Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №420/21230/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21230/25

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року, яке набрало законної сили, серед іншого зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2025 про виправлення недостовірної інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо результатів військово-лікарської комісії від 05.01.2023 року на підставі поданих документів.

В межах судового контролю на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року відповідач надав лист від 09 червня 2026 року за № 5336, у якому зазначено, що під час виконання судового рішення та перевірки матеріалів заяви від 27.05.2025 року встановлено ненадання свідоцтва про хворобу, складене та затверджене у порядку, визначеному Положенням № 402. За відсутності оригіналу затвердженого свідоцтва про хворобу, ІНФОРМАЦІЯ_3 позбавлений правових підстав вважати процедуру встановлення непридатності завершеною та легітимною, а отже, не має права вносити відомості про виключення з обліку до системи «Оберіг». Подання таких відомостей лише на підставі копії довідки є прямим порушенням вимог постанови КМУ № 1487 та наказу МОУ № 402.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року по справі № 420/21230/25 та встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 місячний строк для подання звіту про виконання рішення суду в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити постанову про прийняття звіту. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення суду не містило імперативної вказівки прийняти конкретне позитивне рішення на користь позивача без належної перевірки документів, а сам позивач у своїх зверненнях та заявах фактично просив виключити його з військового обліку.

Апелянт наполягає, що внесення будь-яких змін до Реєстру, зокрема щодо висновків ВЛК, здійснюється виключно на підставі легітимних, належним чином оформлених документів, які й були предметом повторного дослідження під час розгляду заяви на виконання рішення суду. Відтак, висновок суду про невиконання рішення є передчасним, оскільки відповідач усунув правову бездіяльність, здійснив розгляд заяви та документів, прийняв рішення у формі офіційної відповіді.

Відповідно до ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спірним питанням є не виключення позивача з військового обліку, а саме внесення достовірної інформації до Реєстру, а відповідачем не враховано викладені висновки суду у рішенні.

Також окружний адміністративний суд вказав, що у рішенні по даній справі було зазначено, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявна невідповідність лише в частині виправлення на правильний висновок за постановою ВЛК від 05.01.2023, а саме: «придатний» на «непридатний», що повністю узгоджується із наявними в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів іншими відомостями стосовно позивача, а саме: його категорія обліку «невійськовозобов`язаний», підстава зняття/виключення: «непридатні».

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2025 про виправлення недостовірної інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо результатів військово-лікарської комісії від 05.01.2023 року на підставі поданих документів відповідач надав лист від 09 червня 2026 року за № 5336, у якому зазначено, що під час виконання судового рішення та перевірки матеріалів заяви від 27.05.2025 року встановлено ненадання ОСОБА_1 свідоцтва про хворобу, яке б було складене та затверджене у порядку, визначеному Положенням № 402. За відсутності оригіналу затвердженого свідоцтва про хворобу, ІНФОРМАЦІЯ_3 позбавлений правових підстав вважати процедуру встановлення непридатності завершеною та легітимною, а отже, не має права вносити відомості про виключення з обліку до системи «Оберіг».

Судова колегія констатує, що відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.05.2025 року на виконання судового рішення у цій справі відмовив йому у виключені з військового обліку.

Натомість рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року зобов`язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 в частині виправлення недостовірної інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо результатів військово-лікарської комісії від 05.01.2023 року на підставі поданих документів.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що спірним питанням у даній справі з урахуванням остаточного судового рішення є не виключення позивача з військового обліку, а те, що в Реєстрі наявна недостовірна інформація щодо висновків військово-лікарської комісії, адже згідно відомостей із застосунку «Резерв+» (а.с. 16 зворот) ОСОБА_1 виключений з військового обліку як непридатний, однак у відомостях про постанову військово-лікарської комісії зазначено «придатний».

Більш того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 (а.с. 12, 13) та довідки військово-лікарської комісії за № 28/71 від 05 січня 2023 року (а.с. 14) ОСОБА_1 є непридатним до військової служби на підставі статті 61-А графи ІІ Розкладу хвороб.

Отже, висновок суду першої інстанції, що відповідачем не виконано рішення суду є правильним, а відтак правових підстав для прийняття звіту не було.

На переконання судової колегії, рішення суду у даній справі може вважатися виконаним належним чином та повністю за умови розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 від 27.05.2025 року стосовно наявності чи відсутності правових підстав внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації в частині результатів військово-лікарської комісії від 05.01.2023 року на підставі поданих документів, що очевидно є відмінним від вирішення питання стосовно виключення з військового обліку особи.

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року відповідача було зобов`язано лише розглянути заяву, а не прийняти конкретне позитивне рішення на користь позивача без належної перевірки документів.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що розгляд звернення позивача від 27.05.2025 року у даному випадку має відбутися відповідно до рішення суду, а не на розсуд суб`єкта владних повноважень у зв`язку із тим, що остаточним рішенням у даній справі судом констатовано бездіяльність боржника стосовно нерозгляду заяви позивача та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву лише у частині, яка стосується актуальності відображення в Реєстрі інформації про результати військово-лікарської комісії позивача.

З приводу тверджень апелянта, що позивач як у поданих зверненнях, так і в заяві про встановлення судового контролю фактично вимагав виключити його з військового обліку, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року чітко визначено обсяг обов`язку відповідача щодо розгляду поданого ОСОБА_1 звернення від 27.05.2025 року та ані мотивувальна, ані резолютивна частина рішення у даній справі не містить висновків суду про необхідність розгляду відповідачем звернення позивача в частині виключення його з військового обліку.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийняті звіту відповідача.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308, 310, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко