Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №200/297/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року справа №200/297/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 200/297/26 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом Малькевич Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Малькевич Наталія Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУПФУ, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 16.07.2021 по 30.04.2024 у розмірі 681066,98 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити заборгованість з пенсії за період з 16.07.2021 по 30.04.2024 у розмірі 681066,98 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року позов задоволений:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 16.07.2021 по 30.04.2024 у розмірі 681066,98 грн;

- стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 16.07.2021 по 30.04.2024 у розмірі 681066 гривень 98 копійки.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт зазначив, що суд не врахував, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Головним управлінням на виконання рішення суду по справі № 200/12124/21 нарахована доплата за період з 16.07.2021 по 30.04.2024 у розмірі 681 629,03 грн.

Протягом 2025 року Головним управлінням відповідно до Порядку № 821 здійснено виплату заборгованості в межах виділених бюджетних призначень у загальній сумі 562,05 грн, а саме: у жовтні 2025 року - 187,35 грн, у листопаді 2025 року - 187,35 грн та у грудні 2025 року - 187,35 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ «Приватбанк».

Подальша виплата заборгованості на виконання рішення суду буде проводитись в межах виділених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Донецькій області.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №200/12124/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення від 23.07.2021 та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.07.2021 року № 057250003617 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 16 липня 2021 року, із зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періодів роботи з 01.07.1997 по 01.10.1997, з 24.06.1998 по 03.08.1998 та з 16.08.1994 по 30.08.1996, а також періодів навчання з 18.06.1990 по 18.06.1994, а також з 01.09.1996 по 29.06.2000.

На виконання цього рішення суду Головним управлінням повторно розглянуто заяву про призначення пенсії на пільгових умовах від 16.07.2021 ОСОБА_1 , зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періодів роботи з 01.07.1997 по 01.10.1997, з 24.06.1998 по 03.08.1998 та з 16.08.1994 по 30.08.1996, а також періодів навчання з 18.06.1990 по 18.06.1994, а також з 01.09.1996 по 29.06.2000 та призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 3 ст. 114 Закону № 1058 з 16.07.2021 в розмірі 80% заробітної плати з урахуванням норм абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058) та статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Головним управлінням нарахована доплата згідно рішення суду за період з 16.07.2021 по 30.04.2024 в сумі 681 629,03 грн.

Протягом 2025 року Головним управлінням відповідно до Порядку № 821 здійснено виплату заборгованості в межах виділених бюджетних призначень у загальній сумі 562,05 грн, а саме: у жовтні 2025 року в сумі 187,35 грн; у листопаді 2025 року в сумі 187,35 грн; у грудні 2025 року в сумі 187,35 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ “Приватбанк”.

Залишок заборгованості згідно рішення суду станом на 27.01.2026 складає 681066,98 грн.

06.12.2025 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про надання довідки по заборгованості із виплати пенсії, яка могла виникнути з 16.07.2021 по теперішній час.

Листом від 02.01.2026 №211-56847/Ф-02/8-0500/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало позивачу розрахунок суми боргу по його пенсійній справі. Відповідно до вказаного розрахунку позивачу нараховано борг за період з 16.07.2021 по 30.04.2024 у розмірі 681066,98 гривень.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-IV).

Згідно зі ст. 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

За ч. 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно з ч. 1 статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 частини першої статті 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право, зокрема, на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм можна прийти висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відсутність бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у бюджеті Пенсійного фонду України, не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, п. п. 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, п. 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23). У п. 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (п. п. 48 та 40 цих рішень відповідно).

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд зазначає, що тривала несплата особі належних їй пенсійних виплат є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном.

Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.

Верховний Суд України у своїх судових рішеннях неодноразово вказував, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10) і таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постановах від 15.02.2018 у справі № 820/6514/17, від 12.02.2019 у справі № 820/1410/18, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.

Згідно з ч. 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, не виплачуючи нараховану позивачу пенсію за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Відповідно до статті 13 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачем з виплати пенсії, однак зазначає, що борг підлягає до виплати за рахунок коштів державного бюджету.

Питання про належний спосіб захисту наведено у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 465/273/16-а, в якій розмежовано способи захисту зобов`язання нарахувати та виплатити і стягнення коштів.

Верховний Суд зазначив, що реалізація права на отримання пенсії чи соціальної допомоги передбачає певну послідовність дій та рішень: звернення особи до повноваженого органу; перевірку наявності у неї права на відповідну виплату; розрахунок її розміру; прийняття рішення про призначення пенсії чи соціальної допомоги; проведення виплати. Спір може виникнути на будь-якій стадії правовідносин.

Якщо спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, відмови у призначенні пенсії, допомоги чи іншої виплати або неправильного визначення її розміру, належним способом захисту є зобов`язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну пенсію чи допомогу. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено.

Якщо пенсію чи допомогу призначено, конкретний обсяг заборгованості державного органу-боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб`єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача.

Суд зазначає, що відповідач, здійснивши на виконання рішення суду №200/12124/21 призначення позивачу пенсії, безпідставно не виплатив позивачу заборгованість з пенсійних виплат.

Щодо доводів відповідача про недопустимість втручання в його дискреційні повноваження, апеляційний суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ “Про адміністративну процедуру” (далі – Закон № 2073), дискреційне повноваження – повноваження, надане адміністративному органу законом, обрати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Як визначено у Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року, дискреційні повноваження означають свободу адміністрації оцінювати ситуації й приймати у них рішення, надають адміністрації простір у здійсненні вибору між вільними рішеннями.

Проявом адміністративного розсуду може бути:

а) коли норма, встановлюючи певні варіанти рішень, зобов`язує орган зробити вибір одного з варіантів;

б) коли норма уповноважує орган або посадову особу діяти на власний розсуд і при цьому настання правових наслідків не пов`язується конкретними умовами тощо.

Разом з цим в контексті спірних правовідносин у пенсійного органу є лише один правомірний варіант поведінки – виплатити нараховану суму заборгованості з пенсії, тобто йдеться про повноваження, які не є дискреційними.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 16.07.2021 по 30.04.2024 у розмірі 681066,98 грн;

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованості з пенсії за період з 16.07.2021 по 30.04.2024 у розмірі 681066 гривень 98 копійки.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 200/297/26 за позовом Малькевич Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 12 серпня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв