Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №280/4253/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4253/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року (суддя Конишева О.В.) в справі № 280/4253/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01 травня 2026 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:

визнання протиправними дій щодо оформлення матеріалів службового розслідування, затвердженим наказом № 1468 від 06 травня 2025 року, якими його травму визнано такою, що не пов`язана із захистом Батьківщини;

зобов`язання скласти та видати йому нову довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою Додатка 5 до Положення про військово-лікарську експертизу, у якій зазначити, що травма обох колінних суглобів отримана 13 серпня 2024 року під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (пов`язана із захистом Батьківщини).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позов залишено без руху, зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з цим позовом; позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає неправильним висновок суду першої інстанції про його пасивну поведінку після отримання листів від відповідача (дати відповідей 09.11.2025 та 14.11.2025), адже поза увагою залишено його фактичний фізичний стан та місцеперебування у зазначений період. Наслідки отриманої під час захисту Батьківщини травми потребували тривалого та системного медичного втручання, зазначає, що він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 (військовий госпіталь): з 18.03.2025 по 01.04.2025 року; 2. з 25.06.2025 по 09.07.2025 року; 3. з 02.12.2025 по 16.12.2025 року.

Остання госпіталізація (грудень 2025 року) відбулася безпосередньо після дати оформлення відповідачем листів (листопад 2025 року), проте перебуваючи на стаціонарному лікуванні, він був фізично обмежений у свободі пересування, не мав повноцінного доступу до засобів зв`язку, та можливості займатися підготовкою процесуальних документів, що унеможливило звернення до суду у місячний строк після отримання відмови від командування.

Судом першої інстанції не враховано тривалість збору доказів для звернення до суду, специфіки несення військової служби.

У відзиві відповідач просить залишити ухвалу без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС у зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Суд першої інстанції, врахувавши, що предметом оскарження є висновки службового розслідування, затверджені наказом № 1468 від 06 травня 2025 року, а позовна заява надійшла 01 травня 2026 року, дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Оскільки позивач не подав до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а наведені позивачем підстави поновлення такого строку не доведені належними та допустимими доказами, суд першої інстанції повернув позовну заяву.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , вважаючи протиправним висновки службового розслідування, затверджені наказом № 1468 від 06 травня 2025 року, якими його травму визнано такою, що не пов`язана із захистом Батьківщини, звернувся до суду з цим позовом 01 травня 2026 року.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на те, що намагався врегулювати спір у межах відомчого підпорядкування, шляхом направлення скарги та запитів до командування, відповіді на які відповідачем надані листами від 9 та 14 листопада 2025 року, що вплинуло на тривалість підготовки звернення до суду. Крім того, посилається на те, що перебування на військовій службі об`єктивно ускладнювало доступ до своєчасного звернення до суду, адже специфіка військової служби в умовах запровадженого в Україні воєнного стану, постійні переміщення та виконання наказів командування позбавили позивача фізичної можливості своєчасно підготувати позовні матеріали.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України установлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; та з`ясування причин пропуску цього строку.

Як вказано, предметом позову є правомірність висновків службового розслідування, затверджених наказом № 1468 від 06 травня 2025 року, якими травму позивача визнано такою, що не пов`язана із захистом Батьківщини.

Позивачем не спростовується той факт, що з наказом від 06 травня 2025 року №1478 та власне із висновками службового розслідування позивач ознайомлений у травні 2025 року.

За твердженням позивача, ним (його представником) вчинялись дії із досудового врегулювання спору шляхом направлення звернень та скарг до відповідача, а також збір доказів на підтвердження власної позиції.

Листами від 09 та 14 листопада 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено про відсутність підстав для зміни висновків службового розслідування в частині визнання травми позивача такою, що не пов`язана із захистом Батьківщини.

Також позивач вказує на отримання письмових пояснень свідка 02 березня 2026 року.

Отже, якщо й зважати на твердження позивача про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, отримання відповіді відповідача у листопаді 2025 року, а також отримання письмових пояснень свідка 02 березня 2026 року, звернення позивача з цим позивача 01 травня 2026 року все одно вказує на пропуск місячного строку звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Також судом відхиляються доводи апелянта про ненадання судом першої інстанції належної оцінки факту перебування на тривалому лікуванні, позаяк позивачем не наведено тверджень та не надано доказів перебування на лікуванні після 16 грудня 2025 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі» зазначено, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Суд погоджує висновок суду першої інстанції, шо підстави, зазначені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду та в апеляційній скарзі, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки такі причини не носять ознак об`єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація позивачем права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.

Відтак, визнає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про пропуск установленого законом строку звернення до суду з цим позовом, відсутність поважних причин пропуску цього строку та, відповідно, про наявність підстав для повернення позовної заяви.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року в справі № 280/4253/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року в справі № 280/4253/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 12 серпня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов