Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №380/6461/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 рокусправа № 380/6461/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач-1) та Військової частини НОМЕР_2 (далі також відповідач-2), у якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року (базовий місяць), з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю у розмірі 3964,63 грн щомісячно за період 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.01.2023 та виплачених за цей період грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного (2020, 2021, 2022, 2023) року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.01.2023 та виплачену за цей період грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного (2020, 2021, 2022, 2023) року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період 01.01.2024 по 13.08.2025 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю у розмірі 3964,63 грн щомісячно за період 01.01.2024 по 13.08.2025 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.01.2024 по 13.08.2025 із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2024 по 13.08.2025 із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 12.01.2023 по 19.05.2023 (включно) та з 18.06.2025 по 13.08.2025, а також виплачених за ці періоди грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2025 року (відповідно), та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за періоди з 12.01.2023 по 19.05.2023 (включно) та з 18.06.2025 по 13.08.2025, а також виплачені за ці періоди грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (за період з 12.01.2023 до 19.05.2023), на 01 січня 2025 року (за період з 18.06.2025 до 13.08.2025), та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з листопада 2011 року по даний час безперервно перебуває на військовій службі. У період з листопада 2011 року до 11.01.2023 він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.01.2023 №11 його виключено зі списків особового складу Відповідача-1 з 11.01.2023 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби. Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.01.2023 №12 позивача з 12.01.2023 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення відповідача-2. Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 13.08.2025 №230 позивача виключено зі списків особового складу відповідача-2 з 13.08.2025 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби - Головного управління супроводження ракетних програм.

Позивач указав, що після проведення розрахунків йому не в повному обсязі нараховано та виплачено грошове забезпечення, а саме: відповідач-1 не нарахував і не виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, а також грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.01.2023, обчислене виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року; відповідач-2 не нарахував і не виплатив індексацію-різницю та поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.08.2025 із урахуванням березня 2018 року як базового місяця, а також грошове забезпечення за періоди з 12.01.2023 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.08.2025, обчислене виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року. На звернення позивача відповідач-1 листом №181/ф від 26.02.2026, а Відповідач-2 листом від 20.02.2026 №669/488/19/1862/пс повідомили про відсутність підстав для донарахування спірних сум. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 09.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, а розгляд справи проведено з урахуванням позовних вимог, викладених у редакції цієї заяви.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористалися. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Позиція відповідача-1 та відповідача-2 з приводу заявлених вимог викладена у листах-відповідях від 26.02.2026 №181/ф та від 20.02.2026 №669/488/19/1862/пс, зміст яких долучено до матеріалів справи, і зводиться до того, що при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивача вони діяли в межах чинного законодавства та наданих повноважень: індексація грошового забезпечення здійснювалася випереджувальним шляхом, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за спірний період починається з січня 2016 року; підстав для донарахування сум індексації та грошового забезпечення відповідачі не вбачають.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 з листопада 2011 року безперервно перебуває на військовій службі, що підтверджується записами у посвідченні офіцера серії НОМЕР_3 від 23.12.2011. У період з листопада 2011 року до 11.01.2023 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (у період з липня 2016 року до серпня 2020 року найменування змінено на «військова частина - польова пошта НОМЕР_4 »).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.01.2023 №11 позивача виключено зі списків особового складу відповідача-1 з 11.01.2023 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.01.2023 №12 позивача з 12.01.2023 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення відповідача-2. Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 13.08.2025 №230 позивача виключено зі списків особового складу відповідача-2 з 13.08.2025 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби - Головного управління супроводження ракетних програм, де позивач перебуває на військовій службі станом на час розгляду справи, що підтверджується довідками №435/65 та №435/101 і записами у посвідченні офіцера.

З наявних у справі довідок про грошове забезпечення позивача, наданих відповідачем-1 (довідки від 26.02.2026 №180/ф та №181/ф) та відповідачем-2 (довідки від 20.02.2026 №669/488/57/1858/пс), суд установив, що індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця позивачу не нараховано; індексацію-різницю за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.08.2025 відповідачі позивачу не нараховували та не виплачували; поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 відповідач-2 нараховував із урахуванням грудня 2023 року, а за період з 01.01.2025 по 13.08.2025 - із урахуванням січня 2025 року як місяців підвищення доходу; розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням у періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.08.2025 обчислювалися виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року (1762 грн).

Уважаючи бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати наведених сум грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому КАС України прямо визначає, що строк звернення до адміністративного суду може бути встановлений й іншим законом.

Спірні правовідносини стосуються стягнення належного позивачу, але не виплаченого грошового забезпечення, тобто оплати праці. Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України. Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 виснував про необхідність застосування до правовідносин, які виникли з приводу отримання особою, яка перебуває (перебувала) на публічній службі, при звільненні усіх належних їй сум, положень статті 233 КЗпП України, а не частини 5 статті 122 КАС України.

Частина 2 статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, якою для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23, якщо тривалі правові відносини виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, то правовідносини, які мали місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у попередній редакції, а у період з 19.07.2022 - згідно з положеннями статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX. У силу приписів частини 5 статті 242 КАС України така правова позиція враховується судом.

Застосовуючи наведене до обставин цієї справи, суд зважає, що частина спірних періодів (з 01.12.2015 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 31.12.2022 у частині індексації-різниці та з 29.01.2020 до 19.07.2022 у частині перерахунку грошового забезпечення) припадає на час дії статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, яка не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення). Щодо решти спірних періодів, які припадають на час дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, суд враховує, що позивач є діючим військовослужбовцем, зі служби не звільнявся, а письмову інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення отримав шляхом одержання листів-відповідей відповідача-1 від 26.02.2026 та відповідача-2 від 20.02.2026 разом із доданими до них довідками про грошове забезпечення. Позов подано у межах тримісячного строку з дня одержання позивачем цих письмових повідомлень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено. З огляду на це підстав для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду немає, а відповідні доводи позивача щодо поважності причин можливого пропуску строку розгляду по суті не потребують.

Щодо суті спірних правовідносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами 2, 3 статті 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078). Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-III від 05.10.2000 (далі - Закон №2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Відтак індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню і виплаті військовослужбовцям, зокрема позивачу. За відсутності особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців до спірних правовідносин підлягають субсидіарному застосуванню Закон №2017-III, Закон №1282-XII та Порядок №1078.

Стосовно доводу відповідачів про віднесення визначення базового місяця до їхніх дискреційних повноважень, викладеного у листах-відповідях, суд зазначає таке. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Базовий місяць для індексації визначається нормативно, а тому відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, а також у постановах від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а та від 11.04.2018 у справі №806/2208/17. З урахуванням наведеного доводи відповідачів про дискреційний характер визначення базового місяця судом відхиляються.

Щодо застосування січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 (далі - Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення за рахунок постійних складових заробітної плати, то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (пункт 5 Порядку №1078).

Таким чином, починаючи з 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає, зокрема, військовослужбовець, а не індивідуально залежно від дати прийняття на службу або зростання доплат і надбавок. Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників; при цьому підвищення окладів не стосувалося військовослужбовців. Отже, з 01.12.2015 і до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювалися.

Доводи відповідачів про те, що у грудні 2015 року грошове забезпечення військовослужбовців було підвищене випереджувальним шляхом за рахунок збільшення розміру премії та щомісячної додаткової винагороди, суд оцінює критично. Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. Базовий місяць визначається виключно у зв`язку з підвищенням тарифної ставки (посадового окладу), а зміна розміру доплат, надбавок і премій на визначення базового місяця не впливає. Це підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики (зокрема листами №48/о/66-17 від 08.08.2017, №28/о/66-18 від 18.04.2018, №024-106 від 09.02.2005), а також узгоджується з пунктом 14 Порядку №1078, згідно з яким роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Схему посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008. Отже, з набранням чинності Постановою №1294 відбулися зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців. Наступне підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулося лише з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017. Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулася у січні 2008 року на підставі Постанови №1294; підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що було б підставою для встановлення іншого базового місяця, не відбувалося.

Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Аналогічного висновку щодо застосування за вказаний період січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення дійшов Верховний Суд у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а та від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та про зобов`язання відповідача-1 нарахувати і виплатити таку індексацію з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.08.2025.

Відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

У постанові від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 Верховний Суд виснував, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці; суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання; повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати такий вид індексації.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

З огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Для встановлення наявності у позивача права на індексацію-різницю суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), що визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру; суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б), що визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078); та чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

За змістом довідки про грошове забезпечення позивача від 26.02.2026 №180/ф, наданої відповідачем-1, розмір грошового забезпечення позивача зі складових, які не мають разового характеру, у лютому 2018 року становив 9979,20 грн, а у березні 2018 року - 10477,72 грн. Відтак розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 498,52 грн (10477,72 грн - 9979,20 грн).

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б), суд бере за основу величину приросту індексу споживчих цін, розраховану наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року станом на березень 2018 року, - 253,30 %, правильність якої підтверджена Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 у справі №520/6243/22. У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується як: 1762 грн Ч 253,30 % / 100 % = 4463,15 грн (Б).

Зіставивши наведені величини, суд установив, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А = 498,52 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б = 4463,15 грн). За таких умов відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) і становить 3964,63 грн (4463,15 грн - 498,52 грн). Зважаючи на викладене, відповідачі повинні були нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 3964,63 грн щомісячно до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати виключення зі списків особового складу. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців після березня 2018 року не відбувалося, а позивач з військової служби не звільнявся.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII. Вказана норма є чинною та не визнавалася неконституційною. Отже, у 2023 році підприємства, установи, організації звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема грошового забезпечення; оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок №1078, прийнятий на виконання частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року. З урахуванням наведеного підстави для нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутні. Законом України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» застережень щодо зупинення на 2024 рік дії Закону №1282-XII не запроваджено, у зв`язку з чим з 01.01.2024 обов`язок щодо нарахування та виплати індексації відновився.

Доводи відповідачів про те, що з 01.01.2024 обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024, а тому підстави для виплати індексації-різниці з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу відсутні, суд відхиляє, оскільки вони стосуються поточної індексації та порядку її обчислення, тоді як право позивача на індексацію-різницю виникло саме у березні 2018 року як у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), має фіксований щомісячний характер і зберігається до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення зі служби незалежно від встановлення порогу для нарахування поточної індексації у подальших періодах.

Ураховуючи наведене, суд установив, що відповідач-1 зобов`язаний був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 3964,63 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, а відповідач-2 - за період з 01.01.2024 по 13.08.2025. За розрахунком суду загальна сума індексації-різниці, право на яку має позивач за час служби у Військовій частині НОМЕР_1 (з 01.03.2018 по 31.12.2022, тобто за 58 повних місяців), становить 229948,54 грн (3964,63 грн Ч 58). Загальна сума індексації-різниці за час служби у Військовій частині НОМЕР_2 (з 01.01.2024 по 31.07.2025, тобто за 19 повних місяців, а також з 01.08.2025 по 13.08.2025, тобто за 13 днів) становить 76990,56 грн, а саме: 3964,63 грн Ч 19 = 75327,97 грн та 3964,63 грн / 31 день Ч 13 днів = 1662,59 грн. Наведений розрахунок здійснено з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 та підлягає застосуванню з урахуванням раніше проведених виплат.

Отже, бездіяльність відповідача-1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та бездіяльність відповідача-2 за період з 01.01.2024 по 13.08.2025 є протиправними, а з метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу відповідні суми індексації-різниці з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо застосування березня 2018 року як базового місяця при нарахуванні поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.08.2025.

Як установлено вище, 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, у зв`язку з чим березень 2018 року став місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) позивача. Оскільки підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців після березня 2018 року не відбувалося, а зміна розміру доплат, надбавок і премій на визначення базового місяця не впливає, саме березень 2018 року є місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення позивача, у тому числі за період з 01.01.2024 по 13.08.2025.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX та статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01 січня відповідного року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Наведені норми регулюють порядок обчислення індексу споживчих цін для проведення поточної індексації у відповідних бюджетних періодах і не змінюють нормативно визначеного базового місяця, з якого починається обчислення індексу для проведення індексації грошового забезпечення позивача, оскільки таким місяцем є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за його посадою.

Із довідки про грошове забезпечення позивача від 20.02.2026 №669/488/57/1858/пс убачається, що у спірний період відповідач-2 нараховував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із урахуванням грудня 2023 року, а за період з 01.01.2025 по 13.08.2025 - із урахуванням січня 2025 року як місяців підвищення доходу (базових місяців). Оскільки у грудні 2023 року та в січні 2025 року підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою позивача не відбувалося, застосування відповідачем-2 будь-якого місяця, відмінного від березня 2018 року, як базового при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 13.08.2025 не відповідає наведеним положенням Порядку №1078.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.08.2025 із урахуванням березня 2018 року як базового місяця та про зобов`язання відповідача-2 нарахувати і виплатити таку індексацію з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо перерахунку грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів, за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.08.2025 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14. Пунктом 4 Постанови №704 (у редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яка набрала чинності 24.02.2018, до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, що передбачала множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким, зокрема, було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Отже, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили зазначеним судовим рішенням - відновлено дію пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Закони України «Про Державний бюджет України» на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містять застереження щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт (стаття 6 Закону №2017-III) щороку затверджується законом про Державний бюджет України, а саме для працездатних осіб: станом на 01.01.2020 - 2102 грн, станом на 01.01.2021 - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України; у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).

Крім того, встановлене пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосовується для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, а також узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.12.2020 у справі №240/4946/18.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 Постанови №704 викладено у редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Разом з тим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. Отже, з 18.06.2025 - дня набрання законної сили зазначеним судовим рішенням - застосуванню підлягає редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до змін, внесених Постановою №481.

Суд також враховує висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24, згідно з яким пункт 4 Постанови №704 у редакції пункту 2 Постанови №481 є незаконним, оскільки замінює такий державний соціальний стандарт, як прожитковий мінімум, на сталу величину 1762 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців суттєво зменшує їх розміри; приписи пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції відповідали вимогам Закону №1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року. Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень та враховуються іншими судами при застосуванні відповідних норм права.

Таким чином, у періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.08.2025 нарахування і виплата грошового забезпечення позивача мали проводитися із застосуванням розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме станом на 01.01.2020 - 2102 грн, станом на 01.01.2021 - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн та станом на 01.01.2025 - 3028 грн. Натомість, як убачається з відповідей та довідок про грошове забезпечення позивача, у зазначені періоди відповідач-1 (за час служби позивача до 11.01.2023) та відповідач-2 (за час служби позивача з 12.01.2023) обчислювали посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 (1762 грн), а у період з 18.06.2025 по 13.08.2025 - виходячи з фіксованої величини 1762 грн.

З огляду на характер спірних правовідносин суд вважає за необхідне зобов`язати відповідачів провести перерахунок за правилом, передбаченим первісною редакцією пункту 4 Постанови №704, тобто із застосуванням розрахункової величини, що визначається як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного календарного року. Такий спосіб формулювання зобов`язання відповідає нормі, відновлення дії якої прагне позивач, та забезпечує визначення розрахункової величини в обсязі, передбаченому законом.

Оскільки розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням (пункт 6 розділу XXII та пункт 1 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260), ці виплати є похідними від основної вимоги та також підлягають перерахунку із застосуванням правильної розрахункової величини. Аналогічний спосіб захисту підтриманий Верховним Судом у постанові від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.

За таких обставин бездіяльність відповідача-1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення (у тому числі грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 по 11.01.2023 та бездіяльність відповідача-2 за періоди з 12.01.2023 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.08.2025 виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), а за період з 18.06.2025 по 13.08.2025 - виходячи з фіксованої величини 1762 грн, є протиправними, а позовні вимоги у цій частині - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб є похідною виплатою від сум грошового забезпечення, а тому спірні суми підлягають виплаті з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному цим нормативно-правовим актом.

Стосовно способу захисту порушеного права суд звертає увагу на таке. Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову. Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить від виду та змісту правовідносин, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення; такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним. Ураховуючи характер спірних правовідносин, обраний позивачем спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі належними та допустимими доказами правомірності своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не довели.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та своєчасно. Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачами не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Ураховуючи, що позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як позивач у справі про стягнення заробітної плати та як учасник бойових дій у справі, пов`язаній з порушенням його прав, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у розмірі 229948 (двісті двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн 54 коп., з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також виплачених грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 по 11.01.2023 із застосуванням для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 по 11.01.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного календарного року), а саме станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.08.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.08.2025 у розмірі 76990 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн 56 коп., з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.08.2025 із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.08.2025 із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також виплачених грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за періоди з 12.01.2023 по 19.05.2023 (включно) та з 18.06.2025 по 13.08.2025 із застосуванням для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за періоди з 12.01.2023 по 19.05.2023 (включно) та з 18.06.2025 по 13.08.2025 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного календарного року), а саме станом на 01.01.2023 (за період з 12.01.2023 по 19.05.2023) та станом на 01.01.2025 (за період з 18.06.2025 по 13.08.2025), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.