Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №280/11084/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11084/25

Суддя І інстанції – Сацький Р.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо незарахування періоду з 01.09.1991 по день звернення до суду з цим позовом до загального страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати період з 01.09.1991 по день звернення до суду з цим позовом до мого загального страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум в межах шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 02.08.1993 по 30.11.2005 та з 01.12.2005 по 21.03.2017 та з 10.04.2017 по 30.11.2024 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 02.08.1993 по 30.11.2005 та з 01.12.2005 по 21.03.2017 та з 10.04.2017 по 30.11.2024 до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із чим перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 16.06.2025 та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована відсутністю підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в закладах охорони здоров`я після 01.01.2004 року в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону №1788.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, з 06.12.2024 отримує пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з розрахунком стажу по пенсійній справі № 923260157729 підтверджується, що до страхового стажу позивача у розмірі 34 років 3 місяці 1 день враховано в одинарному розмірі періоди її роботи з 01.12.2005 по 21.03.2017, з 10.04.2017 по 17.04.2022 як робота за Списком №2.

Згідно із записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 21.08.1990, судом встановлено:

- запис №5: 02.08.1993 прийнята на посаду медичної сестри палатної відділення інтенсивної терапії для центру кардіохірургії, підстава – наказ №150-О від 02.08.1993;

- запис №6: 01.09.1994 переведено на посаду медичної сестри палатної центру мікрохірургії ока, підстава – наказ №169-О від 01.09.1994;

- запис №10: 01.12.2005 прийнята на посаду сестри медичної палатної в Комунальну установу «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер», підстава – наказ №327/л від 01.12.2005;

- запис №11: 17.04.2007 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава – наказ №080 від 17.04.2017;

- запис №14: 17.04.2012 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава – наказ №74 від 17.04.2012;

- запис №16: 10.04.2017 прийнята на посаду сестри медичної палатної в Комунальну установу «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради, підстава – наказ №86/л від 07.04.2017;

- запис №17: 18.04.2017 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава – наказ №92 від 18.04.2017;

- запис №18: 01.03.2020 Комунальна установа «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради припинила діяльність шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, підстава – рішення облради №9 від 27.02.20;

- запис №19: 01.04.2020 переведено на посаду сестри медичної палатної у легенево-хірургічне відділення у зв`язку зі змінами у штатному розписі, підстава – наказ №9/о від 11.03.2020;

- запис №20: 18.04.2022 не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава – наказ №55 від 18.04.2022.

Відповідно до Довідки від 18.12.2024 за № 13336, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, позивачка дійсно працювала в Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Прийнята 02.08.1993 на посаду медичної сестри палатної відділення інтенсивної терапії для центру кардіохірургії, 01.09.1994 переведена на посаду медичної сестри палатної центру мікрохірургії ока. Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та наказу МОЗ України за №303 від 08.10.1997 робота в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до Довідки від 21.11.2024 за №06/08/229, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, позивач дійсно працює на посаді сестри медичної палатної КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» з 01.12.2005 по 21.03.2017 та з 10.04.2017 по теперішній час. Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в протитуберкульозних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, тому ОСОБА_1 має право на цю пільгу. Перейменування установи: 1. "Комунальна установа "Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер" Запорізької обласної ради припинила свою діяльність шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради. Підстава: рішення Запорізької обласної ради від 12.12.2019 № 24 та від 27.02.2020 №9.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не зарахував періоди її роботи з 01.09.1991 по день звернення до суду з позовом до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання визначає, що положення Закону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ (далі - Закон №1645-ІІІ) інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Відповідно до пунктів 7 і 12 статті 1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» № 4565-VI від 22 березня 2012 року туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу; а протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз.

Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28 жовтня 2002 року № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, у якому міститься, зокрема, протитуберкульозний диспансер, туберкульозна лікарня, заклад з надання психіатричної допомоги, спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач у спірні періоди з 02.08.1993 по 30.11.2005 та з 01.12.2005 по 21.03.2017 та з 10.04.2017 по 30.11.2024 працювала на посаді медичної сестри палатної в Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, Комунальній установі «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» (Комунальна установа "Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер" Запорізької обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради)

Факт роботи позивача в означені періоди на зазначених посадах не є спірним.

Суд звертає увагу, що у постанові від 03.11.2021 по справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

Таким чином, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 02.08.1993 по 30.11.2005 та з 01.12.2005 по 21.03.2017 та з 10.04.2017 по 30.11.2024 до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із чим перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 16.06.2025 та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року – залишено без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник