Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №520/6120/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р. Справа № 520/6120/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М.) по справі № 520/6120/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 37732 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 01 коп., що утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/14184/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 37732 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 01 копійка, що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року ухваленого в адміністративній справі №520/14184/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 задоволено позов.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 37 732 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 01 коп., що утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року ухваленого в адміністративній справі №520/14184/25.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38631015) виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 37732 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 01 коп., що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року ухваленого в адміністративній справі №520/14184/25.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, а також невідповідність висновків обставинам справи, просив скасувати останнє та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що суд не надав оцінки тому, що виплата грошових коштів, здійснена відповідачем на виконання рішення суду у справі №520/14184/25 після звільнення з військової служби позивача, і не є грошовим забезпеченням з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Зазначає, що станом день звернення з позовом, був звільнений зі служби, виключений з кадрів ДСНС України та знятий з усіх видів забезпечення.

Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для компенсування позивачу сум утриманого податку з фізичних осіб.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 07.07.2023 було звільнено із служби цивільного захисту прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з наказу від 07.07.2023 №322.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №520/14184/25 задоволено адміністративний позов, зокрема, зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок окремих складових щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, грошової допомоги на соціально-побутові питання за 2022 рік, а саме щомісячних премій у належних відсоткових розмірах, установлених наказами: від 11.02.2020 року №57 - 120% посадового окладу, від 10.03.2020 року №92 - 120% посадового окладу, від 09.04.2020 року №124 - 80% посадового окладу, від 08.05.2020 року №148 - 120% посадового окладу, від 06.06.2020 року №180 - 120% посадового окладу, від 09.07.2020 року №214 - 120% посадового окладу, від 11.08.2020 року №249 - 120% посадового окладу, від 11.09.2020 року №276 - 120% посадового окладу, від 12.10.2020 року №302 - 120% посадового окладу, від 10.11.2020 року №329 - 120% посадового окладу, від 10.12.2020 року №3611 - 120% посадового окладу, від 11.01.2021 року №14 - 120% посадового окладу, від 10.02.2021 року №47 - 138% посадового окладу, від 10.03.2021 року №94 - 128% посадового окладу, від 09.04.2021 року №136 - 138% посадового окладу, від 11.05.2021 року №175 - 138% посадового окладу, від 10.06.2021 року №220 - 138% посадового окладу, від 06.07.2021 року №267 - 138% посадового окладу, від 10.08.2021 року №328 - 138% посадового окладу, від 10.09.2021 року №358 - 138% посадового окладу, від 18.10.2021 року №392 - 138% посадового окладу, від 10.11.2021 року №430 - 138% посадового окладу, від 10.12.2021 року №484 - 138% посадового окладу, від 10.01.2022 року №5 - 138% посадового окладу, від 21.02.2022 року №63 - 180% посадового окладу, від 09.03.2022 року №88 - 180% посадового окладу, від 11.04.2022 року №190 - 180% посадового окладу, від 11.05.2022 року №238 - 180% посадового окладу, від 10.06.2022 року №285 - 180% посадового окладу, від 08.07.2022 року №340 - 180% посадового окладу, від 09.08.2022 року №378 - 180% посадового окладу, від 09.09.2022 року №456 - 180% посадового окладу, від 07.10.2022 року №490 - 180% посадового окладу, від 08.11.2022 року №544 - 180% посадового окладу, від 07.12.2022 року №637 - 180% посадового окладу, від 23.01.2023 року №35 - 250% посадового окладу, від 13.02.2023 року №74 - 414% посадового окладу, від 10.03.2023 року №110 - 414% посадового окладу, від 10.04.2023 року №164 - 414% посадового окладу, від 09.05.2023 року №210- 414% посадового окладу, від 09.06.2023 року №271 - 414% посадового окладу з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 по справі №520/2541/24 та провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №520/14184/25, відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення позивача, право на яке останній набув під час проходження служби, у розмірі 209 622,29 грн, а в подальшому 27 лютого 2026 року виплатив грошове забезпечення у сумі 161 359,17 грн. утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 37 732,01 грн. та військовий збір за ставкою 5% у сумі 10 481,11 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати йому грошової компенсації з вказаної суми податку з доходів фізичних осіб, звернувся з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності відповідача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) (далі по тексту - Порядок №44).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Приписами п.п.4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду №520/14184/25 відповідачем сплачено позивачу заборгованість зі сплати грошового забезпечення, грошової допомоги на соціально-побутові питання та грошової допомоги на оздоровлення у загальному розмірі 161 359,17 грн., що підтверджується квитанцією зарахування коштів від 27.02.2026.

При виплаті вказаної суми відповідачем, зокрема утримано з розрахованої суми податок на доходи фізичних осіб у розмірі 37 732,01 грн., що підтверджується квитанцією зарахування коштів від 27.02.2026.

Враховуючи те, що рішенням суду у справі №520/14154/25 встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі грошового забезпечення, грошової допомоги на соціально-побутові питання та грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 , останній не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення суду.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22, в подібних правовідносинах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що положеннями п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПК України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Отже, з урахуванням наведеного вище правого регулювання, нарахування та виплата грошового забезпечення, а також грошової допомоги на соціально-побутові питання та грошової допомоги на оздоровлення позивачу мали бути проведені відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №380/813/22, від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 31.01.2024 у справі № 320/6441/22.

Щодо доводів скаржника, що на час виплати коштів на виконання рішення суду у справі №520/14184/25, позивач був звільнений, отже виплачена сума не є грошовим забезпеченням з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.168.5 статті 168 ПК України компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, тобто для виплати військовослужбовцю компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження військової служби чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17, від 22.06.2018 у справі №812/1048/17.

З урахуванням наведеного вище, доводи скаржника про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу спірної компенсації, є помилковими.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що предметом спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 520/6120/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова