Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №520/9367/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р. Справа № 520/9367/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 27.05.26 по справі № 520/9367/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в яклму просила суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині перерахунку тимчасової державної допомоги ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме, у зв`язку із встановленням нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за період з 01 липня 2022 року по 31 жовтня 2025 року;

2) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині невиплати тимчасової державної допомоги ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме, згідно із встановленим прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку, за період з 1 листопада 2025 року по дату ухвалення судового рішення;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме, у зв`язку із встановленням нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та провести відповідні виплати за період з 01 липня 2022 року по 31 жовтня 2025 року, з врахуванням фактично проведених виплат;

4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування ОСОБА_1 тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме, згідно із встановленим розміром прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та провести відповідні виплати за період з 1 листопада 2025 року по дату ухвалення судового рішення.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує тимчасову державну допомогу на малолітню дитину, батько якої ухиляється від сплати аліментів, призначену відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №189 (далі - Порядок №189). Позивач стверджує, що з 01 липня 2022 року розмір допомоги був безпідставно зафіксований на рівні 2618 грн і не перераховувався у зв`язку із подальшим зростанням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що, за твердженням позивача, становить протиправну бездіяльність відповідача та порушує право дитини на отримання державної соціальної допомоги у повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 позов задоволено частково.

Суд вийшов за межі позову.

Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині перерахунку та виплати тимчасової державної допомоги ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме, у зв`язку із встановленням нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 01 липня 2025 року.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме за період 01.07.2022р.-30.11.2022р., обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - "2.744,00 грн" з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме за період 01.12.2022р.-31.12.2023р., обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - "2.833,00 грн" з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме за період 01.01.2024р.-31.12.2025р., обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - "3.196,00 грн" з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме за період 01.01.2026р.-20.04.2026р., обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - "3.512,00 грн" з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов в решті вимог - залишив без задоволення.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. № 214 "Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану" (далі - Постанова №214) перерахунок розміру тимчасової допомоги у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не передбачено.

У разі коли отримувачі допомоги у період введення воєнного стану подають заяву з необхідними документами та/або відомостями для проведення перерахунку їх розмірів або звертаються за їх призначенням, структурні підрозділи визначають право на отримання такої допомоги і проводять розрахунок її розміру. Виплата допомоги проводиться в новому розмірі відповідно до поданої заяви з необхідними документами та/або відомостями, призначення допомоги здійснюється на строк, визначений відповідно до законодавства, що регламентує порядок її надання.

Звертає увагу, що органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дій, що суперечать вищенаведеним законодавчим актам або не відповідають їм. Відповідно до ст. 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.

Таким чином, на думку відповідача, у спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Харківській області не порушило прав позивача, а позивачем не доведено порушень.

Позивач, скористалася своїм правом та надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є абсолютно необгрунтованими, незаконними, побудованими на неправильному тлумаченні норм матеріального права та спрямованими на свідоме звуження конституційних прав дитини на достатній життєвий рівень. Вказує, що норми Постанови № 214 регулювали виключно автоматичне продовження виплат під час воєнного стану, але в жодному разі не скасовували обов`язок держави забезпечувати дитині рівень життя, не нижчий за встановлений законом прожитковий мінімум, і ніяк не звільняють уповноважений орган від обов`язку здійснювати перерахунок розміру такої допомоги при законодавчому збільшенні прожиткового мінімуму. Положення п. 9 Порядку № 189 прямо передбачають обов`язковий автоматичний перерахунок такої допомоги без звернення одержувача з моменту набрання чинності законом про встановлення нового прожиткового мінімуму. Цей обов`язок є імперативним (безумовним), і ГУ ПФУ в Харківській області мало виконати його автоматично.

З урахуванням наведеного, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації народжень, смертей та шлюбів м. Мельбурн (Австралія) №59658/2011 від 07.11.2011 (з апостилем та нотаріально засвідченим перекладом).

Позивач та малолітня дитина позивача перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками від 31.05.2023 №6333-5002791501 та №6333-5002791537.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 23.07.2013 по справі №638/4198/13-ц шлюб, зареєстрований 18.06.2010 в відділі РАЦС по м. Харкову Харківського міського управління юстиції між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , актовий запис №746 - розірвано.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.03.2014 у справі №641/27/14-ц ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 та стягнуто з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.10.2013 до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з довідками Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 12.08.2025 №113542 та від 01.04.2026 №40285, виданими за матеріалами виконавчого провадження №43537281 (виконавчий лист №641/27/14-ц від 12.05.2014), боржник - ОСОБА_2 не сплачує аліменти на утримання дитини; станом на 01.04.2026 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці та становить 449 710,12 грн.

За наведених обставин малолітній дитині - ОСОБА_2 на підставі ст. 181 СК України та Порядку №189 було призначено тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.

Розмір допомоги станом на 01.12.2021 становив - 1 309 грн, а з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 №531, з 01.07.2022 виплачувався у фіксованому розмірі - 2 618 грн щомісячно до 31.10.2025.

За викладеними у позові твердженнями, розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, установлений законами України про Державний бюджет України у спірний період зростав, а саме: з 01.07.2022 - 2 744 грн, з 01.12.2022 - 2 833 грн, з 01.01.2024 - 3 196 грн, у той час як виплата тимчасової державної допомоги позивачу залишалась незмінною - 2 618 грн щомісячно.

З метою проведення перерахунку та виплати допомоги з урахуванням зростання прожиткового мінімуму позивач звертався до відповідача та Управління соціального захисту населення (далі - УСЗН) адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявами, зокрема, 08.08.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про призначення тимчасової державної допомоги (заява №43128 від 08.08.2025).

Листом від 24.08.2025 №23478-25171/С-03/8-2000/25 ГУ ПФУ в Харківській області, пославшись на Постанову №214, повідомило, що перерахунок призначеної допомоги цією постановою не передбачено.

15.08.2025 позивач звернулася до УСЗН Шевченківського району Харківської міської ради із заявою про проведення перерахунку та виплати допомоги (звернення зареєстровано за №6326-0815151209-148-BYV від 15.08.2025).

Листом від 21.08.2025 №С-1-122/0/309-25-136/0/310-25 УСЗН повідомило, що нарахування тимчасової допомоги проведено вірно відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням Постанови №214.

30.08.2025 позивач повторно звернулася до УСЗН адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради з аналогічною заявою та листом від 06.10.2025 №С-1-112/0/1060-25-1110/0/1061-25 УСЗН повторно повідомило про правильність нарахування допомоги та зазначило, що з 01.07.2025 функції з призначення, перерахунку та виплати такої допомоги передані до органів Пенсійного фонду України, рекомендувавши позивачу звернутись до Пенсійного фонду України.

30.09.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області (вх. №34098/С-2000-25 від 30.09.2025) із заявою про проведення перерахунку державної соціальної допомоги на дитину.

Листом від 26.10.2025 №33344-34098/С-03/8-2000/25 ГУ ПФУ в Харківській області, пославшись на Постанови №695 та №214, повідомило, що перерахунок призначеної допомоги Постановою №214 не передбачено, а звернення позивача від 15.08.2025 перебуває в опрацюванні.

За викладеними у позові твердженнями, з листопада 2025 р. виплату тимчасової допомоги на дитину заявнику було припинено.

Листом від 03.12.2025 №41647-45814/С-03/8-2000/25 ГУ ПФУ в Харківській області повідомило, що механізм надання допомоги визначено Порядком №189, а звернення від 08.08.2025 перебуває в опрацюванні.

09.12.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області (вх. №49635/С-2000-25 від 09.12.2025) із заявою про проведення перерахунку державної соціальної допомоги на дитину.

Листом від 29.12.2025 №2000-0408-8/208627 ГУ ПФУ в Харківській області, пославшись на Постанови №695 та №214, повідомило, що перерахунок призначеної допомоги Постановою №214 не передбачено, а звернення від 15.08.2025 перебуває в опрацюванні.

08.01.2026 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області (вх. №1462/С-2000-26 від 08.01.2026) із заявою про проведення перерахунку державної соціальної допомоги на дитину.

Листом від 22.01.2026 №4631-1462/С-04/8-2000/26 ГУ ПФУ в Харківській області повідомило, що позивач перебуває на обліку як одержувач тимчасової допомоги по 30.09.2025, а її звернення від 08.08.2025 перебуває в опрацюванні.

Як встановлено зі змісту відзиву, відповідач не заперечує факту виплати позивачу тимчасової державної допомоги у фіксованому розмірі 2 618 грн щомісячно за період з 01.08.2023 по 30.09.2025 та обґрунтовує незмінність такого розміру посиланням на Постанову №214.

Окрім того, за твердженням сторони відповідача, згідно з даними бази ІКІС ПФУ ОСОБА_1 було призначено тимчасову допомогу з 01.02.2023 по 31.07.2023 у розмірі - 2 618 грн.

Відповідно до Постанови № 214 подовжено виплату тимчасової допомоги в автоматичному режимі з 01.08.2023 по 30.09.2025 у розмірі 2 618 грн щомісячно.

Згідно з даними ІКІС ПФУ підсистеми «Реєстр застрахованих осіб» гр. ОСОБА_1 тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів за липень - жовтень 2025 року виплачено в розмірі 2 618 грн щомісячно на рахунок відкритий в АТ "УкрСиббанк".

За зверненням від 08.08.2025 ОСОБА_1 було призначено тимчасову допомогу з 01.08.2025 по 31.12.2025 у розмірі - 1 917,60 грн, з 01.01.2026 по 31.01.2026 у розмірі - 2 107,20 грн щомісячно (рішення від 06.04.2026 № 1408614000-2025-2).

За результатами перевірки з`ясовано, що рішення від 06.04.2026 №1408614000-2025-2 потребує коригування в частині вірного розрахунку доходу, а саме до середньомісячного сукупного доходу включено 0,5 мінімальної заробітної плати, що суперечить абзацу 5 пункту 13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632 (далі - Порядок №632), у зв`язку з чим відділом контролю за правильністю нарахування субсидій та пільг підготовлено службову записку від 29.04.2026 №9215/04-16 на повторну реєстрацію звернення від 08.08.2025.

За зверненням від 14.04.2026 ОСОБА_1 призначено тимчасову допомогу з 01.04.2026 по 30.09.2026 у розмірі - 3 482,46 грн щомісячно (рішення від 22.04.2026 №1408614000-2026-2).

Згідно з даними ІКІС ПФУ підсистеми «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» ОСОБА_1 тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в травні 2026 року нараховано до виплати за січень 2026 року в розмірі 2 107,20 грн та квітень - травень 2026 року в розмірі 3 482,46 грн щомісячно на рахунок відкритий в АТ "ПУМБ.

Стверджуючи про протиправну бездіяльність відповідача в частині перерахунку розміру тимчасової державної допомоги у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму та в частині виплати допомоги у належному розмірі, позивач ініціював даний спір.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на тимчасову допомогу на дитину у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законом про державний бюджет України на відповідний рік.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в оскаржуваній відповідачем частині з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За приписами ст. 8 Закону України від 26.04.2001 №2402-ІІІ "Про охорону дитинства" (далі - Закон №2402-ІІІ) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2402-ІІІ з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими законами України.

Так, ч. 8 ст. 181 СК України встановлено, що у випадку, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 9 статті 181 СК України встановлено, що порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 був затверджений Порядок №189.

У зв`язку з набранням чинності постанов Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 №695 "Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України" (далі - Постанова №695); від 23.06.2025 №766 "Про реалізацію експериментального проекту щодо централізації механізму виплати деяких державних допомог" (далі - Постанова №766) та від 25.06.2025 №765 "Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України" (далі - Постанова №765) з 1 липня 2025 року функції прийому документів, призначення та здійснення виплат державних соціальних допомог передані Пенсійному фонду України.

Відповідно до ухвалених змін з 01.07.2025 Пенсійний фонд України має забезпечувати прийом, призначення і виплату таких видів допомоги, які раніше були у віданні Міністерства соціальної політики, а саме: у порядку Постанови № 695: державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; державної соціальної допомоги на догляд; державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; допомоги на поховання особам, які одержували державну соціальну допомогу та не мали права на пенсію, особам з інвалідністю, особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; у порядку Постанови №766: державної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, державної допомоги на дітей одиноким матерям, державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги при усиновленні дитини, державної допомоги на хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; у порядку Постанови №765: зокрема, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України до компетенції яких були передані управлінські повноваження з приводу адміністрування тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме є суб`єктами владних повноважень лише з 01.07.2025.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 189 затверджено Порядок №189.

Пунктом 1 Порядку №189 встановлено, що він визначає механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме (далі - Тимчасова допомога, Допомога).

Пунктом 2 Порядку №189 передбачено, що тимчасова допомога призначається у разі, коли: відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв`язку з несплатою ним аліментів; стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

Згідно з п. 17 Переліку видів державної соціальної допомоги, соціальної стипендії, призначення та виплата яких здійснюються органами Пенсійного фонду України (затверджений Постановою № 765) тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме з 01.07.2025 здійснюється органами пенсійного фонду.

Відповідно до п. 5 Порядку №189 призначення і виплата тимчасової допомоги здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Пунктом 6 Порядку №189 передбачено, що для призначення тимчасової допомоги одержувач подає: заяву за формою, затвердженою Постановою № 765; копію свідоцтва про народження дитини; декларацію про доходи осіб, які звернулися за призначенням окремих видів державної соціальної допомоги за формою, затвердженою Постановою № 765; довідку про доходи в разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в Державній податковій службі, Пенсійному фонді України та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу Пенсійного фонду України. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням розміру доходів.

Інформація про склад сім`ї заявника зазначається в декларації.

Залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи: заява, викладена у довільній формі, що містить відомості, які дають змогу ідентифікувати одного з батьків (платника аліментів), а також відомості про єдиний унікальний номер судової справи або дату ухвалення судового рішення; копія рішення суду (виконавчого листа) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину (у разі відсутності відомостей про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину в Єдиному державному реєстрі судових рішень); довідка відповідної установи про здійснення стосовно одного з батьків кримінального провадження або про його перебування на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі; повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

У разі поновлення виплати аліментів один з батьків зобов`язаний у триденний строк письмово повідомити про це органу Пенсійного фонду України для припинення виплати (перерахунку) раніше призначеної тимчасової допомоги.

Згідно з п. 8 Порядку №189 (в редакції чинній на час призначення допомоги з 01.12.2021) розмір тимчасової допомоги розраховується як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Пунктом 8 Порядку №189 (в чинній редакції) встановлено, що тимчасова допомога призначається з урахуванням матеріального стану сім`ї, в якій виховується дитина, в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Середньомісячним сукупним доходом сім`ї є обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї, отриманий ними протягом попередніх шести місяців, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги.

Колегія суддів зауважує, що приписи п. 8 Порядку №189 не суперечать ч. 8 ст. 181 СК України, де згадано про те, що розмір допомоги не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів доходить висновку, що законодавча зміна арифметичного показника прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є приводом для перегляду державним органом мінімального розміру тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме.

Згідно з ст. 1 Закону України від 15.07.1999 №966-ХІV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон №966-ХІV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно з п. 8-1 Порядку №189 середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається відповідно до Порядку № 632.

До складу сім`ї особи, яка звертається за призначенням тимчасової допомоги, включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем, якщо такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I або II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від їх задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування). Особи, які перебувають на повному державному утриманні, до складу сім`ї не включаються.

Склад сім`ї особи, яка звертається за призначенням тимчасової допомоги, визначається на дату звернення за призначенням такої допомоги.

Для призначення тимчасової допомоги на запит органу, що призначає та виплачує допомогу, у п`ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості про доходи осіб: з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - Пенсійним фондом України; із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - ДПС (у порядку, встановленому Пенсійним фондом України та Мінфіном).

Пунктом 9 Порядку №189 закріплено, що перерахування розміру тимчасової допомоги проводиться органом Пенсійного фонду України з дня досягнення дитиною відповідного віку без звернення одержувача. У разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір тимчасової допомоги перераховується без звернення одержувача з місяця, в якому набрав чинності закон, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.

Згідно пункту 13 Порядку № 189 тимчасова допомога виплачується шляхом перерахування коштів одержувачу або через виплатні об`єкти АТ "Укрпошта" за місцем його проживання або на його особовий рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що розмір тимчасової державної допомоги є похідним від розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а перерахунок такого розміру у разі зростання прожиткового мінімуму є самостійним та безумовним обов`язком уповноваженого органу, котрий підлягає виконанню без звернення одержувача, у силу прямої вказівки закону, з місяця набрання чинності законом, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.

Відповідно до п. 1-1 Постанови №214 строк виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомоги на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, які було призначено раніше, продовжується на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення чи скасування і така виплата здійснюється за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних (військових) адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

У разі коли отримувачі видів допомоги, передбачених в абзаці першому цього пункту, у період введення воєнного стану подають заяву з необхідними документами та/або відомостями для проведення перерахунку їх розмірів або звертаються за їх призначенням, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад визначають право на отримання такої допомоги і проводять розрахунок її розміру. Виплата допомоги проводиться в новому розмірі відповідно до поданої заяви з необхідними документами та/або відомостями, призначення допомоги здійснюється на строк, визначений відповідно до законодавства, що регламентує порядок її надання.

Вказана Постанова №214 втратила чинність з 01.11.2025 на підставі Постанови № 765.

Як встановлено з матеріалів справи, та не заперечується сторонами у справі з 01.12.2021 по 31.10.2025 позивач отримувала тимчасову допомогу на дитину, однак з 01.11.2025 виплату такої допомоги було припинено.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема дітей віком від 6 до 18 років складав з 1 грудня 2021 - 2 618 гривень.

Відповідно до листа УСЗН Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 21.08.2025 №С-1-122/0/309-25-136/0/310-25 згідно з автоматизованою системою обробки документації отримувачів пенсії та допомоги на базі комп`ютерних технологій (далі - АСОПД/КОМТЕХ), на підставі поданої заяви від 05.01.2022, рішенням Управління тимчасову допомогу на дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заявнику було призначено на період з 01.12.2021 по 31.05.2022 у розмірі 1 309 гривень щомісячно на виконання вимог п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 р. № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» (далі - Постанова №264).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2 393 гривні, з 1 липня - 2 508 гривень, з 1 грудня - 2 589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2 618 гривень, з 1 липня - 2 744 гривні, з 1 грудня - 2 833 гривні.

З травня 2022 року відповідно до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 2022 р. № 531 «Деякі питання призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме» (далі - Постанова №531) до п. 8 Порядку, розмір призначеної тимчасової допомоги заявнику був перерахований та склав 2 618 гривень щомісячно.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 2 833 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень.

Відповідач звертає увагу, що за зверненням від 08.08.2025 ОСОБА_1 призначено тимчасову допомогу з 01.08.2025 по 31.12.2025 у розмірі 1 917,60 грн, з 01.01.2026 по 31.01.2026 у розмірі 2 107,20 грн щомісячно. За результатами перевірки з`ясовано, що рішення від 06.04.2026 №1408614000-2025-2 потребує коригування в частині вірного розрахунку доходу, а саме до середньомісячного сукупного доходу включено 0,5 мінімальної заробітної плати, що суперечить абзацу 5 пункту 13 Порядку № 632, у зв`язку з чим відділом контролю за правильністю нарахування субсидій та пільг підготовлено службову записку від 29.04.2026 №9215/04-16 на повторну реєстрацію звернення від 08.08.2025.

За зверненням від 14.04.2026 ОСОБА_1 призначено тимчасову допомогу з 01.04.2026 по 30.09.2026 у розмірі 3 482,46 грн щомісячно.

Згідно з даними ІКІС ПФУ підсистеми «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» ОСОБА_1 тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в травні 2026 року нараховано до виплати за січень 2026 року в розмірі 2 107,20 грн та квітень - травень 2026 року в розмірі 3 482,46 грн щомісячно на рахунок відкритий в АТ "ПУМБ.

Натомість, доказів виплати зазначеної тимчасової допомоги за січень 2026 року в розмірі 2 107,20 грн та квітень - травень 2026 року в розмірі 3 482,46 грн матеріали справи не містять.

Тимчасова державна допомога на малолітню дитину, батько якого позбавлений батьківських прав та ухиляється від сплати аліментів (заборгованість зі сплати яких станом на 01.04.2026 становить 449 710,12 грн), за своїм призначенням фактично заміщує несплачувані аліменти і є основним джерелом утримання дитини, а тому у силу ч. 3 ст. 46 Конституції України має забезпечувати рівень життя дитини, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, та підлягає перерахунку у разі його зростання.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №500/429/23, ухваленій за наслідками розгляду спору про перерахунок державної соціальної допомоги на дитину.

Так, Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №500/429/23 виходив з того, що частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. За приписами частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Конституція України має найвищу юридичну силу (ч. 2 ст. 8 Конституції України).

Верховний Суд дійшов висновку, що для вирішення цього спору, судам необхідно було застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії, які мають найвищу юридичну силу, в тому числі й над законами України та постановами Кабінету Міністрів України. За такого правового врегулювання, адміністративні суди мали повноваження у порядку адміністративного судочинства застосувати положення статті 46 Конституції України під час надання оцінки правомірності здійснення нарахування та виплати позивачу соціальних виплат.

Верховний Суд підтвердив, що держава Україна всупереч Основному Закону України не виконує конституйовані гарантії по відношенню до людини і громадянина, у мінімально допустимих межах, за які (межі) держава за жодних обставин ніколи не може відступати.

Отже, враховуючи наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на тимчасову допомогу на дитину у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законом про державний бюджет України на відповідний рік.

Колегія суддів зауважує, що зростання прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років (2 744,00 грн з 01.07.2022, 2 833 грн з 01.12.2022, 3 196 грн з 01.01.2024, 3 512 грн з 01.01.2026) є тією обставиною, яка у силу п. 9 Порядку №189 та ч. 3 ст. 46 Конституції України тягне за собою виникнення безумовного обов`язку відповідача здійснити перерахунок розміру призначеної тимчасової державної допомоги. Вказаний перерахунок не залежить від звернення одержувача допомоги та має бути здійснений у силу прямої вказівки закону з моменту настання відповідної підстави - встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Посилання відповідача на Постанову №214, як на підставу для відмови у здійсненні позивачу перерахунку тимчасової допомоги виходячи з нового прожиткового мінімуму, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаною Постановою лише встановлено, що строк виплати допомоги, яка була призначена раніше, продовжується на період дії воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення чи скасування, і така виплата здійснюється за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. Вказана норма регулює виключно питання продовження строку виплати раніше призначеної допомоги в умовах воєнного стану та спрямована на безперебійність соціальних виплат, натомість не звільняє відповідача від самостійного та безумовного обов`язку здійснити перерахунок розміру тимчасової державної допомоги у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, передбаченого п. 9 Порядку №189.

Окрім того Постанова №214 втратила чинність з 01.11.2025 на підставі Постанови № 765.

Відповідно до ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 27 цієї Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі ст. 154 СК України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина (ч. 1 ст. 154); батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (ч. 2 ст. 154); батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом (ч. 3 ст. 154).

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155); батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 2 ст. 155).

Колегія суддів звертає увагу, що захист прав та інтересів дитини повинен відбуватись суб`єктами владних повноважень з урахуванням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, неухильним забезпеченням правила «найкращих інтересів дитини» та з урахуванням того, що дитина як учасник суспільних відносин має власні інтереси, котрі не можуть бути ототожнені з інтересами матері або з інтересами батька.

Оскільки дитина є самостійним та окремим учасником суспільних відносин, то справжні і дійсні інтереси дитини полягають, зокрема, в отриманні призначеної державою тимчасової державної допомоги у повному та належному розмірі, обчисленому з урахуванням чинного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що невиконання відповідачем обов`язку з виплати тимчасової державної допомоги позивачу у належному розмірі у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму призводить до недоотримання дитиною коштів, призначених для задоволення її потреб, а отже суперечить як змісту п. 8 Порядку №189, так і наведеним приписам про пріоритет найкращих інтересів дитини, закріплений п. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини та ч. 2 ст. 155 СК України, а також відповідно ч. 3 ст. 46 Конституції України про забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму.

Враховуючи, що саме з 01.07.2025 органи Пенсійного фонду України почали здійснювати свої повноваження з адміністрування Допомоги, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправної бездіяльності відповідача з 01.07.2025 у сфері реалізації соціальних прав дитини та наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме за період 01.07.2022-30.11.2022, обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - 2 744 грн, з 01.12.2022-31.12.2023, обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - 2 833 грн, з 01.01.2024-31.12.2025, обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 грн, з 01.01.2026-20.04.2026, обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі № 520/9367/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий