Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №280/2411/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2411/26

Суддя І інстанції – Прасов О.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2026 за №155250026041 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди ведення підприємницької діяльності з 09.07.1995 по 31.12.1998 та з 01.02.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2004 по 30.06.2010, з 01.07.2011 по 31.10.2015, з 01.12.2015 по 28.02.2020, з 01.06.2020 по 23.07.2020 та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку - з 24.11.2025 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати, виплатити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку - з 24.11.2025 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2026 за №155250026041 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди ведення підприємницької діяльності з 09.07.1995 по 31.12.1998, з 01.02.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2004 по 30.06.2010, з 01.07.2011 по 31.12.2011 та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку - з 24.11.2025 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В іншій частині позовної заяви відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Скаржник вказує на правомірність рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, то в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до паспорта громадянина України ЕК776398 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами розгляду заяви від 28.12.2025 щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 02.01.2026 за №155250026041 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, пенсійним органом до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 09.07.1995 по 31.12.1998 та з 01.02.1999 по 30.09.1999, оскільки відсутні документи про систему оподаткування, сплату страхових внесків та звітність до Пенсійного фонду щодо сум нарахованого доходу та сплати страхових внесків в Реєстрі; з 01.01.2004 по 30.06.2010, з 01.07.2011 по 31.10.2015, з 01.12.2015 по 28.02.2020, з 01.06.2020 по 23.07.2020 у зв`язку з відсутністю звітності про суми нарахованого доходу та сплату страхових внесків в Реєстрі.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Згідно статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, в тому числі: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

В свою чергу, згідно положень ч.1 ст.24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).

Як вбачається з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2026 за №155250026041 про відмову у призначенні пенсії, вік заявника на час звернення за призначенням пенсії становив 63 роки. Страховий стаж становить 19 років 03 місяці 00 днів. При цьому, пенсійним органом до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 09.07.1995 по 31.12.1998 та з 01.02.1999 по 30.09.1999, оскільки відсутні документи про систему оподаткування, сплату страхових внесків та звітність до Пенсійного фонду щодо сум нарахованого доходу та сплати страхових внесків в Реєстрі; з 01.01.2004 по 30.06.2010, з 01.07.2011 по 31.10.2015, з 01.12.2015 по 28.02.2020, з 01.06.2020 по 23.07.2020 у зв`язку з відсутністю звітності про суми нарахованого доходу та сплату страхових внесків в Реєстрі.

Проаналізувавши підстави незарахування пенсійним органом до страхового стажу періодів ведення позивачем підприємницької діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп.1 п. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції на час звернення позивачки із заявою про призначення пенсії 02.08.2024, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,

- з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК) - індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, яка містить дані про заробітну плату, страховий стаж та сплачені внески.

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування також необхідною умовою є сплата страхових внесків за цей період, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1) – пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1.

Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку.

Таким чином, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть підтверджуватись свідоцтвом про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

При цьому відповідно до наведеного вище пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку саме орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення № 10-1.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу також зауважує, що відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону №1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі уповноважений орган).

Таким чином, відповідно до наведеного вище правового регулювання, обов`язок щодо перевірки відомостей про сплату позивачем внесків до Пенсійного фонду України покладається на орган, що призначає пенсію. Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на відсутність інформації про сплату страхових внесків впродовж періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності не може розцінюватись в якості правомірної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком.

При цьому, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Головного управління ДПС у Луганській області від 10.01.2024 за №34/Ш/12-32-24-08-04, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку як фізична особа-підприємець в Головному управлінні ДПС у Луганській області (м. Кадіївка) з 31.01.1994 по 24.07.2020. За наявною інформацією в інформаційно - комунікаційній системі Державної податкової служби України Вами було надано та задекларовано: - Звіт суб`єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за: 3 квартал 2010 року - обсяг виручки 11100,00 грн; 4 квартал 2010 року - обсяг виручки 9670,00 грн; 1 квартал 2011 року - обсяг виручки 6770,00 грн; 2 квартал 2011 року - обсяг виручки 7010,00 грн; 3 квартал 2011 року - обсяг виручки 0 гривень. - Податкову декларацію про майновий стан і доходи за: 2011 рік - обсяг доходу - 0 грн; 2012 рік - обсяг доходу - 0 грн; 2013 - обсяг доходу - 0 грн. Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1197 “Про введення в експлуатацію інформаційної системи “Податковий блок” з 01.01.2013 в органах ДПС усіх рівнів введено в експлуатацію ІКС “Податковий блок”. Інформаційні системи, які експлуатувалися органами податкової служби в до 2013 року велися на локальних серверах територіальних органів. У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та тимчасовою окупацією території Луганської області, Головним управлінням ДПС у Луганській області втрачено контроль над адміністративними будівлями та майном територіальних органів. Враховуючи зазначене, на теперішній час доступ до інформації тих періодів відсутній, у зв`язку з чим надати інформацію щодо отриманих доходів за 1994 - 2009 роки та сплачені податки за 1994 - 2011 роки не має можливості.

Викладені обставини вказують на неможливість підтвердження позивачем сплати страхових внесків за період за 1994 - 2009 роки.

Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як орган, що призначає пенсію і повноважний розглянути заяву позивача, не здійснив перевірки обставин сплати позивачем страхових внесків та не надав доказів, які б підтверджували або спростовували сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у спірний період здійснення ним підприємницької діяльності.

З цих підстав, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів ведення нею підприємницької діяльності з 09.07.1995 по 31.12.1998, з 01.02.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2004 по 30.06.2010, з 01.07.2011 по 31.12.2011.

Зважаючи на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2026 за №155250026041 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, зважаючи на те, що з урахуванням спірних періодів ведення позивачем підприємницької діяльності, які за наслідками судового розгляду підлягаю зарахуванню страхового стажу, ОСОБА_1 має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, досягла пенсійного віку, беручи до уваги відсутність інших підстав для відмови у призначення пенсії за віком, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку - з 24.11.2025.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року – залишено без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник