Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №320/40714/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Київ справа №320/40714/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки без урахування щомісячної додаткової винагороди;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 відкрито спрощене провадження та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтування позовної заяви Позивача базується на порушенні відповідачем вимог ст. 9 та ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки грошова допомога на оздоровлення за 2013-2018 роки була виплачена без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 889. Позивач наголошує, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 825/997/17, така винагорода має постійний характер і обов`язково включається до складу місячного грошового забезпечення, яке є розрахунковою величиною для допомоги на оздоровлення. Таким чином, ігнорування цієї виплати призвело до штучного заниження розміру допомоги та порушення майнових прав військовослужбовця на повне грошове забезпечення.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому проти задоволення позовних вимог заперечив.

Обґрунтування заперечень Відповідача ґрунтується на тому, що щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою КМУ № 889, не має ознак постійного виду грошового забезпечення, а її розмір є дискреційним і залежить від наявних асигнувань, що виключає її обов`язкове включення до розрахунку допомоги на оздоровлення. Відповідач стверджує, що діяв виключно в межах повноважень та згідно з нормами Інструкції № 558, яка на момент виникнення спірних відносин чітко визначала склад грошового забезпечення для обрахунку одноразових виплат. Оскільки військова частина є бюджетною установою і здійснює видатки лише в межах затвердженого кошторису, нарахування допомоги у розмірах, що перевищують встановлені нормативи без відповідного фінансового забезпечення, суперечило б вимогам Бюджетного кодексу України.

Відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, в якому останній зазначає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений законом.

Відповідач вказує, що позивач, отримуючи грошове забезпечення щомісячно, був обізнаний про його розмір та мав можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав. Також відповідач зазначає, що позивачем не наведено жодних об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду, а тому, на його думку, наявні підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши клопотання відповідача, оцінюючи доводи сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для окремих категорій справ можуть встановлюватися спеціальні строки звернення до суду.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є питання правильності нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу під час проходження військової служби.

Таким чином, спірні правовідносини за своєю суттю є правовідносинами щодо оплати праці.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у спорах, пов`язаних із виплатою грошового забезпечення військовослужбовців, підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України як спеціальної норми.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 240/15039/25 , відповідно до якої початок перебігу строку звернення до суду пов`язується не лише з формальним моментом звільнення особи, а з моментом, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Верховний Суд у вказаній справі наголосив, що визначальним є момент отримання особою достовірної та документально підтвердженої інформації про складові нарахованого грошового забезпечення.

Суд зазначає, що сама по собі обставина отримання грошового забезпечення або звільнення з військової служби не свідчить про обізнаність особи щодо правомірності його нарахування.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач на момент звільнення був обізнаний із повним обсягом інформації щодо порядку та механізму нарахування спірних виплат.

Натомість доводи відповідача про те, що позивач повинен був знати про можливе порушення своїх прав, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Суд також враховує, що право на звернення до суду не може бути обмежене формальним підходом до визначення початку перебігу строку звернення до суду.

Вирішальним для визначення дотримання строку звернення до суду у справах цієї категорії є не дата звільнення особи, а момент, коли вона фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Правова позиція з цього приводу викладена Верховним Судом у справі № 240/15039/25, відповідно до якої перебіг строку звернення до суду пов`язується з моментом отримання особою достовірної та документально підтвердженої інформації про складові нарахованого грошового забезпечення, а не автоматично з датою звільнення.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідачем було надано позивачу розрахунки, довідки чи інші документи, які б дозволяли об`єктивно встановити наявність або відсутність порушення його прав у момент звільнення. Водночас позивач послідовно зазначає, що повну інформацію щодо порядку та складових нарахування грошового забезпечення він отримав лише після відповідних звернень до відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду у межах установленого законом строку, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими.

Відтак підстави для залишення позову без розгляду, передбачені статтею 123 КАС України, відсутні.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

З 30.01.2020 Позивач виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1, всіх видів забезпечення.

Позивач вважає, що під час проходження військової служби Відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплату йому грошового забезпечення із огляду на наступне. Із огляду на архівні відомості особистих карток грошового забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині відповідача, Позивачу проводились нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, виплату якої було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору, суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями частини другої згаданої статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної у період спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби у зв`язку із закінченням строку контракту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1 Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої наказом МВС України від 19.08.2016 № 848 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2016 за № 1249/29379 (далі - Інструкція № 848) визначено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі - орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 (далі - Постанова №889) (чинної на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби установлено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 цієї Постанови граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання Постанови № 889 наказом Міністра внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), якою визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу Державної прикордонної служби України винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.

Так, пунктом 2 Інструкції визначено, що виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:

1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби;

2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 зазначеної Інструкції, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Згідно пункту 6 цієї Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п. 8 Інструкції).

Таким чином, суд висновує про те, що грошова допомога на оздоровлення, виплачена у 2013-2018 роках передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 є складовими грошового забезпечення, розмір яких залежить від місячного грошового забезпечення.

Сторони визнають, що нарахування та виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2013-2018 році здійснювалися без урахування індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування вказаних дій відповідач посилається на те, що індексація не входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок спірного грошового забезпечення.

Оцінюючи правомірність таких доводів відповідача з точки зору основних засад адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України №1282-XII від 03.07.1991 «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 11 цього Порядку.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 30.12.2020 у справі №359/8843/16-а.

Таким чином, індексація грошового забезпечення входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2013-2018 роках, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України " Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 №889.

Отже, щомісячна індексація, яку позивач у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача отримав із затримкою, не може вважатися одноразовою виплатою, а тому повинна бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2014 -2017 році, передбаченої Постановою № 889.

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у судовому рішенні у зразковій справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки без урахування щомісячної додаткової винагороди.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки ОСОБА_1 .

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.