Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №560/21768/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21768/25

РІШЕННЯ

іменем України

12 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди, право на яку передбачено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 10.03.2022 по 28.03.2022.

Ухвалою від 22.12.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №36 від 21.02.2025 ОСОБА_1 убув у відрядження у військову частину НОМЕР_3 , об`єднаного командного пункту Збройних Сил України, АДРЕСА_1 для забезпечення функціонування об`єднаного командного пункту в польових умовах, та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №95, 21.04.2025 прибув у військову частину НОМЕР_1 з відрядження - з військової частини НОМЕР_3 .

В березні 2022 року ОСОБА_1 відправлений у відрядження до ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Протягом 19 діб позивач приймав безпосередню участь у виконанні бойових завдань (задач) та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у складі сил та засобів оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: 10–11 березня 2022 року (дві доби) Підстава виконання завдань: бойове розпорядження командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10.03.2022 №313/ОУВ/63т; 12 березня 2022 року (одна доба) Підстава виконання завдань: бойове розпорядження командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.03.2022 №313/ОУВ/118т; 13 березня 2022 року (одна доба) Підстава виконання завдань: бойове розпорядження командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.03.2022 №313/ОУВ/141т; 14–15 березня 2022 року (дві доби) Підстава виконання завдань: бойове розпорядження командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 14.03.2022 №313/ОУВ/172т 16–28 березня 2022 року (тринадцять діб) Підстава виконання завдань: бойове розпорядження командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 16.03.2022 №313/ОУВ/205т (арк. спр. 11, зворот).

В жовтні 2025 року позивач звернувся із рапортом до Військової частини НОМЕР_1 з доданою довідкою виданою ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.03.2022 № 313/ОУВ/212/д, яка підтверджує участь в бойових діях, з проханням здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у виконанні бойових завдань (задач) та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Відповідач листом № 7662 від 23.10.2025 відмовив у здійсненні виплати.

Водночас, позивач вважаючи, що має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).

На виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64 та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Відповідно до п. 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п. 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Порядок і умови виплати вищезазначеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 (далі Окреме доручення), яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.

Приписами п. 3 Окремого доручення передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах слід надавати довідку, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Згідно з п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. необхідно здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 6 Окремого доручення).

Підпунктом 9.7 п. 9 Окремого доручення передбачено, що військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника), до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. не включаються.

За процедурою, встановленою Окремим дорученням, визначено ряд підстав для не включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 у конкретному місяці, зокрема, у разі відмови військовослужбовця виконувати бойові накази (розпорядження) командира та у разі відсутності документів, які підтверджують участь у бойових діях військовослужбовця.

Прийняття Міністром оборони України розпорядження від 23.06.2022 №912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Зі змісту рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та від 23.06.2022 №912/з/29, а також пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку № 260 вбачається, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання такими військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов`язків.

Постановою №168 визначене право керівника відповідного міністерства встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди.

Відповідно до п. п. 24 п.10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, міністр оборони України дає обов`язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення. Пунктом 17 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, передбачено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватись за окремим рішенням Міністра оборони України.

Відповідач ставить під сумнів довідку, видану ОСОБА_1 про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки остання не відповідає вимогам телеграми Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022, так як не містить посилань на журнали бойових дій та відбиток мокрої печатки органу, що її видав.

Згідно з висновками Верховного Суду, відображеними у постановах від 23 травня 2024 у справі № 120/4387/23, від 28 травня 2024 у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 у справі №280/2754/23 та від 23 вересня 2024 у справі №120/4138/23, порушення порядку передання документів/обміну між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій, по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у останнього права на додаткову винагороду.

Так, Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 у справі №120/4138/23 погодився з висновками суду першої інстанції, який обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком 2 до наказу №164-АГ, які повинні були направлятись військовою частиною, у відрядженні до якої перебував позивач. Верховний Суд виходив з того, що останній не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі у зв`язку з невиконанням військовою частиною формальних процедур з метою реалізації такого права, адже в іншому випадку на позивача буде покладений тягар негативних наслідків за недотримання відповідного порядку саме суб`єктом влади.

Довідка від 31.03.2022 № 313/ОУВ/212/д, є чинною, не відкликана та не скасована, крім того, не надані належні докази того, що позивач не брав безпосередню участь у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Судом встановлено, що вказана довідка від 31.03.2022 № 313/ОУВ/212/д містить підписи наступних посадових осіб військового управління: начальника штабу - заступника командувача оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", начальника адміністративної групи оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", начальника відділу підтримки військ (сил) оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (арк. спр. 14, зворот, 15).

З огляду на це, довідка від 31.03.2022 № 313/ОУВ/212/д, яка видана на підставі бойового розпорядження командувача ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", є допустимим доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, адже суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не надав суду жодних доказів, які спростовують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях, відповідно до довідки від 31.03.2022 № 313/ОУВ/212/д, яка ніким не спростована, що є підставою для видання наказу про перерахування та виплату додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №168, відповідно до Порядку з урахуванням виплачених сум та встановлених обставин у цій справі, тому позов задовольняється.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною невиплату Військовою частиною НОМЕР_1 за період з 10.03.2022 по 28.03.2022 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у підвищеному розмірі.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 10.03.2022 по 28.03.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 із розрахунку до 100000 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше проведених виплат.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 серпня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя А.І. Петричкович