Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №400/6627/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 р. № 400/6627/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування пункту 18 рішення від 18.12.2025 № 651/975, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про:

визнання протиправним і скасування пункту 18 рішення відповідача оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 № 651/975 (далі - Рішення № 651/975), про призначення позивачу, сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 02.09.2024 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 2271000 (Два мільйони двісті сімдесят одна тисяча) грн 00 коп.;

зобов`язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу, як дитині загиблого (померлого) солдата військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15000 000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в періоди з 11.07.2024 по 13.07.2024 та з 22.07.2024 по 14.08.2024 його батько, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із російською збройною агресією проти України. 15.08.2024 батька позивача, ОСОБА_2 , було направлено на лікування до військової частини НОМЕР_3 , де він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно витягу з протоколу засідання штатної військово лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 14.04.2025 № 2025 0414-1511-3784-7 захворювання солдата ОСОБА_2 , яке призвело до смерті є ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. В наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 11.11.2024 № 3111 «Про результати службового розслідування за фактом нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) солдата ОСОБА_2 » кваліфіковано смерть ОСОБА_2 як нещасний випадок. 02.09.2025 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька, за результатами розгляду якої відповідач прийняв Рішення № 651/975 про призначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), тобто в сумі 2271000,00 гривень. На переконання позивача, вказане рішення є протиправним, оскільки він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) свого батька, військовослужбовця, у розмірі, визначеному пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), тобто у розмірі 15 млн гривень. Позивач закценутував увагу на тому, що на момент смерті батько вважався таким, що виконував обов`язки військової служби, і його смерть настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. Крім того, військово-лікарська комісія (далі - ВЛК) встановила причинний зв`язок його захворювання зі смертю, а саме: захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

У відзиві на позовну заяву від 18.06.2026 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що положення Постанови № 168 щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн грн поширюються лише на членів сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час виконання відповідних службових обов`язків, а не у зв`язку із захворюванням. Причино смерті ОСОБА_2 стало не поранення, травма чи каліцтво, а захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Тому Постанова № 168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_2 , згідно наданих документів не є наслідком поранення, контузії, травми чи каліцтва, а настала внаслідок захворювання. На думку відповідача, дія Постанови № 168 не розповсюджується на спірні правовідносини, з огляду на що позов задоволенню не підлягає.

13.07.2026 відповідач повторно подав до суду відзив на позовну заяву, в якому навів ті ж самі аргументи для відмови у позові, що були ним зазначені у відзиві від 18.06.2026.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

08.06.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі 400/6627/26, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 24.03.1995 серія НОМЕР_4 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 10.09.2025 № 00053436319.

Згідно з Довідки військової частини НОМЕР_2 від 21.05.2026 № 0666/118/4504 батько позивача у період з 11.07.2024 по 13.07.2024 та з 22.07.2024 по 14.08.2024 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.09.2024 серія НОМЕР_1 .

Згідно з Висновком експерта від 17.10.2024 № 12-17/203-ЛЗт/24 причиною смерті ОСОБА_2 стала гостра недостатність кровообігу, зумовлена кардіоміопатією неуточненого генезу. Будь-яких тілесних ушкоджень в ході експертизи трупа не виявлено. На момент смерті він був тверезий.

Відповідно до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 11.11.2024 № 3111 «Про результати службового розслідування за фактом нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) солдата ОСОБА_2 » смерть військовослужбовця сталася внаслідок загального захворювання - гострої нестачі кровообігу. Кардіоміопатія не уточнена. Згідно з абзацом десятим пункту 11 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 «Про затвердження Інструкції про розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», даний нещасний випадок визнано таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

В преамбулі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.03.2025 № 61 вказано, що ОСОБА_2 проходив військову службу під час мобілізації на особливий період, знаходився на лікуванні, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у військовій частині НОМЕР_3 внаслідок загального захворювання - гострої нестачі кровообігу, кардіоміопатія не уточнена, смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

У Витязі з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 14.04.2025 № 2025-0414-1511-3784-7 зазначено, що захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

02.09.2025 позивач подав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви про виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) його батька.

Рішенням Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 № 651/975, позивачу призначено одноразова грошова допомога в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024) в сумі 2271000,00 гривень.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив йому у виплаті відповідної одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом першим статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпунктів 1 і 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Згідно з пунктом 1 статті 161 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав (абзац другий пункту 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ).

Отже, діти мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 162 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 статті 162 Закону № 2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 цієї статті.

Абзацом другим пункту 11 Постанови № 168 (в редакції, чинній станом на 20.08.2024 - на день смерті батька позивача) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згідно з абзацами першим і восьмим пункту 2 Постанови № 168 (в редакції, чинній станом на 20.08.2024) особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-12 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

У постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23 Верховний Суд виснував, що з огляду приписів пунктів 1 та 2 Постанови № 168, загибель відповідної особи в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв`язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-12 Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

Абзацом четвертим пункту 21 Постанови № 168 (в редакції, чинній станом на 20.08.2024) установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Отже, Кабінет Міністрів України уповноважив Міністерство оборони України визначати порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги під час дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39232 (далі - Порядок № 45), ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України (далі - військовослужбовець) під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (далі - під час захисту Батьківщини).

Таким чином, Порядок № 45 фактично уточнив і деталізував положення абзацу першого пункту 2 Постанови № 168 щодо обставин, які вона сама не містить, але вони логічно випливають з її змісту та мети у правовому регулюванні цього кола питань.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, сформований у подібних правовідносинах.

З вищевикладеного слідує, що одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн грн, встановлена Постановою № 168, призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України під час дії воєнного стану під час захисту Батьківщини.

У всіх інших випадках загибелі військовослужбовця Збройних Сил України, одноразова грошова допомога виплачується відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 162 Закону № 2011-ХІІ, тобто в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

У пунктах 63-67 постанови від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформувала наступні висновки:

положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не можуть тлумачитися відокремлено від нього;

право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони;

сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату;

смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.

за відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XIIта Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.

Крім цього, у постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24 Верховний Суд відступив від своїх висновків, викладених у його постановах від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а та від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23, на які позивач зіслався при обґрунтуванні своїх позовних вимог.

Суд встановив, що батько позивача проходив військову службу за мобілізацією на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 , зокрема брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.03.2025 № 61 і Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 21.05.2026 № 0666/118/4504.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.09.2024 серія НОМЕР_1 .

У Витязі з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 14.04.2025 № 2025-0414-1511-3784-7 зазначено, що захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 11.11.2024 № 3111 «Про результати службового розслідування за фактом нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) солдата ОСОБА_2 » смерть військовослужбовця сталася внаслідок загального захворювання - гострої нестачі кровообігу. Кардіоміопатія не уточнена. Згідно з абзацом десятим пункту 11 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 «Про затвердження Інструкції про розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», даний нещасний випадок визнано таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з Висновком експерта від 17.10.2024 № 12-17/203-ЛЗт/24 причиною смерті ОСОБА_2 стала гостра недостатність кровообігу, зумовлена кардіоміопатією неуточненого генезу. Будь-яких тілесних ушкоджень в ході експертизи трупа не виявлено.

Зі змісту вищенаведеного висновку експерта чітко слідує, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), а зумовлена його хворобою серця (кардіоміопатією).

За таких обставин, відповідач правомірно не призначив позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 15 млн грн, установлену Постановою № 168.

Водночас суд врахував, що сам по собі висновок 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 14.04.2025 № 2025-0414-1511-3784-7 про зв`язок захворювання ОСОБА_2 із захистом Батьківщини не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, оскільки матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивачів задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Оскільки позивачам відмовлено у задоволенні позову, тому відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач: Міністерство оборони України (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_6).

6. Повний текст рішення суду складений 12.08.2026.

Суддя В.Г.Ярощук