Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №520/5781/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р. Справа № 520/5781/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 24.04.26 по справі № 520/5781/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання протиправними дій, спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретної дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі – ГУНП в Харківській області), в якому просить :

визнати протиправними дії ОСОБА_2 щодо надання недостовірної інформації в листі ГУНП в Харківській області № 988192026 від 27.02.2026 (1030805) під час розгляду вимоги про відшкодування вартості майна від 10.02.2026 у відповідності до п. 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом МЮУ, Генеральної прокуратури України, МФУ від 04.03.1996 № 6/5/3/41 (далі – Положення № 6/5/3/41);

зобов`язати уповноважених осіб ГУ НП в Харківській області розглянути вимогу про відшкодування вартості майна від 10.02.2026 у відповідності до п. 12 Положення № 6/5/3/41.

В обґрунтуванням позову зазначив, що у наданій письмовій відповіді у формі листа відповідачем наведено недостовірну інформацію, вимога від 10.02.2026 про відшкодування вартості вилученого під час обшуку житла заявника майна у вигляді 20 коробок протиправно не розглянута за правилами п.12 Положення № 6/5/3/41.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області з приводу прийняття за вимогою ОСОБА_1 від 10.02.2026 постанови у порядку п.12 Положення № 6/5/3/41 відносно підтвердженого ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23 факту вилучення дізнавачем Харківського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Харківській області – ОСОБА_3 пакувальної тари для принтера під час проведення 13.07.2021 обшуку за адресою - АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021.

Зобов`язано ГУНП в Харківській області прийняти за вимогою ОСОБА_1 від 10.02.2026 постанову у порядку п.12 Положення № 6/5/3/41 відносно підтвердженого ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23 факту вилучення дізнавачем Харківського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Харківській області – ОСОБА_3 пакувальної тари для принтера під час проведення 13.07.2021 обшуку за адресою - АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021.

Позов у решті вимог залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням, ГУНП в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, обшук 13.07.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , проводився дізнавачем ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021 у кримінальному провадженні № 42021222040000017. Вказана ухвала суду є чинною та ніким не скасована, що свідчить про повну правомірність дій працівників поліції під час проведення слідчої дії. Сама по собі обставина подальшого неповернення пакувальної тари (1 коробки), факт якої констатовано ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23, яка виникла внаслідок фактичного пошкодження, не перетворює закону слідчу дію (обшук) на «протиправне діяння» у розумінні Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі – Закон України № 266/94-ВР), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів пункту 12 Положення № 6/5/3/41. Будь-які претензії позивача щодо відшкодування вартості пакувальної тари під час досудового розслідування мають вирішуватися за загальними нормами цивільного законодавства (зокрема, ст. 1173 ЦК України), а не через спеціальний пільговий механізм, призначений виключно для осіб які зазнали незаконного кримінального переслідування. Також зазначає, що суд першої інстанції припустився неправильного тлумачення приписів пунктів 2 та 12 Положення № 6/5/3/41. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що спірний об`єкт (1 картонна коробка від принтера) не відповідає жодному із обов`язкових критеріїв, визначених у п. 2 Положення. Згідно зі змістом протоколу обшуку від 13.07.2021, вказана коробка не вилучалася дізнавачем ОСОБА_3 як самостійний об`єкт чи речовий доказ. Як вбачається з ухвали суду про накладення арешту на майно від 27.08.2021, на спірну пакувальну тару арешт не накладався і в межах кримінального провадження № 42021222040000017 вона не вилучалась. Відсутність фіксації картонної коробки у протоколі обшуку як самостійного вилученого майна беззаперечно свідчить про те, що вона використовувалася виключно як допоміжний пакувальний матеріал для забезпечення належного транспортування та збереження вилученої комп`ютерної техніки. Згідно з матеріалами справи (лист-відповіді ХРУП № 2 від 27.02.2026 вих. № 98819-2026), пакувальна тара була надана ОСОБА_1 добровільно, при цьому власника було заздалегідь попереджено про ризик її можливого пошкодження чи знищення під час транспортування речових доказів. Така коробка не є самостійним об`єктом вилучення, а її використання як тари не наділяє її статусом «вилученого майна» у розумінні спеціального Закону України № 266/94- ВР. Зважаючи на те, що обов`язок відповідача щодо винесення постанови, передбачений пунктом 12 Положення № 6/5/3/41, є похідним і регулює порядок визначення розміру шкоди виключно щодо майна, зазначеного у пункті 2 цього ж Положення № 6/5/3/41, у ГУНП в Харківській області були відсутні будь-які законні правові підстави для прийняття такого процесуального документа. Саме по собі зобов`язання повернути пакувальну тару в натурі, встановлене ухвалою суду від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23, не свідчить про незаконність дій дізнавача під час обшуку. Покладення на ГУНП в Харківській області обов`язку застосовувати спеціальну процедуру до побутового предмета пакування (1 картонної коробки), який не мав процесуального статусу речового доказу чи арештованого майна, є розширеним тлумаченням норм матеріального права та прямим порушенням вимог п. 2 та п. 12 Положення № 6/5/3/41. Наголошує, що суд першої інстанції, зобов`язуючи ГУНП в Харківській області прийняти процесуальну постанову в порядку п. 12 Положення № 6/5/3/41, не звернув уваги на системний аналіз нормативного акту та проігнорував ту обставину, що спірна пакувальна тара (1 картонна коробка) за своїм правовим статусом не охоплюється дією жодної з ключових норм цього Положення № 6/5/3/41, а саме - невідповідність приписам пункту 7 Положення. Вказана норма чітко регламентує порядок відшкодування вартості вилученого майна. Проте, як підтверджується матеріалами кримінального провадження та безпосередньо констатовано в оскаржуваному судовому рішенні, картонна коробка не була внесена до первинного протоколу обшуку від 13.07.2021, як самостійний об`єкт вилучення чи речовий доказ. Вона використовувалася виключно як допоміжний засіб для пакування техніки. Відтак, вона не набула і не могла набути процесуального статусу «вилученого майна», що робить юридично та фактично неможливим застосування п. 7 Положення № 6/5/3/41 для будь-якого розрахунку її вартості у межах спеціальної процедури. Вказує, що суд першої інстанції припустився помилки, ототожнивши кримінально- процесуальну процедуру повернення «тимчасово вилученого майна» (в порядку ст.ст. 169, 191 КПК України) із процедурою відшкодування шкоди за «незаконні дії слідства» за спеціальним Законом України № 266/94-ВР. Посилається на те, що ГУНП в Харківській області не вчиняло жодних протиправних дій, спрямованих на незаконне привласнення чи утримання 1 картонної коробки. Її фізична відсутність на теперішній час є питанням збереження майна, а не «незаконними діями органів слідства/дізнання» у розумінні Закону України № 266/94-ВР. Відсутність майна в натурі під час проведення слідчих дій може бути підставою для самостійного цивільного позову про відшкодування збитків, а не для винесення адміністративної процесуальної постанови за спеціальною процедурою. Враховуючи викладене, покладення судом першої інстанції на відповідача обов`язку винести постанову за п. 12 Положення № 6/5/3/41 щодо об`єкта, який повністю не підпадає під дію правового регулювання пунктів 7, 11 та 14 цього ж Положення, є прямим змушуванням органу поліції до вчинення дій, що суперечать вимогам чинного законодавства, що є грубим порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України. Відповідач наголошує, що оскільки пакувальна тара була фактично використана дізнавачем виключно для транспортування інших речей, але не була процесуально оформлена як вилучене майно, правовідносини між ГУНП в Харківській області та позивачем мають виключно цивільно-правову природу. Суд першої інстанції помилково ототожнив обов`язок щодо повернення речі в натурі (встановлений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23) із обов`язком щодо винесення постанови про відшкодування шкоди відповідно до норм спеціального Закону України № 266/94-ВР та Положення № 6/5/3/41. Вказана ухвала про повернення майна підтверджує лише статус речі як «тимчасово вилученої» у межах слідчої дії, але жодним чином не наділяє її статусом вилученого чи арештованого майна, передбаченого ст. 3 Закону України № 266/94-ВР та пунктом 2 Положення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 14.04.2021 на адресу Салтівської окружної прокуратури м. Харкова від голови Московського районного суду м. Харкова надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення, згідно з якою 18.03.2021 було виявлено факт існування рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.02.2021 у справі № 643/21307/20 (провадження № 2/643/2137/21), яке містить ознаки підробки та виготовлення поза програмою документообігу суду КП «Д-3».

За цим зверненням прокурором Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне провадження за № 420212220400000017 від 15.04.2021 за ознаками проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документа).

16.06.2021 було створено групу дізнавачів, до складу якої було включено дізнавача СД Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції - Худяєва О.І., капітана поліції - ОСОБА_4 , лейтенанта поліції - ОСОБА_5 , лейтенанта поліції - Підька О.С., старшим групи дізнавачів було визначено майора поліції - Толмачову Н.С.

25.06.2021 до Київського районного суду м. Харкова відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 23.06.2021 було надіслано клопотання про надання дозволу на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 (тобто заявника у справі № 520/5781/26 та у справі № 953/968/25) за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукування та вилучення: комп`ютерної техніки, оргтехніки, флеш-карток, носіїв для лазерних систем зчитування, жорстких дисків, тощо, підроблених бланків, а також інших документів (чернетки чи копії рішення, тощо), пов`язаних з підробкою судового рішення шляхом його створення поза програмою документообігу суду КП «Д-3» іншим технічним шляхом.

25.06.2021 слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова задовольнив дане клопотання.

У межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420212220400000017 від 15.04.2021 за ознаками проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, 13.07.2021 у житлі заявника (за адресою - м. Харків, пр-т Тракторобудівників, б.134-А, кв.7) було проведено обшук, під час якого було виявлено та вилучено: відеокарта Sapphire Radeon RX 470; відеокарта Radeon RX 480; відеокарта ASUS RX 480; відеокарта AMD Radeon RX 480; відеокарта Radeon HD 6970; відеокарта Gigabyte GV-RX 48 G1; відеокарта Gigabyte GV-N 210; відеокарта RX 580 P8D; відеокарта Radeon RX 470 Gaming x 8g; відеокарта Radeon RX 470 RS 4 gb; ноутбук Acer Aspire AS 3810 TZ-414G32i; ноутбук NEC nb013107; ноутбук Asus x51i; ноутбук Asus k701j; носій Blaze Patriot 60gb; жорсткий носій WD1600BEVT; жорсткий носій WD320BPVT; жорсткий носій Hp; жорсткий носій Hitachi; жорсткий носій Seagate Barracuda 3000gb; жорсткий носій НОМЕР_1 ; жорсткий носій Maxtor; жорсткий носій Seagate Barracuda 7200; жорсткий носій Toshiba запакований в полімерний пакет; жорсткий носій Samsung; жорсткий носій без пізнавальних знаків; жорсткий носій Seagate; дискета чорного кольору без пізнавальних знаків з биркою «Шрифти DOS»; ухвала Московського РС м. Харків справа 643/13465/15-а; ухвала Московського РС м. Харків справа № 643/5283/17; ухвала Московського РС м. Харків справа № 643/5283/17; № 643/4822/17; вирок вищої ради правосуддя (Київ) № 3621/01/18-19; папір формату А-4 на якому надруковані квитанції та мокрі печатки «ТОВ АСАД»; акт виконаних робіт до договору № АО-05/10-16 від 05.10.2020, без підпису та з мокрою печаткою АО «Формула захисту» у 2-х примірниках; акт виконаних робіт до договору № АО-05/10-16 від 05.10.2020 з підпису та з мокрою печаткою АО «Формула захисту»; папір формату А-4 на якому на якому знаходиться мокра печатка АО «Формула захисту»; папір формату А-4 на якому розпечатані доручення з мокрими печатками «місто Харків відділення № 150 АТ Мегабанк № 1»; папір формату А-4 на якому знаходиться квитанція та печатки ТОВ «АСАД» чорно-білого кольору; ухвала Московського РС м. Харків справа № 643/15391/16-ц; папір на якому знаходиться 6-ть мокрих печаток (гербових) з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; папір на якому знаходиться мокра печатка (гербова) з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; папір формату А-4 на якому знаходиться мокра печатка «Копія» на 3-х аркушах; папір на якому знаходиться 4-и мокрих печаток (гербових) з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; папір формату А-4 на якому знаходиться 4-и мокрих печаток «місто Харків, відділення № 150 АТ «Мегабанк № 1»» на 2-х аркушах; папір формату А-4 на яких маються мокрі печатки АО Формула захисту» на 3-х листах; папір формату А-4 на яких маються мокрі печатки (гербові) КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»;принтер EPSON C43UX; принтер Samsung; флеш накопичувач чорного кольору; системні блоки у кількості 5-ти штук; металевий каркас до якого приєднані блок живлення, відеокарти у кількості 6 штук, материнська плата, жорсткий диск; Мicro SD 32 gb; системний блок; технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою - місто Харків, вул. Квітуча, 61 (далі - Обшук).

Постановою дізнавача від 14.07.2021 вилучені в ході обшуку речі та документи визнано речовими доказами.

27.08.2021 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/12063/21 на вилучене при проведенні згаданого Обшуку майно був накладений арешт, а саме на: відеокарта Sapphire Radeon RX 470; відеокарта Radeon RX 480; відеокарта ASUS RX 480; відеокарта AMD Radeon RX 480; відеокарта Radeon HD 6970; відеокарта Gigabyte GV-RX 48 G1; відеокарта Gigabyte GV-N 210; відеокарта RX 580 P8D; відеокарта Radeon RX 470 Gaming x 8g; відеокарта Radeon RX 470 RS 4 gb; ноутбук Acer Aspire AS 3810 TZ-414G32i; ноутбук NEC nb013107; ноутбук Asus x51i; ноутбук Asus k701j; носій Blaze Patriot 60gb; жорсткий носій WD1600BEVT; жорсткий носій WD320BPVT; жорсткий носій Hp; жорсткий носій Hitachi; жорсткий носій Seagate Barracuda 3000gb; жорсткий носій НОМЕР_1 ; жорсткий носій Maxtor; жорсткий носій Seagate Barracuda 7200; жорсткий носій Toshiba запакований в полімерний пакет; жорсткий носій Samsung; жорсткий носій без пізнавальних знаків; жорсткий носій Seagate; дискета чорного кольору без пізнавальних знаків з биркою «Шрифти DOS»; ухвала Московського РС м. Харків справа № 643/13465/15-а; ухвала Московського РС м. Харків справа 643/5283/17; ухвала Московського РС м. Харків справа № 643/5283/17; № 643/4822/17; вирок вищої ради правосуддя (Київ) № 3621/01/18-19; папір формату А-4 на якому надруковані квитанції та мокрі печатки «ТОВ АСАД»; акт виконаних робіт до договору № АО-05/10-16 від 05.10.2020, без підпису та з мокрою печаткою АО «Формула захисту» у 2-х примірниках; акт виконаних робіт до договору № АО-05/10-16 від 05.10.2020 з підпису та з мокрою печаткою АО «Формула захисту»; папір формату А-4 на якому на якому знаходиться мокра печатка АО «Формула захисту»; папір формату А-4 на якому розпечатані доручення з мокрими печатками «місто Харків відділення № 150 АТ Мегабанк № 1»; папір формату А-4 на якому знаходиться квитанція та печатки ТОВ «АСАД» чорно-білого кольору; ухвала Московського РС м. Харків справа № 643/15391/16-ц; папір на якому знаходиться 6-ть мокрих печаток (гербових) з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; папір на якому знаходиться мокра печатка (гербова) з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; папір формату А-4 на якому знаходиться мокра печатка «Копія» на 3-х аркушах; папір на якому знаходиться 4-и мокрих печаток (гербових) з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; папір формату А-4 на якому знаходиться 4-и мокрих печаток «місто Харків, відділення № 150 АТ «Мегабанк № 1»» на 2-х аркушах; папір формату А-4 на яких маються мокрі печатки АО Формула захисту» на 3-х листах; папір формату А-4 на яких маються мокрі печатки (гербові) КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; принтер EPSON C43UX; принтер Samsung; флеш накопичувач чорного кольору; системні блоки у кількості 5-ти штук; металевий каркас до якого приєднані блок живлення, відеокарти у кількості 6 штук, материнська плата, жорсткий диск; Мicro SD 32 gb; системний блок.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2022 у справі № 554/2878/22 було зобов`язано дізнавача СД Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області – Худяєва О.І. повернути заявнику тимчасово вилучене майно, а саме: відеокарту RX 580 8G (зазначена в заяві до протоколу повернення майна від 23.11.2021), відеокарту GTX 1050 Ti, S/N: 602-V809-781 SD (зазначена в заяві до протоколу повернення майна від 23.11.2021), відеокарту RX480 8G XFX FE (зазначена в заяві до протоколу повернення майна від 25.11.2021), відеокарту RX580 8G (зазначена в заяві до протоколу повернення майна від 25.11.2021), відеокарту RX480 8G Reference (зазначена в заяві до протоколу повернення майна від 25.11.2021), відеокарту RX480 8G Reference (зазначена в заяві до протоколу повернення майна від 25.11.2021).

Ухвалою слідчого судді Київського району міста Харкова від 09.01.2023 у справі № 953/7655/22 було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2021 по справі № 953/12063/21 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021222040000017 від 15.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, на вилучене 13.07.2021 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у заявника 3 майно, а саме: відеокарту Sapphire Radeon RX 470; відеокарту Radeon RX 480; відеокарту ASUS RX 480; відеокарту AMD Radeon RX 480; відеокарту Radeon HD 6970; відеокарту Gigabyte GV-RX 48 G1; відеокарту Gigabyte GV-N 210; відеокарту RX 580 P8D; відеокарту Radeon RX 470 Gaming x 8g; відеокарту Radeon RX 470 RS 4 gb; ноутбук Acer Aspire AS 3810 TZ-414G32i; ноутбук NEC nb013107;ноутбук Asus x51i; ноутбук Asus k701j; носій Blaze Patriot 60gb; жорсткий носій WD1600BEVT; жорсткий носій WD320BPVT; жорсткий носій Hp; жорсткий носій Hitachi; жорсткий носій Seagate Barracuda 3000gb; жорсткий носій НОМЕР_1 ; жорсткий носій Maxtor; жорсткий носій Seagate Barracuda 7200; жорсткий носій Toshiba, запакований в полімерний пакет; жорсткий носій Samsung; жорсткий носій без розпізнавальних знаків; жорсткий носій Seagate; дискету чорного кольору без ропізнавальних знаків з биркою «Шрифти DOS»; ухвалу Московського р/с м. Харків справа № 643/13465/15-а; ухвалу Московського р/с м. Харків справа № 643/5283/17; ухвалу Московського р/с м. Харків справа № 643/5283/17; № 643/4822/17; вирок вищої ради правосуддя (Київ) № 3621/01/18-19; папір формату А-4, на якому надруковані квитанції та мокрі печатки «ТОВ АСАД»; акт виконаних робіт до договору № АО-05/10-16 від 05.10.2020 без підпису та мокрою печаткою АО «Формула захисту» у 2-х примірниках; акт виконаних робіт до договору № АО-05/10-16 від 05.10.2020 з підписом та мокрою печаткою АО «Формула захисту»; папір формату А-4, на якому на якому знаходиться мокра печатка АО «Формула захисту»; папір формату А-4, на якому роздруковані доручення з мокрими печатками «місто Харків відділення № 150 АТ Мегабанк № 1»; папір формату А-4, на якому знаходиться квитанція та печатки ТОВ «АСАД» чорно-білого кольору; ухвала Московського р/с м. Харків справа № 643/15391/16-ц; папір, на якому знаходиться 6-ть мокрих печаток (гербових) з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; папір, на якому знаходиться мокра печатка (гербова) з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; папір формату А-4, на якому знаходиться мокра печатка «Копія» на 3-х аркушах; папір, на якому знаходиться 4-и мокрих печаток (гербових) з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; папір формату А-4, на якому знаходиться 4-и мокрих печаток «місто Харків, відділення № 150 АТ «Мегабанк № 1» на 2-х аркушах; папір формату А-4 з мокрими печатками АО Формула захисту» на 3-х листах; папір формату А-4, з мокрими печатками (гербові) КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; принтер EPSON C43UX; принтер Samsung; флеш накопичувач чорного кольору; системні блоки у кількості 5-ти штук; металевий каркас, до якого приєднані блок живлення, відеокарти у кількості 6 штук, материнська плата, жорсткий диск; Мicro SD 32 gb; системний блок.

Згідно з ухвалою слідчого судді Київського району міста Харкова від 09.01.2023 у справі № 953/7655/22 заявнику було повернуто вищевказане тимчасово вилучене майно з урахуванням тих предметів, які вже були повернуті заявнику відповідно до протоколів повернення тимчасово вилучених речей від 23.11.2021 та від 25.11.2021, ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.01.2022.

Окрім того, з листа Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області від 27.02.2026 № 98819-2026 судом з`ясовано, що 28.08.2023 посадовою особою ГУ НП в Харківській області - дізнавачем СД ХРУП № 2 ГУ НП в Харківській області Толмачовою Н.С. було отримано заяву позивача за вх. №К-1493 з приводу неповернення тимчасово вилученого майна.

За цим зверненням посадовою особою ГУ НП в Харківській області - дізнавачем СД ХРУП № 2 ГУ НП в Харківській області Толмачовою Н.С. було надано відповідь у формі письмового листа від 13.09.2023 № К-1493/119-67.

15.11.2023 Харківським РУП №2 ГУ НП в Харківській області було отримано ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 07.11.2023 за вх.№ 2149еп з приводу повернення заявнику певного майна.

Відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23 було зобов`язано дізнавача Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області – Худяєва О.І. повернути заявникові тимчасово вилучене майно - пакувальну тару для принтера, яка була вилучена 13.07.2021 дізнавачем СД ХРУП № 2 ГУНП України в Харківській області – Худяєвим О.І. під час обшуку за адресою: за адресою - АДРЕСА_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 09.07.2024 у справі № 643/5565/24 було зобов`язано дізнавача сектору дізнання Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області – Толмачову Н.С., або іншу уповноважену особу цього органу, повернути заявникові тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 42021222040000017 від 15.04.2021, яке зазначено в протоколі обшуку, проведеного 13.07.2021 а саме: під пунктом 2 - відеокарта Radeon RX 480 (з поміткою 2); під пунктом 4 - відеокарта AMD Radeon RX 480 (з поміткою 3); під пунктом 18 жорсткий носій HP (з поміткою 2); під пунктом 19 - жорсткий носій Hitachi (з поміткою 4).

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 02.12.2024 у справі № 643/11507/24 було: задоволено клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021222040000017 від 15.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021222040000017 від 15.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; повернуто володільцю - ОСОБА_1 речові докази у кримінальному провадженні № 42021222040000017 від 15.04.2021, а саме: жорсткий носій Нр; жорсткий носій Hitachi; жорсткий носій Seagate Barracuda 7200; жорсткий носій Toshiba; Жорсткий носій Samsung; жорсткий носій без пізнавальних знаків; жорсткий носій Seagate; відеокарта Radeon RX 480; відеокарта ASUS RX 480; відеокарта AMD Radeon RX 480.

28.01.2025 позивач подав до Київського районного суду міста Харкова цивільний позов із вимогами: визнати протиправною бездіяльності уповноважених осіб ГУНП в Харківській області щодо розгляду вимоги про відшкодування вартості майна від 12.12.2024 у відповідності до п. 12 Положення № 6/5/3/41; зобов`язати уповноважених осіб ГУНП в Харківській області розглянути вимогу про відшкодування вартості майна від 12.12.2024 у відповідності до п. 12 Положення № 6/5/3/41.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2025 у справі №953/968/25 було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за указаним позовом заявника.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14.05.2025 по справі № 953/968/25 було скасовано ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2025 у справі № 953/968/25, а справа була скерована до місцевого загального суду для продовження розгляду.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 01.09.2025 по справі №953/968/25 позов заявника було залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10.02.2026 по справі № 953/968/25 рішення Київського районного суду міста Харкова від 01.09.2025 по справі № 953/968/25 було скасовано, провадження у справі було закрито.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.02.2026 у справі було передано справу № 953/968/25 - до Харківського окружного адміністративного суду.

10.02.2026 заявником було складено письмову вимогу з приводу відшкодування вартості 20 коробок, які за версією сторони позивача були примусово вилучені з власності заявника під час проведення 13.07.2021 обшуку у житлі (квартирі) заявника у межах кримінального провадження за № 42021222040000017 від 15.04.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, і у подальшому були знищені посадовими особами ГУ НП в Харківській області (далі за текстом - Вимога).

Відповідь на Вимогу позивача була надана листом дізнавача сектору дізнання Харківського РУП № 2 ГУ НП в Харківській області Толмачової Н.С. від 27.02.2026 № 98819-2026, де містилась пропозиція з приводу фізичного повернення вилученого майна у натурі - 1 аналогічної коробки від будь-якого іншого принтеру схожих розмірів.

Стверджуючи про протиправне неприйняття суб`єктом владних повноважень за Вимогою рішення у формі постанови згідно з п.12 Положення № 6/5/3/41 та про внесення до листа ГУ НП в Харківській області від 27.02.2026 № 98819-2026 недостовірних відомостей, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд також зазначає, що зміст протоколу Обшуку та зміст перелічених вище судових актів дозволяє розмежувати майно (на винесенні рішення відносно визначення вартості якого згідно з п.12 Положення № 6/5/3/41 на дві окремі категорії:

1) вилучене органом досудового розслідування майно, зазначене у протоколі Обшуку;

2) майно, котре було використано органом досудового розслідування для пакування вилученого органом досудового розслідування і зазначеного у протоколі Обшуку майна, яке згідно з ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23 складає пакувальну тару для принтера (тобто з урахуванням використаних органом судової влади словоформ не може складатись більш як із 1 картонної коробки).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23 було зобов`язано дізнавача Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області – ОСОБА_3 повернути заявникові тимчасово вилучене майно - пакувальну тару для принтера, яка була вилучена 13.07.2021 дізнавачем СД ХРУП № 2 ГУНП України в Харківській області – Худяєвим О.І. під час обшуку за адресою: за адресою - АДРЕСА_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021. Відтак, у межах спірних правовідносин обставина вилучення органом досудового розслідування саме у межах кримінального провадження майна заявника у вигляді пакувальної тари для принтера (тобто 1 картонної коробки) згідно з ч.4 ст.78 КАС України не підлягає додатковому доказуванню. При цьому, ухвала Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23 кваліфікується окружним адміністративним судом саме у якості доказу вилучення органом досудового розслідування у межах кримінального провадження майна заявника у вигляді 1 картонної коробки. Суд дійшов висновку, що ГУ НП в Харківській області як державним органом була вчинена бездіяльність у вигляді неприйняття рішення у порядку п.12 Положення № 6/5/3/4.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як то визначено у ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22); Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2 ст.22).

За приписами ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23); моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23); Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.2 ст.23).

Згідно з ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч.1 ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч.1 ст.1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1176 Цивільного кодексу України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Як то указано у ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

За змістом ч. 7 ст. 1176 Цивільного кодексу України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі – Закон України № 266/94-ВР) відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

За приписами ст.2 Закону України № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Відповідно до ст.3 Закону України № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України № 266/94-ВР у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

За приписами ст.12 Закону України №266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Згідно з п.6 Положення № 6/5/3/41 громадянинові, а у разі його смерті - його спадкоємцям відповідний орган, зазначений у п.11 цього Положення, одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою(ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

У п.11 Положення № 6/5/3/41 зазначено, що для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися:

1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів;

2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;

3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.12 Положення № 6/5/3/41 у місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п.11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст.12 Закону постанову (ухвалу).

В прийнятій постанові (ухвалі) вказаного органу, зокрема, зазначається: найменування органу (службової особи), що виніс таку постанову (ухвалу), і дата її винесення; дата засудження громадянина, притягнення до кримінальної відповідальності, застосування як запобіжного заходу взяття під варту, накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; дата і підстави винесення виправдувального вироку, скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, закриття кримінальної справи (за відсутністю події злочину, за відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі громадянина у скоєнні злочину або закриття справи про адміністративне правопорушення; зміст вимог громадянина (стягнення заробітку, виплачених штрафів, судових витрат, сум за надання юридичної допомоги тощо); докладний розрахунок втраченого громадянином заробітку (доходу) з посиланням на документи, на підставі яких проведено розрахунок (розмір середньомісячного заробітку, період, протягом якого громадянин був відсторонений від попередньої посади, перебував під вартою як запобіжного заходу, відбував покарання або адміністративне стягнення; сума податків, що підлягає утриманню за цей період часу, підсумкова сума, що підлягає виплаті в рахунок втраченого заробітку); розмір штрафів, судових витрат та інших сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) у зв`язку з незаконними діями; - розмір сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) на користь установи (адвоката), яка надала юридичну допомогу; загальна сума, що підлягає виплаті громадянинові в рахунок відшкодування завданої шкоди, і порядок її виплати; порядок і термін оскарження і опротестування постанови (ухвали).

За правилами п.14 Положення № 6/5/3/41 відповідно до частини 2 ст.4 Закону (266/94-ВР) майно, зазначене в п.2 ст.3 Закону (конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення.

У разі, коли повернення майна в натурі неможливе, за рахунок підприємств, установ, організацій, яким воно було передано безоплатно, відшкодовується його вартість.

У випадках, коли майно було знищене, втрачене або пошкоджене під час знаходження у розпорядженні органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи суду, з вимогою про відшкодування вартості майна громадянин має право звернутися до цих органів, а якщо неможливість повернення майна в натурі виникла після передачі його фінансовому органу, вимога пред`являється до цього органу.

З зазначеною вимогою до вказаних органів громадянин має право звернутися протягом шести місяців після направлення йому повідомлення.

Розгляд зазначеної вимоги громадянина до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду провадиться в місячний термін і в порядку, передбаченому п.12 Положення.

Застосовуючи положення наведених вище актів права, суд доходить до переконання про те, що діяння та рішення органів судової влади, органів дізнання, органів досудового розслідування, органів які здійснюють оперативно-розшукову діяльність можуть бути оскаржені громадянином до суду у разі невідповідності таких діянь та рішень вимогам закону і завдання такими діяннями та рішеннями шкоди власним майновим та немайновим правам (інтересам) конкретного громадянина.

Колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин заявником було ініційовано саме спір про право на отримання складеного державним органом у порядку ст.12 Закону України № 266/94-ВР та п.12 Положення № 6/5/3/41 офіційного письмового документу у формі постанови.

При цьому, жодних доводів про склад майна та про вартість майна, відносно якої державному органу належить винести постанову у порядку ст.12 Закону України № 266/94-ВР та п.12 Положення № 6/5/3/41 позивач не заявляв.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ініційований заявником позов, з урахуванням викладеної вище хронології перебігу подій, задля усунення будь-яких перешкод у доступу до суду у розумінні ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року належить розглянути та вирішити по суті у порядку адміністративного судочинства.

Суд повторно наголошує, що на суспільні відносини з приводу реалізації відповідачем функцій суб`єкта владних повноважень повною мірою поширюється дія приписів ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст. 2 КАС України.

Тлумачення змісту ч.2 ст.19 Конституції України міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 160/7116/19, де указано, що «52. Водночас судова палата наголошує на тому, що одним із конституційних принципів, на якому повинна базуватися діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, є принцип, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

53. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

54. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.».

Також суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб`єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).

Подібні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №280/7446/24.

Суд відзначає, що норми ст.12 Закону України № 266/94-ВР та норми п.12 Положення № 6/5/3/41 не містять чіткої та однозначної вказівки на те, що у разі заперечення права учасника суспільних відносин на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відповідний державний орган звільняється від виконання обов`язку з приводу винесення відповідної постанови.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається), зокрема, майно, вилучене органами досудового розслідування.

Згідно з ч.1 ст.234 Кримінального процесуального кодексу України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

За правилами ч.ч.7-9 ст.236 Кримінального процесуального кодексу України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч.7 ст.236); Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку (ч.8 ст.236); Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові (ч.9 ст.236).

Відповідно до ч.1 ст.167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Як то указано у ч.2 ст.168 Кримінального процесуального кодексу України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

За визначенням ч.1 ст.170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 5 ст.173 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Колегія суддів зазначає, що приєднані до справи докази у вигляді протоколу обшуку та ухвали слідчого судді про накладання арешту на вилучене під час обшуку майно, дійсно не містять об`єктивних даних про вилучення органом досудового розслідування під час проведення Обшуку належного заявнику майна у вигляді коробок.

Разом із тим, відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23 було зобов`язано дізнавача Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області – ОСОБА_3 повернути заявникові тимчасово вилучене майно - пакувальну тару для принтера, яка була вилучена 13.07.2021 дізнавачем СД ХРУП №2 ГУНП України в Харківській області – ОСОБА_3 під час обшуку за адресою: за адресою - АДРЕСА_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 25.06.2021.

Відтак, у межах спірних правовідносин обставина вилучення органом досудового розслідування саме у межах кримінального провадження майна заявника у вигляді пакувальної тари для принтера (тобто 1 картонної коробки) згідно з ч.4 ст.78 КАС України не підлягає додатковому доказуванню.

При цьому, ухвала Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23 кваліфікується окружним адміністративним судом саме у якості доказу вилучення органом досудового розслідування у межах кримінального провадження майна заявника у вигляді 1 картонної коробки.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність протиправної бездіяльності ГУНП в Харківській області з приводу прийняття за вимогою ОСОБА_1 від 10.02.2026 постанови у порядку п.12 Положення № 6/5/3/41 відносно підтвердженого ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23 факту вилучення дізнавачем Харківського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Харківській області – ОСОБА_3 пакувальної тари для принтера під час проведення 13.07.2021 обшуку за адресою - АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання ГУНП в Харківській області прийняти за вимогою ОСОБА_1 від 10.02.2026 постанову у порядку п.12 Положення № 6/5/3/41 відносно підтвердженого ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 у справі № 643/8947/23 факту вилучення дізнавачем Харківського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Харківській області – ОСОБА_3 пакувальної тари для принтера під час проведення 13.07.2021 обшуку за адресою - АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 по справі № 520/5781/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий