Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №380/13616/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 рокусправа № 380/13616/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина НОМЕР_1 ) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, без врахування у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, з урахуванням у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та вже виплачених сум.

Позов обґрунтований тим, що позивач у період з 11.11.2015 по 30.10.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження служби йому у 2016-2017 роках виплачено грошову допомогу на оздоровлення, а у 2017 році - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Позивач зазначає, що обрахунок цих виплат здійснено виходячи з місячного грошового забезпечення, проте без включення до його складу щомісячної додаткової грошової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася йому щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. На переконання позивача, така винагорода має ознаки щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, а тому підлягала включенню до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються допомога на оздоровлення та матеріальна допомога. Крім того, позивач вважає, що перерахунок та виплата зазначених сум мають бути проведені з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Строк звернення до суду, на думку позивача, не пропущений, оскільки до спірних правовідносин застосовуються положення ст.233 Кодексу законів про працю України щодо звернення до суду без обмеження строком. Уважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив наявні у справі докази, з`ясував обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та встановив таке.

Згідно з відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 від 20.04.2004 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.08.2016 №167 позивача з 12.11.2015 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення на посаді стрільця-гранатометника зенітного кулеметного відділення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2024 №308 позивача з 30.10.2024 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 21.11.2025 №335 старшого солдата ОСОБА_1 з 21.11.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби.

З наданої відповідачем довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення від 26.03.2025 слідує, що під час проходження військової служби позивачу у 2016-2017 роках виплачено грошову допомогу на оздоровлення, а у 2017 році - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Із цієї ж довідки вбачається, що позивачу щомісячно нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Обрахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснено відповідачем виходячи з місячного грошового забезпечення позивача, проте без включення до його складу щомісячної додаткової грошової винагороди, нарахованої у відповідні місяці.

Вважаючи дії відповідача щодо обчислення зазначених виплат без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців є діяльністю (функцією) держави, спрямованою на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Частинами першою та другою ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою ст.10-1 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Отже, як грошова допомога на оздоровлення, так і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889; чинна до 01.03.2018) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил, у визначеному цією постановою розмірі, що обчислюється у відсотках місячного грошового забезпечення.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно з ч.ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 зазначила, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також підтвердила, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Аналіз наведених правових норм у взаємозв`язку з висновками Великої Палати Верховного Суду дає підстави для висновку, що при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не враховується лише такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення (щорічні, щоквартальні, разові додаткові види), тоді як щомісячні додаткові види грошового забезпечення, до яких належить щомісячна додаткова грошова винагорода, підлягають включенню до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються зазначені виплати.

Судом встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, нараховувалася та виплачувалася позивачу щомісячно, що підтверджується довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення від 26.03.2025. За таких обставин ця винагорода не може вважатися одноразовою, а має ознаки щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, що має постійний характер.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, підлягала включенню до складу місячного грошового забезпечення позивача, з якого обчислювалися грошова допомога на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік. Невключення відповідачем цієї винагороди до складу грошового забезпечення при обчисленні зазначених виплат призвело до заниження їх розміру.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №380/2427/20, у якій Верховний Суд, встановивши, що додаткова грошова винагорода на підставі Постанови №889 нараховувалася та виплачувалася позивачу щомісяця, дійшов висновку, що така винагорода не може вважатися одноразовою та відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, а тому підлягала врахуванню при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без урахування у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, є протиправними, а відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про здійснення перерахунку та виплати зазначених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Згідно з п.1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до п.п.2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, для рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що оскільки грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є виплатами, які провадяться військовослужбовцю відповідно до законодавства та з яких утримується податок з доходів фізичних осіб, нарахування та виплата таких сум позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22, зазначивши, що нарахування та виплата відповідної виплати має бути проведена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій або про зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з п.10 ч.2 цієї статті суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Суд враховує, що визначення точного розміру належних до виплати сум потребує проведення відповідних розрахунків з урахуванням усіх складових грошового забезпечення позивача, розміру щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідні місяці та раніше виплачених сум, що належить до компетенції відповідача як суб`єкта владних повноважень, який володіє відповідними обліковими документами. З огляду на встановлений судом факт протиправного обчислення спірних виплат без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44 та з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності своїх дій щодо обчислення спірних виплат без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди не довів, доводів на спростування позовних вимог не навів. Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Перевіривши матеріали справи в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та такий фактично не сплачувався.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без урахування у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням у їхньому складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.