Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №460/8877/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 серпня 2026 р.

Справа: №460/8877/26

Суддя: О.Р. Гресько

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2026 року м. Рівне№460/8877/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Військової частини НОМЕР_1

доОСОБА_1

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – позивач) до ОСОБА_1 (далі по тексту – відповідач) про стягнення коштів в розмірі 5875,32 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків військової служби та незабезпечення збереження закріпленого за ним речового майна виникла його нестача на загальну суму 5 875,32 грн. Позивач вважає, що наявні всі передбачені законом підстави для притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності, а саме: наявність шкоди, протиправність поведінки, причинний зв`язок між нею та заподіяною шкодою, а також вина відповідача. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 5 875,32 грн на відшкодування шкоди, завданої державі.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд справи.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 грудня 2024 року № 359 солдата ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з 18 грудня 2024 року допущено до виконання службових обов`язків.

Відповідно до акта приймання-передачі від 21 грудня 2024 року, складеного комісією військової частини НОМЕР_1 , на момент прибуття відповідача речовий атестат військовою частиною НОМЕР_2 не надавався, а з речового майна при ньому перебував лише один комплект білизни для холодної погоди. У подальшому військовою частиною НОМЕР_3 надано речовий атестат, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав речове майно у кількості 52 найменувань.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 грудня 2024 року № 372 ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-снайпера першого стрілецького відділення першого стрілецького взводу п`ятої стрілецької роти другого стрілецького батальйону.

З 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 обліковується у військовій частині НОМЕР_1 як такий, що самовільно залишив військову частину, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20 вересня 2025 року № 3102 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності ОСОБА_1 ».

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 він отримував речове майно, яке залишив у місці розташування підрозділу після самовільного залишення місця служби.

Як убачається з пояснень колишнього сержанта із матеріального забезпечення п`ятої стрілецької роти другого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прибув до п`ятої стрілецької роти у грудні 2024 року та мав при собі лише один комплект білизни для холодної погоди. Решту речового майна, за його словами, відповідач залишив за попереднім місцем служби, яке самовільно залишив.

Згідно довідки – розрахунку №255 від 29.06.2025, загальна сума шкоди внаслідок втрати майна, що рахується згідно картки №2772 обліку військового майна особистого користування за відповідачем становить 5875,32 грн.

У зв`язку з встановленням нестачі військового майна, що утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем службових обов`язків, відповідача, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 552 від 02.03.2026, притягнуто до повної матеріальної відповідальності в сумі 5875,32 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Конституцією України (стаття 17) передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, у відношенні військовослужбовців.

При вирішенні даного спору по суті, суд враховує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.01.2020 у справі №813/1045/1, згідно з якими, спори щодо відшкодування державі в особі Військової частини шкоди, завданої особою, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової (публічної) служби, є публічно - правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», зазначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Статтею 11 Статуту передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статутом (стаття 26) передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019р. №160-IX (далі - Закон №160-IX) передбачено підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону №160-IX передбачено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Закон №160-IX (пункт 5 частини 1 статті 1) також зазначає, що пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Статтею 3 Закону №160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа, згідно пункту 1 частини 1 статті 6 Закону №160-IX, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Статтею 12 Закону №160-IX, зазначено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Правове регулювання спірних обставин дає підстави для висновку, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 березня 2026 року № 552, яким ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 5875,32 грн.

Враховуючи наявність у відповідача матеріальної відповідальності за завдані збитки державі, суд вважає позовні вимоги про стягнення завданої шкоди обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки судові витрати позивача складаються лише із сум сплаченого судового збору, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 5875,32 грн на відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок неналежного виконання обов`язків військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Повний текст рішення складений 12.08.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua