Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №380/10790/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 рокусправа № 380/10790/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування висновку і зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач) до Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (відповідач) із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати висновок Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.04.2026 за №328/23.22-17 про відмову у внесенні змін до актового запису про народження №88 від 18.08.1975, складеного виконавчим комітетом Рудненської сільської ради м. Львова;

- зобов`язати Залізничний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести до актового запису про народження №88 від 18.08.1975, складеного виконавчим комітетом Рудненської сільської ради м. Львова, зміни у частині дати народження дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Позовні вимоги мотивовані тим, що при державній реєстрації народження позивача в актовому записі про народження №88 від 18.08.1975 у відомостях про дитину помилково зазначено дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість правильної « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». На підтвердження правильної дати народження позивач посилається на свідоцтво про народження від 18.08.1975 (запис №88, серія НОМЕР_1 ), атестат про середню освіту від 17.06.1992 (серія НОМЕР_2 ), військовий квиток від 20.12.1993 (серія НОМЕР_3 ), свідоцтво про одруження від 17.05.2002 (серія НОМЕР_4 ), паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 16.09.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 та пенсійне посвідчення від 27.02.2012 (серія НОМЕР_7 ), у яких зазначено дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Позивач зазначає, що помилка в актовому записі створює для нього перешкоди у сферах, де використовуються персональні дані (ідентифікація особи, оформлення документів, взаємодія з іншими державними реєстрами), а тому вважає висновок відповідача про відмову у внесенні змін протиправним та звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 01.06.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом на день розгляду справи не скористався, тому суд, керуючись ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позов, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Факт народження ОСОБА_1 зареєстровано виконавчим комітетом Рудненської сільської ради м. Львова, про що складено актовий запис про народження №88 від 18.08.1975. У відомостях про дитину в цьому актовому записі зазначено дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Позивач звернувся до суду з паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 , виданим Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 16.09.1996, у якому дату його народження зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Аналогічну дату народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зазначено у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 20.12.1993, пенсійному посвідченні серії НОМЕР_7 від 27.02.2012, а також, за твердженням позивача, у свідоцтві про народження від 18.08.1975, атестаті про середню освіту від 17.06.1992 та свідоцтві про одруження від 17.05.2002.

23.04.2026 позивач звернувся до Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про внесення змін до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану щодо дати свого народження відповідно до актового запису про народження №88 від 18.08.1975, а саме про виправлення у відомостях про дитину дати народження з « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

За наслідками розгляду заяви Залізничний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України склав висновок від 28.04.2026 за №328/23.22-17, яким відмовив у внесенні змін до актового запису про народження №88 від 18.08.1975. Відмову вмотивовано тим, що документом, який підтверджує факт народження дитини, в актовому записі про народження №88 від 18.08.1975 зазначено «Довідку про народження, видану обласною клінічною лікарнею ОХМАТДИТ м. Львова» від 10.07.1975, у зв`язку з чим дата народження дитини не може бути пізнішою за дату виписки з лікарні матері; водночас витребувати документи медичної установи для підтвердження заявленої позивачем дати народження неможливо, оскільки за даними Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації строки зберігання медичних документів становлять 25 років. У висновку відповідач з посиланням на ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» зазначив, що актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку, та рекомендував позивачу для вирішення питання звернутися до суду.

Не погоджуючись із висновком відповідача про відмову у внесенні змін до актового запису про народження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 №2398-VI (далі - Закон №2398-VI).

Згідно зі ст.2 Закону №2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Згідно зі ст.22 Закону №2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793 (далі - Правила №96/5).

За п.1.1 розділу I Правил №96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до п.2.12 Правил №96/5 на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно з п.2.13 Правил №96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану (підп.2.13.1), а також постанова адміністративного суду (підп.2.13.2) та висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану (підп.2.13.3).

Відповідно до підп.2.15.9 п.2.15 Правил №96/5 висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається, якщо під час державної реєстрації акта цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості). За підп.2.16.14 п.2.16 Правил №96/5 на підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану про виправлення помилок, доповнення запису відомостями тощо виправляються або доповнюються відповідні відомості в актових записах, які зазначено у висновку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що внесення змін до актового запису цивільного стану, у тому числі виправлення допущених при його складенні помилок, проводиться відповідним відділом державної реєстрації актів цивільного стану виключно за наявності достатніх підстав, які підтверджуються зібраними документами. За відсутності таких підстав та у разі неможливості перевірити достовірність заявлених до внесення відомостей орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про відмову у внесенні змін. При цьому одним із самостійних передбачених законодавством способів внесення змін до актового запису є судовий порядок - рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану (підп.2.13.1 п.2.13 Правил №96/5) або постанова адміністративного суду (підп.2.13.2 п.2.13 Правил №96/5).

Перевіряючи оскаржуваний висновок відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується таким.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що в актовому записі про народження позивача №88 від 18.08.1975, складеному виконавчим комітетом Рудненської сільської ради м. Львова, у відомостях про дитину зазначено дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тоді як у виданих позивачу упродовж життя документах (зокрема паспорті громадянина України, військовому квитку, пенсійному посвідченні) зазначено дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Тобто між відомостями про дату народження позивача, що містяться в актовому записі цивільного стану, та відомостями про дату його народження в інших документах наявна розбіжність.

Разом з тим суд враховує, що документом, який підтверджує факт народження дитини, в актовому записі про народження №88 від 18.08.1975 зазначено довідку про народження, видану обласною клінічною лікарнею ОХМАТДИТ м. Львова, від 10.07.1975. Первинні медичні документи, на підставі яких свого часу було проведено державну реєстрацію народження та складено актовий запис, не збереглися у зв`язку із закінченням встановленого строку їх зберігання (25 років), що унеможливлює перевірку правильності відомостей про дату народження, внесених до актового запису під час його складення. Наведені обставини позивачем не спростовані; наявності первинного документа медичної установи, який підтверджував би саме заявлену позивачем дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 », позивач не довів.

За таких обставин суд виходить із того, що заявлена позивачем вимога фактично зводиться до встановлення дійсної (реальної) дати народження позивача та визнання внесеної до актового запису дати « 04.07.1975» неправильною, тобто потребує встановлення юридичного факту на підставі оцінки сукупності доказів.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного висновку відповідача, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №425/2737/17 (провадження №14-408цс18) сформульовано правовий висновок про те, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від встановлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису про дату народження особи і зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису, вказавши вірну дату. Натомість у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт реальної дати народження особи.

Аналогічний за змістом підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 у справі №635/4947/20 (провадження №61-18769св20). У цій справі, предметом якої була відмова відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження щодо дати народження особи через відсутність первинних документів, Верховний Суд зазначив, що спірні правовідносини пов`язані з відмовою внести зміни до актового запису про народження через відсутність відповідних первинних документів та бажанням встановити факт народження у дату, відмінну від тієї, що вказана в актовому записі; за таких обставин вимога зобов`язати внести зміни до актового запису є похідною від вимоги встановити неправильність такого запису, а спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

З установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками Верховного Суду щодо застосування норм права слідує, що об`єктом перевірки адміністративного суду у справах про оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану є додержання відповідачем процедури розгляду звернення та оцінка правомірності відмови в межах публічно-правових аспектів, а не встановлення обставин, що підтверджують або спростовують реальну дату народження позивача. Останнє питання, з огляду на характер спірних правовідносин, вирішується судом за правилами цивільного судочинства при встановленні неправильності актового запису.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуваний висновок відповідача від 28.04.2026 за №328/23.22-17 прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №2398-VI і Правилами №96/5. Відповідач розглянув заяву позивача, перевірив наявні відомості та документи і за наслідками такої перевірки склав обґрунтований висновок про відмову у внесенні змін, у якому вказав причини відмови (неможливість підтвердити заявлену дату народження первинними документами через сплив строку їх зберігання та невідповідність заявленої дати документу, який підтверджує факт народження) і зазначив про можливість вирішення питання в судовому порядку, як цього вимагають ст.22 Закону №2398-VI і п.2.12 Правил №96/5.

Обставин, які б свідчили про порушення відповідачем процедури розгляду заяви позивача або про безпідставність відмови в межах наявних у відповідача повноважень, судом не встановлено. Наявність розбіжності між датою народження в актовому записі та в інших документах позивача сама собою не свідчить про протиправність оскаржуваного висновку, оскільки за відсутності первинних документів, які б підтверджували неправильність внесеної до актового запису дати, відповідач був позбавлений достатніх правових підстав для внесення змін у позасудовому порядку та обґрунтовано вказав на необхідність вирішення питання судом.

Задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до актового запису зміни у частині дати народження з « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вимагало б від адміністративного суду попереднього встановлення факту дійсної дати народження позивача, тобто виходу за межі публічно-правових аспектів спору, що з огляду на наведені вище правові висновки Верховного Суду не належить до завдань адміністративного суду у цій категорії справ. Така вимога є похідною від вимоги про встановлення неправильності актового запису, яка підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.05.2026 у справі №462/4155/26 йому відмовлено у відкритті провадження в порядку окремого провадження, оскільки предметом розгляду у зазначеній справі була заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а не про встановлення неправильності актового запису цивільного стану щодо дати народження. Відмова у відкритті провадження за такою заявою не змінює меж повноважень адміністративного суду у справі про оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану та не наділяє адміністративний суд правом встановлювати юридичний факт дати народження позивача.

Водночас суд зазначає, що встановлені у цій справі обставини (наявність в актовому записі відомостей про дату народження, які позивач вважає помилковими, та відсутність первинних документів для їх виправлення у позасудовому порядку) не позбавляють позивача права на судовий захист належного особистого немайнового права на відображення достовірної інформації про дату народження шляхом звернення до суду із заявою про встановлення неправильності відповідного актового запису в порядку, визначеному законодавством. Ухвалене за наслідками такого розгляду рішення суду відповідно до підп.2.13.1 п.2.13 та підп.2.16.7 п.2.16 Правил №96/5 є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження.

Доводи позивача про протиправність оскаржуваного висновку зводяться до незгоди з відмовою у внесенні змін та до необхідності виправлення дати народження в актовому записі, проте не спростовують висновків суду про додержання відповідачем процедури та про відсутність у відповідача достатніх правових підстав для внесення таких змін у позасудовому порядку.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У силу приписів ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.