Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №520/307/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р. Справа № 520/307/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) у справі №520/307/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого розрахована грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки (основної та додаткової), додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168);

- зобов`язати ГУ ДСНС у Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки (основної та додаткової), виходячи з розміру грошового забезпечення із урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою №168.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 задоволено позов.

ГУ ДСНС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що додаткова винагорода, передбачена п.1 Постановою №168 має тимчасовий характер, а саме на період військового стану, а тому остання не є складовою щомісячного грошового забезпечення.

Крім того, зазначає, що вказана винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Також посилається на практику Верховного Суду, в обґрунтування відсутності підстав для задоволення вимог позивача.

Вважає, що додаткова винагорода має окрему правову природу, не є елементом постійного грошового забезпечення та не може враховуватися при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій до 27.11.2025, згідно наказу ГУ ДСНС в Харківській області від 27.11.2025 року №834 (по особовому складу) (а.с.12).

За період проходження служби позивачем не використано щорічна основна та додаткова відпустки у загальній кількості 45 днів.

Нарахування та виплата грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки здійснено відповідачем з розміру грошового забезпечення позивача, без урахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, що не заперечується відповідачем.

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого розрахована грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки (основної та додаткової), додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, звернулася з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №168, має постійний характер, а тому мала бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась грошова компенсація за дні щорічної основної та додаткової відпустки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.101 Кодексу цивільного захисту України (далі по тексту - КЦЗ України) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ст.115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 125 КЦЗ України передбачено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок і умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу, визначається Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623 (далі по тексту - Інструкція №623).

Відповідно до п.п.2, 3, 4 Розділу І Інструкції №623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які:

займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в апараті Державної служби України з надзвичайних ситуацій, її територіальних органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, закладах освіти, наукових установах та інших підрозділах, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту (далі - органи управління (підрозділи));

навчаються в закладах освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління ДСНС (далі - заклади освіти ДСНС);

перебувають у розпорядженні відповідних керівників органів управління (підрозділів).

За приписами п.п.3,6 Розділу ХХVІІ Інструкції №623, у рік звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних відпусток у минулі роки.

При виплаті грошової компенсації за невикористані в році звільнення щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних основних відпусток у минулі роки, до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду даної справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі по тексту - Постанова №168).

Відповідно до п.1 Постанови №168 на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 1-2 Постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

На виконання п.2-1 Постанови №168 з метою врегулювання порядку, умов та розміру виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту під час дії воєнного стану наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 року №35, затверджено Порядок та умови виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі по тексту - Порядок №35).

Додаткова винагорода виплачується особам, які займають посади, передбачені штатами в органах (підрозділах) ДСНС та приступили до виконання обов`язків за цими посадами. Виплата додаткової винагороди здійснюється особам за поданням відповідних керівників (начальників) на підставі наказів керівників (начальників) органів (підрозділів) ДСНС, а керівникам (начальникам) органів (підрозділів) ДСНС - за поданням заступників Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій відповідно до розподілу обов`язків на підставі наказу Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій (п.10 Порядку №35).

Відповідно до п.15 Порядку №35 додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому остання входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наказу ГУ ДСНС в Харківській області від 27.11.2025 року №834 (по особовому складу), позивача звільнено зі служби, виключено з кадрів ДСНС України та припинено виконання обов`язків за посадою з 27.11.2025 року (а.с.12).

За період проходження служби позивачем не використана щорічна основна та додаткова відпустки у загальній кількості 45 днів.

Нарахування та виплата грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки здійснено відповідачем з розміру грошового забезпечення позивача, без урахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, що не заперечується відповідачем.

Вирішуючи питання про правову природу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та можливість її включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпусток, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, сформовані у цій категорії спорів, в подібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 року у справі № 580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого п.1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачив, що:

додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;

розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі особи у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

визначається наказами командирів (начальників).

За відсутності принаймні однієї із вказаних умов виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена п.1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 вказала, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі №240/33823/23 зазначив, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, а відтак, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу відповідно до Постанови №168.

Таким чином, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 має тимчасовий характер, віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 12.02.2026 у справі №420/77/25, від 17.04.2026 року у справі №420/39934/24 в подібних правовідносинах.

Оскільки додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, нормативно віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, вона позбавлена ознак постійності та не входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки (основної та додаткової).

Відтак, відповідачем вірно здійснено розрахунок позивачу грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної відпустки (основної та додаткової), без урахування вказаної додаткової винагороди.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про задоволення позову ОСОБА_1 .

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 та від 02.12.2024 у справі №200/6708/24, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. За останньою правовою позицією Верховного Суду, відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася відповідно до Постанови №168.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового судового рішення (постанови) про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №520/307/26 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова