Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №380/8401/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 рокусправа № 380/8401/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить :

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 викладену в листі від 06.04.2026 за №690/11167 у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII, через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю IІ групи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходить службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 . 05.04.2026 позивачем подано рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби у запас за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, - через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї, першого чи другого ступеня споріднення або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Відповідач за результатами розгляду рапорту надіслав лист від 06.04.2026 та повідомив позивача про те, що правових підстав для задоволення рапорту про звільнення з військової служби за зазначеною у рапорті підставою не встановлено. Позивач вважає дану відмову відповідача щодо звільнення його з військової служби протиправною, оскільки вважає, що додав до рапорту всі необхідні документи, які підтверджують факт необхідності здійснення постійного догляду за своїм рідним батьком. Це і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив (вх.№42977 від 20.05.2026) на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування вказав, що відповідно до вимог підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» обов`язковою умовою для звільнення є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або наявність висновку МСЕК або ЛКК про потребу таких членів сім`ї у постійному догляді. Наявність у батька позивача іншого сина свідчить про наявність члена сім`ї першого ступеня споріднення. На думку відповідача, перебування його за кордоном є особистим вибором та не є юридично значимою обставиною, яка підтверджує об`єктивну неможливість виконання сімейно-правового обов`язку з догляду, передбаченого ст. 172 Сімейного кодексу України. Відтак відмову у звільненні з військової служби за результатами розгляду рапорту позивача вважає правомірною, оскільки відсутня повна сукупність умов для звільнення позивача за заявленою підставою. Просив відмовити у задоволенні позову.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№44331 від 25.05.2026), у якій позивач критично оцінює доводи відповідача, наведені у відзиві. Підтримує позовні вимоги, просить їх задоволити в повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 , з 2025 року призваний по мобілізації, є військовослужбовцем (солдатом) у складі Військової частини НОМЕР_1 .

05.04.2026 позивач звертався до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я. До вищевказаного рапорту долучив засвідчену копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; посвідчену копія паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2 ; засвідчену копію посвідчення серії НОМЕР_2 ; засвідчену копію довідки до акта огляду медико – соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 587155; засвідчену копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.11.2025 р.; засвідчену копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища; засвідчену заяву ОСОБА_2 від 16.12.2025 р.; Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , засвідчені копії документів, що підтверджують перебування брата ОСОБА_3 у Республіці Польща.

Листом від 06.04.2026 № 690/11167 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відмову в задоволенні рапорту, мотивовану тим, що за наявними документами не підтверджено відсутність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (брата ОСОБА_3 ), а його перебування за кордоном не тотожне юридичній відсутності та не звільняє від обов`язку здійснювати догляд.

Вважаючи такі дії відповідача щодо не звільнення з військової служби протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Указами Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та № 69/2022 введено в Україні воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Наразі воєнний стан на території України триває.

Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та подання позивачем рапорту), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Перелік таких сімейних обставин та поважних причин визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XII.

Згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII підставою для звільнення під час воєнного стану є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Аналіз зазначених норм свідчить, що законодавцем встановлено сукупність обов`язкових умов для звільнення військовослужбовця з військової служби за цією підставою:

- наявність у військовослужбовця батька (матері) або батька (матері) дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- наявність об`єктивної потреби такої особи у постійному сторонньому догляді;

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які спроможні здійснювати такий догляд, або наявність висновку МСЕК/ЛКК про потребу самих цих членів сім`ї у постійному догляді.

Термін «особа з інвалідністю» визначений статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» як особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Статтею 3 цього ж закону визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Пунктом 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабміну України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Судом матеріалами справи беззаперечно встановлено та сторонами не оспорюється, що батько позивача - ОСОБА_2 - є особою з інвалідністю II групи (що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 587155 від 16.05.2013) та відповідно до Висновку форми № 080-4/о від 12.11.2025 потребує постійного стороннього догляду через невиліковне захворювання й неможливість самообслуговування.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Як убачається з матеріалів справи, 05.04.2026 позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби із додаванням документів, які підтверджують підставу для звільнення, а саме: засвідчену копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; посвідчену копія паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2 ; засвідчену копію посвідчення серії НОМЕР_2 ; засвідчену копію довідки до акта огляду медико – соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 587155; засвідчену копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.11.2025 р.; засвідчену копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища; засвідчену заяву ОСОБА_2 від 16.12.2025 р.; Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , засвідчені копії документів, що підтверджують перебування брата ОСОБА_3 у Республіці Польща. За результатами розгляду вказаного рапорту відповідачем видано лист від 06.04.2026 № 690/11167 про відмову у звільненні з посиланням на те, що у батька позивача є інший син - ОСОБА_3 (член сім`ї першого ступеня споріднення), а його перебування за кордоном не звільняє його від обов`язку догляду за батьком та не свідчить про юридичну відсутність.

Оцінюючи обґрунтованість відмови відповідача, суд виходить з наступного.

Ключовим правовим питанням у даній справі є зміст та тлумачення поняття «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» у розумінні абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII.

При застосуванні вказаної норми суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.

Верховний Суд у своїх правових висновках зауважив, що поняття «відсутність інших членів сім`ї» не може тлумачитися звужено та формально-юридично (виключно як факт біологічної відсутності, смерті або визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою). Зазначена норма закону спрямована на забезпечення соціального захисту особи з інвалідністю та гарантування їй фактичного, реального та безперервного догляду.

Під «відсутністю інших членів сім`ї» слід розуміти саме відсутність осіб, які мають фактичну та фізичну спроможність та можливість забезпечити такий догляд. У разі наявності об`єктивних, непереборних та підтверджених обставин, які унеможливлюють надання щоденного фізичного догляду іншим членом сім`ї (зокрема, його постійне проживання за межами України), такий член сім`ї вважається відсутнім у розумінні норм Закону № 2232-XII.

За своєю суттю «постійний догляд» є формою безперервної допомоги та фізичної присутності поруч із особою, яка через стан здоров`я не здатна до самообслуговування. Здійснення постійного догляду дистанційно, перебуваючи в іншій державі, є фізично та юридично неможливим.

Суд встановив, що брат позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2019 року постійно проживає, працює та має центр життєвих інтересів на території Республіки Польща (що підтверджується копією посвідки на тимчасове проживання Karta pobytu, візами та довідкою ДПСУ про перетин кордону).

Таким чином, перебування брата позивача за кордоном є об`єктивною непереборною обставиною, яка унеможливлює виконання ним щоденних обов`язків з фізичного догляду за батьком в Україні. Відтак, позивач є єдиним членом сім`ї першого ступеня споріднення, який реальний і спроможний забезпечити такий догляд.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач під час розгляду справи не спростував доводів позивача та не надав суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про реальну можливість брата позивача здійснювати постійний догляд за батьком в Україні.

Щодо обраного способу захисту порушеного права, суд зазначає, що оскільки підстави для звільнення позивача є повністю підтвердженими документально, а відповідач протиправно відмовив у реалізації такого права, належним та ефективним способом захисту в розумінні статті 245 КАС України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є визнання відмови протиправною та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення в повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.Адміністратвиний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною відмову – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 викладену в листі від 06.04.2026 за №690/11167 у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII, через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю IІ групи.

4. Судові витрати не розподіляються.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна