності); розміщено на офіційному вебсайті Миколаївської міської ради тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу, Окружна прокуратура міста Миколаєва зазначає про безпідставність зауважень апелянт щодо оформлення подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 №01-11/196, адже вказаний документ оформлений із дотриманням загальноприйнятих стандартів діловодства, має всі необхідні реквізити, зокрема, назви органу, який вносить подання, посади та підпису особи, що його складає, чіткого формулювання суті подання, обґрунтування та посилання на нормативно-правові акти. Доводи апелянта щодо відсутності протиправної бездіяльності Миколаївської міської ради позивач вважає необґрунтованими, оскільки станом на 08.04.2026 подання від 13.02.2026 не було винесене на розгляд пленарної сесії міської ради та після звернення прокуратури, міської радою не вчинялось жодних дій, спрямованих на розгляд подання у встановленому законом порядку, що беззаперечно свідчить саме про бездіяльність.

Позивач звертає увагу, що проєкти рішень за номером файлу s-dj-204 «Про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок» та за номером файлу s-dj205 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок», на які є посилання в апеляційній скарзі, та які, за твердженням апелянта, найближчим часом будуть винесені на розгляд на пленарному засіданні Миколаївської міської ради, є лише наміром, в той час як порушення на даний час не усунуте. Крім того, позивач вказує, що вищевказані проєкти підготовлені після пред`явлення позовної заяви Окружною прокуратурою міста Миколаєва та відкриття Миколаївським окружним адміністративним судом провадження у справі №400/4394/26 та дотепер на офіційному вебсайті Миколаївської міської ради не оприлюднені.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що на підставі ст. ст. 57, 57-1 Земельного кодексу України Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (надалі - Південне МУЛМГ) 13.02.2026 звернулося до Миколаївської міської ради з поданням №01-11/196 щодо прийняття рішення про віднесення земельних ділянок загальною площею 117,3 га до самозалісених земель. В додаток до подання на адресу Миколаївської міської ради були скеровані викопіювання інформації (схеми розташування) з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України про місце розташування вказаних самозалісених земельних ділянок, аналітичні матеріали, які містять координати, площу, кадастрові номери земельних ділянок біля яких розташовані самозалісені земельні ділянки, кадастрові номери в межах яких вони перебувають, тип власності та інші відомості.

Миколаївська міська рада листом від 05.03.2026 №5692/02.02.01-40/12/3/26 поінформувала Південне МУЛМГ про неможливість прийняття такого рішення через те, що віднесення зазначених земель до категорії земель лісогосподарського призначення та передача їх у постійне користування лісокористувачу фактично призведе до зміни функціонального призначення території, що потребуватиме внесення відповідних змін до Генерального плану міста та іншої містобудівної документації у встановленому законодавством порядку.

19.03.2026 Південне МУЛМГ звернулось до Окружної прокуратури міста Миколаєва з листом, в якому, з посиланням на факт звернення до відповідача з поданням від 13.02.0026 та лист відповідача від 05.03.2026, просило сприяти у вирішенні питання щодо віднесення виявлених земельних ділянок до самозалісених.

20.03.2026 Окружна прокурора міста Миколаєва звернулась до Державного агентства лісових ресурсів України із листом №51-50-2855ВИХ-26 щодо надання інформації про вжиті агентством заходи захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення до суду, та щодо наміру вчиняти такі заходи.

24.03.2026 Державне агентство лісових ресурсів України повідомило Окружну прокуратуру міста Миколаєва про те, що Державне агентство лісових ресурсів України не зверталося до суду з порушених у листі Окружної прокуратури міста Миколаєва від 20.03.2026 №51-50-2855ВИХ-26 питань.

25.03.2026 Окружна прокурора міста Миколаєва звернулась до Миколаївської міської ради із запитом про надання інформації щодо розгляду подання Південного МУЛМГ від 13.02.2026 №01-11/196, та не заперечує щодо представництва Окружною прокуратурою міста Миколаєва інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства у суді з порушених у листі Окружної прокуратури міста Миколаєва від 20.03.2026 №51-50-2855ВИХ-26 питань.

За результатами розгляду зазначеного запиту Миколаївська міська рада 08.04.2026 повідомила про те, що рішення за наслідками розгляду вказаного подання міською радою не приймались.

08.04.2026 Окружна прокурора міста Миколаєва отримала лист від Південного МУЛМГ від 07.04.2026, в якому Південне МУЛМГ повідомило, що самостійно не вживало заходів судового захисту через відсутність фінансування на оплату судового збору.

17.04.2026 Окружна прокурора міста Миколаєва повідомила Державне агентство лісових ресурсів України та Південне МУЛМГ про пред`явлення позову.

Також, відповідно до матеріалів справи, заперечуючи проти позовних вимог, Миколаївська міська рада надала до суду роздруківки проектів рішень Миколаївської міської ради за номером файлу проекту рішення s-dj-205 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок» та за номером файлу проекту рішення s-dj-204 «Про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок» та у відзиві на позов від 12.05.2026 зазначила про те, що вказані проекти наразі перебувають на погодженні, відповідно до п. 7 ст. 25 Регламенту найближчим часом, але не раніше як через 10 робочих днів після їх оприлюднення на офіційному вебсайті Миколаївської міської ради відповідно до п. 5 ст. 25 Регламенту, будуть винесені на розгляд на пленарному засіданні Миколаївської міської ради.

Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи, як на час ухвалення оскаржуваного рішення – 10.06.2026, так і на час апеляційного перегляду справи, не мстять доказів винесення на розгляд на пленарному засіданні Миколаївської міської ради проектів рішень Миколаївської міської ради за номером файлу проекту рішення s-dj-205 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок» та за номером файлу проекту рішення s-dj-204 «Про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок».

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подання Південного МУЛМГ від 13.02.2026 №0111/196 підлягало розгляду саме на сесії Миколаївської міської ради з прийняттям рішення відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України, в той час як, на час подання позову в цій справі та ухвалення судового рішення, міською радою була допущена протиправна бездіяльність, що свідчить про факт ухилення від розгляду подання.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Земельні відносини передбачають, зокрема, віднесення земельних ділянок до самозалісених, а Миколаївська міська рада згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України уповноважена розпоряджатися землями комунальної власності на її території, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у поданні Південного МУЛМГ від 13.02.2026 №01-11/196, до самозалісених земель, повинно розглядатися виключно на сесії Миколаївської міської ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч.17 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, подання Південного МУЛМГ від 13.02.2026 №0111/196 підлягало розгляду саме на сесії Миколаївської міської ради з прийняттям рішення відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст.57-1 (Самозалісені землі) Земельного кодексу України.

Апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено та апелянтом не спростовано та не заперечується, що Миколаївська міська рада, з моменту внесення подання 13.02.2026 та саном на час ухвалення судом першої інстанції – 10.06.2026, не виносила на розгляд сесії ради питання щодо віднесення земель до самозалісених, яке було порушене у поданні Південного МУЛМГ від 13.02.2026 №01-11/196, та відповідно жодного рішення не приймала.

За приписами ч. 3 ст. 57-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені в Державний земельний кадастр, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (ч. 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України).

З метою реалізації вказаної норми ч.4 ст.21 Закону України “Про Державний земельний кадастр” доповнено абз. 4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, власнику земельної ділянки достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки, а органу місцевого самоврядування - рішення про віднесення земель до самозалісених.

Разом із тим для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельноїділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру

Будь-який інший нормативно-правовий акт, крім ст. 57-1 Земельного кодексу України, не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених.

Суд першої інстанції доречно послався на те, що Верховний Суд 29.08.2025 під час розгляду справи №440/15071/24 зазначив, що положення ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України чітко визначають алгоритм дій органів місцевого самоврядування у випадку надходження подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Такий орган зобов`язаний винести подання на розгляд пленарного засідання ради та прийняти за його результатами рішення - або про віднесення: земельної ділянки до самозалісеної, або про відмову у такому віднесенні, й указана норма не передбачає для ради альтернативної поведінки у формі залишення подання без розгляду чи надання формальної відповіді у вигляді листа.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №260/5797/24.

У випадку встановлення судом факту ухилення від розгляду подання, суд має право зобов`язати орган місцевого самоврядування розглянути відповідне питання та прийняти рішення за його результатами.

Верховний Суд зазначив, що у спірних правовідносинах ефективним і достатнім способом захисту порушених інтересів держави є зобов`язаний відповідного органу розглянути подання на пленарному засіданні раді та прийняти акт у формі рішення.

Оскільки, апелянт, маючи можливість вчинення нагально необхідних та законодавчо визначених дій з метою віднесення земельних ділянок загальною площею 117,3 га до самозалісених, не виносила на розгляд сесії ради зазначене питання та не приймала щодо нього рішення в період часу з лютого по червень 2026 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача.

Посилання апелянта на відсутність у поданні Південного МУЛМГ від 13.02.2026 №01-11/196 назви документа «Подання», апеляційний суд відхиляє, адже вказаний документи, як доречно зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, оформлений із дотриманням загальноприйнятих стандартів діловодства, має всі необхідні реквізити, зокрема, назви органу, який вносить подання, посади та підпису особи, що його складає, чіткого формулювання суті подання, обґрунтування та посилання на нормативно-правові акти.

Відхиляє апеляційний суд також і посилання апелянта на підготовку проектів рішень, які були надані до суду першої інстанції файли проектів рішення s-dj-205 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок:) та s-dj-204 «Про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок», та на пропозиції юридичного департаменту. Адже наявність, наданих файлів та пропозиції юридичного департаменту, які не містять дату їх створення, підписання, оприлюднення, жодним чином не спростовують факт бездіяльності міської ради у період часу лютий – квітень 2026 року. При цьому посилання апелянта на вчинення ним дій передбачених Регламентом Миколаївської міської ради, не підтверджено належними та допустимими доказами, в той час як судове рішення не може грануватись на припущеннях, а доводи та обґрунтування вимог та заперечень мають бути підтверджені доказами.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі дослідження належним та допустимих доказів, встановив факт допущення апелянтом протиправної бездіяльності, яка полягає у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій, які на підставі закону віднесені до компетенції апелянта - суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-3296 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради – залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія