Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №160/10956/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10956/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Південно-Східної (Дніпровської) митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року (суддя Ільков В.В., повне судове рішення складено 02 серпня 2024 року) в справі № 160/10956/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» 26 квітня 2024 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці (з урахуванням ухвали про роз`єднання позовних вимог від 02 липня 2024 року) про

визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 01 березня 2023 року №UA110050/2023/000056/1, від 13 березня 2023 року №UA110050/2023/000061/1;

визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2023/000071, №UA110050/2023/000085.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані прийняті Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2023 року №UA110050/2023/000056/1 та рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2023 року №UA110050/2023/000061/1.

Визнані протиправними та скасовані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2023/000071 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2023/000085.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу Дніпровської митниці задоволено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року в адміністративній справі №160/10956/24 скасовано.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “НТС-Партнер” до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2023 року №UA110050/2023/000056/1 та рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2023 року №UA110050/2023/000061/1; визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2023/000071 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2023/000085 залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 05 червня 2026 року касаційну скаргу ТОВ «НТС-Партнер» задоволено частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 08 серпня 2025 року № 775 «Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби» територіальний орган як відокремлений підрозділ Державної митної служби України Дніпровську митницю (код 43971371) перейменовано на Південно-Східну митницю (код 43971371), про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідний запис 20 серпня 2025 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року замінено найменування відповідача з «Дніпровська митниця» на «Південно-Східна митниця».

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про залишення без розгляду позовної заяви.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи митниці щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України.

Звертає увагу, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару від 01.03.2023 №UA110050/2023/000056/1 та від 13.03.2023 №UA110050/2023/000061/1 прийняті відповідачем в порядку електронного декларування та направлені декларанту позивача електронними повідомленнями митниці в день їх прийняття.

Той факт, що позивач дізнався про оскаржувані рішення та картку відмови саме в день їх прийняття, підтверджується відомостями ЕМД від 01.03.2023 та від 14.03.2023, згідно з якими здійснено митне оформлення та товар випущено у вільний обіг, та у гр.44 яких міститься посилання як на рішення, так і на картку.

Також вважає, що позивачем здійснено маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями, оскільки останній декілька раз поспіль звертався до суду з позовами з тим же предметом та з тих же підстав та відкликав їх. При цьому відкликання позовної заяви позивачем та повторне звернення відбувалось або день у день, або у наступний день. Наголошує, що посадові особи митниці при прийнятті спірних Рішень про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні Карток відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Крім того, апелянт зазначає, що подані декларантом для митного оформлення документи мали розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, тому у відповідача виник обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості декларантом, який став підставою для витребування додаткових документів та для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, адже декларантом не спростовано сумніви митниці у правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою митного оформлення товару, ТОВ “НТС-Партнер” подано до Дніпровської митниці декларації.

Стосовно митної декларації №23UA110050000698U3 від 28.02.2023 року.

Між ТОВ “НТС-Партнер” (покупець) та GUANGXI BEILIU NEW CENTURY CERAMIC LLC, Китай (продавець) укладено контракт №268/Т від 23.02.2021, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує посуд порцеляновий і керамічний, ціна, асортимент, кількість і умови поставки якого вказані у комерційному рахунку.

З метою здійснення митного оформлення поставленого товару за цим Договором до Дніпровської митниці було подано митну декларацію №23UA110050000698U3 від 28.02.2023 року з визначенням митної вартості товарів за ціною договору (вартістю операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів було надано митному органу документи, передбачені статтею 53 МК України, зокрема: Сертифікат якості (Certificate of quality) №б/н від 10.01.2023 року; Пакувальний лист (Packing list) №б/н від 10.01.2023 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №TNC6722-1 від 10.01.2023 року; Коносамент (Bill of lading) №ZJSM23010255B від 13.01.2023 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №A № 122418 від 24.02.2023; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №22C4525B0092/00004 від 03.02.2023 року; Банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н swift від 07.02.2023 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №42.1/23 від 21.02.2023 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №42/23 від 02.02.2023 рок; Калькуляція транспортних витрат №9 від 27.02.2023 року; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №CLL16102 від 21.02.2023 року; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 09.01.2023 року; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією№М-40/1 №28.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація №13 від 10.01.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №268/Т від 23.02.2021; Договір (контракт) про перевезення №KL-470/21 від 24.02.2021; Інші некласифіковані документи №CLL16102 від 27.12.2022 року; Копія митної декларації країни відправлення №530420230040069747 від 11.01.2023 року.

Дніпровською митницею відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2023/000071 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2023 року №UA110050/2023/000056/1, згідно якого митна вартість оцінюваних товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ) за резервним методом визначення митної вартості, згідно з положеннями статті 64 МК України, та ґрунтується на митній вартості за ЕМД від 14.12.2022 року № 22UA500500046014U1, на рівні 3,14; дол. США/кг.

Згідно матеріалів справи, товар випущений у вільний обіг за митною декларацією №23UA110050000748U8 від 01.03.2023 року з доплатою митних платежів у розмірі 374025,11 грн. (мито на суму 116882,85 грн., ПДВ на суму 257142,26 грн.).

Таким чином, позивачем була сплачена сума митних платежів у розмірі 680244,06 грн. (з урахуванням митної вартості товарів, визначеної відповідачем у рішенні від 01.03.2023 року №UA110050/2023/000056/1, тобто після проведення коригування митної вартості товарів) замість попередньо визначеної у митній декларації суми у розмірі 306218,95 гривень.

Відмову у митному оформленні товарів за первісно поданою позивачем митною декларацією Дніпровська митниця обґрунтовує таким, зокрема:

Коносамент, копія митної декларацій країни відправлення надано без перекладів;

Відповідно до електронного інвойсу ЕМД, заявлено торгівельну марку товару -“INTEROS”. У комерційних та товаросупровідних документах наданих митному органу, наявних в графі №44 ЕМД, відсутні відомості щодо торгівельноїмарки товарів.

Наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки, за формою та змістом повторюючи специфікацію №13 від 10.01.2023 року до Контракту, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ.

Якщо рахунки за ТЕО від 02.02.2023 року №42/23 та від 21.01.2023 року №42.1/23 сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої cm. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У разі здійснення оплати за товар прошу надати відповідні банківські платіжні документи.

У наданій декларантом Заявці від 27.12.2022 року № CLL16102 відсутня вартість послуг в іноземній валюті, та курс розрахунку в національній валюті України.

Відповідно до вимог розділу 4 Договору ТЕО загальна вартість наданих послуг ТЕО визначається на підставі виставленого Виконавцем рахунку, відповідно до Акту виконаних робіт. Зазначений документ не надано до митного оформлення.

Відповідно до відомостей декларації країни відправлення №530420230040069747 від 11.01.2023 року наявне посилання на коносамент (транспортний документ) №ЕА42301104502, який до митного контролю не надано.

Відповідно до висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 28.02.2023 року № М-40/1 за результатом проведеного маркетингового аналізу зроблено висновок, що вартість товару з урахуванням усіх витрат по доставці товару до кордону України становить 21400,80 дол. США, однак експертом не здійснено ніяких розрахунків та не приведено значень витрат на доставку товару до кордону України, а лише наведено значення вартості кожної позиції товару у таблиці.

Декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Митна вартість оцінюваних товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ) за резервним методом визначення митної вартості, згідно з положеннями cт.64 МКУ, та ґрунтується на митній вартості за ЕМД від 14.12.2022 року №22UA500500046014U1, на рівні 3,14 дол. США/к.

Щодо митної декларації №23UA110050000897U9 від 13.03.2023 року.

Між ТОВ “НТС-Партнер” (покупець) та GUANGXI BEILIU NEW CENTURY CERAMIC LLC, Китай (продавець) укладено контракт №268/Т від 23.02.2021 року, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує посуд порцеляновий і керамічний, ціна, асортимент, кількість і умови поставки якого вказані у комерційному рахунку.

З метою здійснення митного оформлення поставленого товару за цим Договором до Дніпровської митниці було подано митну декларацію №23UA110050000897U9 від 13.03.2023 з визначенням митної вартості товарів за ціною договору (вартістю операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів було надано митному органу всі наявні документи, передбачені статтею 53 МК України: Сертифікат якості (Certificate of quality)№б/н від 08.01.2023; Пакувальний лист (Packing list) №б/н від 08.01.2023; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №TNC6722-2 від 08.01.2023; Коносамент (Bill of lading) №ZJSM23010267В від 11.01.2023; Накладна ЦІМ (СІМ consignment note (rail)) №33946370 від 27.02.2023; Накладна ЦІМ (СІМ consignment note (rail)) №33946372 від 27.02.2023; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №22С4525В0092/00003 від 03.02.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 08.02.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №43.1/23 від 28.02.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №43/23 від 03.02.2023; Калькуляція транспортних витрат №11 від 13.03.2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №CLL16102 від 21.02.2023; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 06.01.2023; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №М-48/1 від 13.03.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), специфікація №14 від 08.01.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №268/Т від 23.02.2021; Договір (контракт) про перевезення №KL-470/21 від 24.02.2021; Інші некласифіковані документи №СІХ16101 від 27.12.2022; Копія митної декларації країни відправлення №530420230040069747 від 11.01.2023 року.

За результатами перевірки поданих ТОВ “НТС-Партнер” під час здійснення митного оформлення документів та відомостей, Дніпровською митницею відмовлено у митному оформленні товару, у зв`язку з чим видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА110050/2023/000085 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2023 №UА110050/2023/000061/1, згідно якого митна вартість оцінюваних товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ) за резервним методом визначення митної вартості, згідно з положеннями статті 64 МК України, та ґрунтується на митній вартості за ЕМД від 14.12.2022 №22UА500500046014U1, на рівні 3,14; дол. США/кг.

Товар випущений у вільний обіг за митною декларацією №23UА110050000936U0 від 14.03.2023 року з доплатою митних платежів у розмірі 753066,18 грн. (мито на суму 235333,18 грн., ПДВ на суму 517733,00 грн.).

Таким чином, Позивачем фактично була сплачена сума митних платежів у розмірі 1368965,00 грн. (з урахуванням митної вартості товарів, визначеної відповідачем у рішенні від 13.03.2023 №UА110050/2023/000061/1, тобто після проведення коригування митної вартості товарів) замість попередньо визначеної у митній декларації суми у розмірі 615898,82 грн.

Відмову у митному оформленні товарів за первісно поданою позивачем митною декларацією Дніпровська митниця обґрунтовує таким, зокрема:

Коносамент, копія митної декларацій країни відправлення надано без перекладів;

Наданий сертифікат якості від 08.01.2023 б/н не містять відомості про детальні якісні характеристики товару, що мають вшив на його вартість;

Відповідно до електронного інвойсу ЕМД, заявлено торгівельну марку товару -“INTEROS”. У комерційних та товаросупровідних документах наданих митному органу, наявних в графі №44 ЕМД, відсутні відомості щодо торгівельної марки товарів;

Наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки;

У наданій декларантом Заявці на перевезення відсутня вартість послуг в іноземній валюті, та курс розрахунку в національній валюті України як передбачено по Договору ТЕО;

Відповідно до відомостей декларації країни відправлення №530420230040069747 від 11.01.2023 наявне посилання на коносамент (транспортний документ), який до митного контролю не надано;

Відповідно до висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 13.03.2023 № М-48/1 за результатом проведеного маркетингового аналізу зроблено висновок, що вартість товару з урахуванням усіх витрат по доставці товару до кордону України становить 45501.60 дол. США, однак експертом не здійснено ніяких розрахунків та не приведено значень витрат на доставку товару до кордону України, а лише наведено значення вартості кожної позиції товару у таблиці.

Декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

Митна вартість оцінюваних товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ) за резервним методом визначення митної вартості, згідно з положеннями cт.64 МКУ, та ґрунтується на митній вартості за ЕМД від 14.12.2022 №22UA500500046014U1, на рівні 3,14 дол.США/кг.

Позивач, не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови, вважаючи їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, звернувся з даною позовною заявою до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари, тому у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «НТС-Партнер» 28 лютого 2023 року подано до Дніпровської митниці ЕМД № 23UA110050000698U3 з метою здійсненні митного оформлення партії товару (посуд порцеляновий і керамічний), імпортованої за контрактом з компанією GUANGXI BEILIU NEW CENTURY CERAMIC LLC, Китай №268/Т від 23 лютого 2021 року.

Поставка товарів здійснена на умовах FOB-SHEKOU China згідно з Інкотермс 2010.

До митної декларації декларантом з метою підтвердження митної вартості додано документи, зазначені в графі 44 МД.

Митна вартість товару декларантом визначена на основним методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Митним органом надіслано позивачеві повідомлення, в якому запропоновано подати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

На вимогу митного органу декларантом повідомлено про не надання витребуваних документів.

Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 01 березня 2023 року №UA110050/2023/000056/1, яким митна вартість товарів визначена за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України, а саме митна вартість скоригована в сторону збільшення на рівні 3,14 доларів США/кг.

Крім того, Дніпровською митницею відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2023/000071.

ТОВ «НТС-Партнер» 13 березня 2023 року подано до Дніпровської митниці ЕМД № 23UA110050000897U9 з метою здійсненні митного оформлення партії товару (посуд порцеляновий і керамічний), імпортованої за контрактом з компанією GUANGXI BEILIU NEW CENTURY CERAMIC LLC, Китай №268/Т від 23 лютого 2021 року.

Поставка товарів здійснена на умовах FOB-YANTIAN China згідно з Інкотермс 2010.

До митної декларації декларантом з метою підтвердження митної вартості додано документи, зазначені в графі 44 МД.

Митна вартість товару декларантом визначена на основним методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Митним органом надіслано позивачеві повідомлення, в якому запропоновано подати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

На вимогу митного органу декларантом повідомлено про не надання витребуваних документів.

Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13 березня 2023 №UА110050/2023/000061/1, яким митна вартість товарів визначена за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України, а саме митна вартість скоригована в сторону збільшення на рівні 3,14 доларів США/кг.

Крім того, Дніпровською митницею відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110050/2023/000085.

Стосовно доводу апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що предметом спору в цій справі є правомірність рішень про коригування митної вартості товарів від 01 березня 2023 року №UA110050/2023/000056/1 та від 13 березня 2023 року №UA110050/2023/000061/1, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2023/000071 та №UA110050/2023/000085.

ТОВ «НТС-Партнер» звернулось до суду з цим позовом 26 березня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За усталеною практикою Верховного Суду нормами МК України не встановлено спеціального строку звернення до суду з позовами про оскарження рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови, а тому до таких спорів застосовується шестимісячний строк, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Відтак, до спору щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Ухвалою суду першої інстанції від 30 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху, зокрема, з вимогою подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

Позивачем 08 травня 2024 року подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак суд першої інстанції під час розгляду справи не вирішив це клопотання і не надав оцінки доводам, викладеним у ньому.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, карток відмови, наведені ТОВ «НТС-Партнер» у заяві від 09 липня 2026 року; запропоновано ТОВ «НТС-Партнер» протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали надати клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, карток відмови, із зазначенням інших поважних причин такого пропуску та наданням відповідних підтверджуючих доказів, за наявності.

Позивачем 27 липня 2026 року подано клопотання, в якому просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови у митному пропуску товарів, поновити ТОВ «НТС-Партнер» строк звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що оригінали документів, пов`язаних з митним оформленням товару, передані в розпорядження слідчого СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області в порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексу України на виконання офіційного письмового запиту від 22 червня 2023 року №5636, що містив відповідний перелік, в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2021 року за №12021040000000027, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

На думку позивача, для доведення правомірності заявленої позивачем вартості придбаних товарів, наявних у базі митного органу копій документів, недостатньо. Оскільки, під час розмитнення позивачем придбаного товару митний орган вважав всі надані йому документи недостатніми або такими, що містять розбіжності, визнав їх сумнівними і, як наслідок, виніс спірні рішення про коригування митної вартості товарів (від 01 березня 2023 року №UA110050/2023/000056/1 та від 13 березня 2023 року №UA110050/2023/000061/1) та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (№UA110050/2023/000071 та №UA110050/2023/000085), якими скоригував вартість придбаного позивачем товару.

Позивач вважав, що для підтвердження заявленої митної вартості позивач мав надати суду інші додаткові внутрішні фінансово-господарські документи (акт звірки взаємних розрахунків з компанією-нерезидентом, листування з іноземним комерційним партнером (з додатками), прикріплене до відповідного ЗЕД-контракту, що не подавалося під час розмитнення).

Необхідні для цього документи на той час в оригіналах були передані в розпорядження слідчого органу в особі слідчого СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області в порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексу України на виконання його офіційного письмового запиту від 22 червня 2023 року №5636, що містив відповідний перелік, в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2021 року за №12021040000000027, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

На думку позивача, наявність у митного органу лише копій документів не дозволяла підприємству повноцінно оцінити, які саме відомості з оригіналів документів досліджуються і чи не будуть вони змінені або спростовані в ході кримінального провадження.

Для формування правової позиції у спорі про митну вартість підприємство було змушене чекати саме на рішення слідчого щодо статусу оригіналів документів, що знаходились у його розпорядженні.

Зауважує, що підприємство неодноразово зверталось до слідчому органу з питання повернення оригіналів документів, чим продемонструвало належну процесуальну поведінку.

Надаючи оцінку заявленим позивачем підставам для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії`зазначено, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі» зазначено, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2025 року у справі №990/29/22 дійшла висновку, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна діяльність/ бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 20 листопада 2019 року у справі 9901/405/ зазначено, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти: певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

За обставинами цієї справи, позивач звернувся 26 березня 2024 року до суду з позовом про оскарження рішень про коригування митної вартості товарів від 01 березня 2023 року №UA110050/2023/000056/1, від 13 березня 2023 року №UA110050/2023/000061/1 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2023/000071, №UA110050/2023/000085.

Як вказано вище, до таких спорів застосовується шестимісячний строк, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Отже, звернувшись до суду з позовом 26 березня 2024 року, позивач пропустив строк звернення до суду.

Судом установлено, що ТОВ «НТС-Партнер» на виконання письмового запиту від 22 червня 2023 року №5636, що містив відповідний перелік, в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2021 року за №12021040000000027, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, передано слідчому СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області оригінали документів, пов`язаних з митним оформленням товару.

В інтересах ТОВ «НТС-Партнер» слідчому направлені адвокатські запити від 14 вересня 2023 року, 07 лютого 2024 року, 29 березня 2024 року з вимогою повернення вилучених оригіналів первинних документів, необхідних для формування доказової бази у спорі щодо коригування митної вартості.

Слідчим на адвокатські запити надавались відповіді від 19 вересня 2023 року, від 12 лютого 2024 року, від 03 квітня 2024 року щодо неможливості повернення вилучених документів.

Зважаючи на факт відсутності у позивача оригіналів документів, на підставі яких заявлявся до митного оформлення товар, внаслідок вилучення слідчим в рамках кримінального провадження, поведінку позивача, який вчиняв дії щодо повернення таких документів шляхом направлення адвокатських заходів, суд доходить до висновку, що ці обставини в контексті спірних правовідносин свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача.

Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що у розпорядженні митного органу були наявні копії документи, які подавались декларантом до митних декларацій, як підставу для спростування доводів позивача.

Частинами першою та другою статті 79 КАС України установлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до частин першої-шостої статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Виходячи з наведених процесуальних норм, позивач мав надати суду письмові докази, засвідчені належним чином, проте за відсутності оригіналів таких доказів позивач не міг засвідчити копії документів.

Дійсно, позивач мав право заявити клопотання про витребування доказів у митного органу.

Разом з тим, на спростування позиції відповідача позивач вважав за необхідне надати інші докази, які у нього були відсутні внаслідок вилучення слідчим.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про те, що позивачем строк звернення до суду пропущено з поважних причин, тому поновлює позивачу строку звернення до суду.

Відповідно, суд відмовляє у задоволенні вимог апелянта про залишення позовної заяви без розгляду.

Стосовно суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Згідно з частинами восьмою - дев`ятою цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості товару є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.

Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Виходячи з рішення про коригування митної вартості №UA110050/2023/000056/1, документи, подані згідно з частиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:

1) коносамент, копія митної декларацій країни відправлення надано без перекладів;

2) відповідно до електронного інвойсу ЕМД заявлено торгову марку товару «INTEROS», у комерційних та товаросупровідних документах, наданих митному органу, наявних в графі №44 ЕМД, відсутні відомості щодо торгової марки товарів;

3) наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МК України, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки, за формою та змістом повторюючи специфікацію №13 від 10.01.2023 року до контракту, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 статті 52 МК України;

4) якщо рахунки за ТЕО від 02.02.2023 року №42/23 та від 21.01.2023?року №42.1/23 сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої статті 53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У разі здійснення оплати за товар необхідно надати відповідні банківські платіжні документи;

5) у наданій декларантом заявці від 27.12.2022?року № CLL16102 відсутня вартість послуг в іноземній валюті та курс розрахунку в національній валюті України;

6) відповідно до вимог розділу 4 договору ТЕО загальна вартість наданих послуг ТЕО визначається на підставі виставленого виконавцем рахунку відповідно до акту виконаних робіт. Зазначений документ не надано до митного оформлення;

7) відповідно до відомостей декларації країни відправлення №530420230040069747 від 11.01.2023 року наявне посилання на коносамент (транспортний документ) №ЕА42301104502, який до митного контролю не надано;

8) відповідно до висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 28.02.2023 року № М-40/1 за результатом проведеного маркетингового аналізу зроблено висновок, що вартість товару з урахуванням усіх витрат по доставці товару до кордону України становить 21400,80 дол. США, однак експертом не здійснено ніяких розрахунків та не приведено значень витрат на доставку товару до кордону України, а лише наведено значення вартості кожної позиції товару у таблиці.

Виходячи з рішення про коригування митної вартості №UА110050/2023/000061/1, документи, подані згідно з частиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:

1) коносамент, копія митної декларацій країни відправлення надано без перекладів;

2) наданий сертифікат якості від 08.01.2023 б/н не містять відомості про детальні якісні характеристики товару, що мають вшив на його вартість;

3) відповідно до електронного інвойсу ЕМД заявлено торгову марку товару «INTEROS», у комерційних та товаросупровідних документах, наданих митному органу, наявних в графі №44 ЕМД, відсутні відомості щодо торгової марки товарів;

4) наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МК України, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки;

5) у?наданій декларантом заявці на перевезення відсутня вартість послуг в іноземній валюті, та курс розрахунку в національній валюті України, як передбачено по договору ТЕО;

6) відповідно до відомостей декларації країни відправлення №530420230040069747 від 11.01.2023 наявне посилання на коносамент (транспортний документ), який до митного контролю не надано;

7) відповідно до висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 13.03.2023 № М-48/1 за результатом проведеного маркетингового аналізу зроблено висновок, що вартість товару з урахуванням усіх витрат по доставці товару до кордону України становить 45501.60 дол. США, однак експертом не здійснено ніяких розрахунків та не приведено значень витрат на доставку товару до кордону України, а лише наведено значення вартості кожної позиції товару у таблиці.

Стосовно зауваження митниці про надання коносаменту, копії митної декларацій країни відправлення без перекладів, не надання до митного оформлення коносаменту (транспортний документ) №ЕА42301104502, рахунку по ТЕО, а також про те, що наданий сертифікат якості від 08.01.2023 б/н не містять відомості про детальні якісні характеристики товару, що мають вшив на його вартість, суд зазначає, що ці документи (сертифікат якості товару, інші документи про характеристики та якість товару, рахунок по ТЕО, коносаменти, копія митної декларації країни відправлення) не є документами, що підтверджують митну вартість у розумінні статті 53 МК України, тому не надання цих документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аргумент митного органу про те, що висновок експерта Дніпропетровської ТПП не може слугувати підставою для підтвердження задекларованої митної вартості товару суд відхиляє, адже визначена позивачем митна вартість не ґрунтується на висновку ТПП, а визначено декларантом за ціною договору. Висновок ТПП надано декларантом виключно на підтвердження об`єктивності митної вартості, задекларованої позивачем за ціною договору, тому будь-які зауваження митного органу до висновку ТПП не дають підстави для висновку про неправильність визначення декларантом митної вартості.

Щодо відсутності відомостей про торгову марку товарів суд зазначає таке.

Митний орган зазначив, що у інвойсі ЕМД заявлено торгову марку товару «INTEROS», у комерційних та товаросупровідних документах, наданих митному органу, наявних в графі №44 ЕМД, відсутні відомості щодо торгової марки товарів.

Суд зауважує, що відомості, наявні у інвойсі, є достатнім підтвердженням торгової марки товару.

При цьому відповідачем не спростовано заявлена декларантом торгової марка.

Більш того, суд першої інстанції правильно зауважив, що товар позивача випущений у вільний обіг із перевіркою та підтвердженням всіх заявлених відомостей, в тому числі, щодо торгової марки, у вільний обіг митницею випущено товар торгової марки «ІNTEROS».

Зауваження митниці про відсутність документів на підтвердження оплати транспортної складової митної вартості суд відхиляє.

Факт здійснення чи нездійснення оплати за транспортно-експедиційні послуги жодним чином не впливає та не може вплинути на правильність визначення митної вартості товару.

Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надано усі необхідні документи, а не здійснення позивачем на час подання митної декларації оплати транспортних послуги не свідчить про заниження заявленої митної вартості та не є підставою для коригування митної вартості, адже заявлена митна вартість, в тому числі транспортна складова, підтверджена поданими документами, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності містять усі необхідні та належні відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З цього питання суд враховує висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/4680/16, висловлювався правовий висновок щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

З цих саме підстав суд відхиляє посилання відповідача на те, що у наданих декларантом заявках відсутня вартість послуг в іноземній валюті та курс розрахунку в національній валюті України.

Суд зауважує, що усі висловлені митницею зауваження у переважній більшості стосуються документів, які відповідно до частини другої статті 53 МК України не є документом, що підтверджують митну вартість товару, тому відсутні підстави вважати, що не надання цих документів перешкоджає митному органу перевірити числові значення складових митної вартості.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.

Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 року в справі № 1140/3242/18 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Враховуючи приведені обставини, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Також апелянтом зазначається про не надання декларантом додатково витребуваних документів.

Суд з цього приводу також погоджується із висновком суду першої інстанції, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до статті 53 МК України обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, тобто митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В цьому випадку декларантом надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, тому є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сам факт не подання декларантом додаткових документів не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару, з урахуванням того, що митним органом не обґрунтовано, яким чином додатково витребувані документи могли б вплинути на митну вартість товару.

Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11 вересня 2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31 березня 2015 року в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості (за резервним методом).

Статтею 57 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини першої якої визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частинами третьою - п`ятою цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За приписами статті 64 МК України, яка регулює питання застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Оцінюючи правомірність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервного методу, метод 2-ґ), суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за другорядним методом 2-ґ за митною декларацією, зазначеною у рішенні про коригування митної вартості, є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеною митною декларацією та митною декларацією, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорюване рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 МК України, ґрунтується на митній вартості іншого митного оформлення.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який має однакові характеристики, умови поставки є схожими, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірних товарів та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваних товарів.

На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає частині другій статті 53 МК України, з урахуванням умов поставки товару, відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 МК України.

Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південно-Східної (Дніпровської) митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року в справі №160/10956/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року в справі №160/10956/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, карток відмов залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 12 серпня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко