Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №300/2065/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 серпня 2026 р.

Справа: №300/2065/26

Суддя: Микитин Н.М.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. справа № 300/2065/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів про призупинення військової служби, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ), згідно якого просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 за №27-рс від 13.03.2024 в частині призупинення військової служби;

- визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за №76 від 14.03.2024 в частині призупинення військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №182 від 01.07.2023 в частині виключення з 30.06.2023.

Підставою звернення із вказаним позовом є протиправні на переконання позивача, накази командира Військової частини НОМЕР_1 №27-рс від 13.03.2024, №76 від 14.03.2024 та №182 від 01.07.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №27-РС від 13.03.2024, на переконання позивача, протиправно призупинено проходження військової служби у зв`язку із самовільним залишенням ОСОБА_1 місця служби 30 червня 2023 року. До моменту прийняття оскаржуваного наказу позивач мав медичні документи, зокрема свідоцтво про хворобу №305 від 16.02.2023, оформлене Гарнізонною військово-лікарською комісією 1121 поліклініки, відповідно до якого останнього було визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців. На думку ОСОБА_1 , вказані обставини свідчать про наявність у нього законних підстав для припинення виконання військових службових обов`язків, які відповідач при вирішенні питання про призупинення військової служби належним чином не врахував.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №27-РС від 13.03.2024 про призупинення військової служби безпосередньо пов`язаний із наказом №76 від 14.03.2024, яким було оформлено подальше проходження ним військової служби, а також із наказом №182 від 01.07.2023 в частині його виключення зі списків особового складу. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що зазначені накази є протиправними в оскаржуваних частинах та підлягають скасуванню. Також позивач зазначає, що копії оскаржуваних наказів йому не вручалися та до моменту звернення до суду він їх не отримував, у зв`язку з чим просить поновити строк звернення до суду. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтями 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

23.04.2026 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.04.2026 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву від 13.05.2026 на позовну заяву, в якому заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених в адміністративному позові, зважаючи на таке.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №305 від 16.02.2023 позивача було визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців, саме по собі встановлення такого ступеня придатності не звільняло його від обов`язку виконувати обов`язки військової служби та перебувати у розташуванні Військової частини. При цьому позивач після закінчення відпустки для лікування, яка тривала з 01.06.2023 по 29.06.2023, 30.06.2023 до Військової частини не прибув.

Як стверджує відповідач, під час службового розслідування встановлено, що 30.06.2023 ОСОБА_1 був відсутній у пункті постійної дислокації Військової частини, на телефонні дзвінки не відповідав, про законні причини своєї відсутності командування не повідомляв, а документів, які б підтверджували законність його відсутності, до Військової частини не надходило.

Відзив також мотивований тим, що за фактом самовільного залишення позивачем Військової частини до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023 внесено відомості за частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України, що стало юридичною підставою для оформлення призупинення військової служби.

В обґрунтування правомірності оскаржуваних наказів відповідач посилається на частину другу статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідно до якої військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували чи добровільно здалися в полон. Відповідач вважає, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2023 №182 про виключення ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення з 30.06.2023, наказ від 13.03.2024 №27-РС про призупинення військової служби та наказ від 14.03.2024 №76 прийняті на належній правовій та фактичній підставі, у зв`язку із самовільним залишенням позивачем місця служби та внесенням відповідних відомостей до ЄРДР.

Крім того, відповідач заперечує проти посилань позивача на подальше бажання поновитися на військовій службі, зазначаючи, що відповідно до пункту 144-4 Положення у разі прибуття військовослужбовця, військову службу якого призупинено, до місця служби командир з`ясовує підстави його відсутності та інформує орган досудового розслідування і Військову службу правопорядку. При цьому дистанційне поновлення на військовій службі законодавством не передбачене.

Також Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що ОСОБА_1 з червня 2023 року не повідомляв безпосереднього командира про причини своєї відсутності та не надав належних, допустимих і достовірних доказів наявності законних підстав для нез`явлення на службу. На думку відповідача, сам позивач підтверджує, що з червня 2023 року не перебуває у розташуванні Військової частини та не виконує обов`язків військової служби. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, у складі Військової частини НОМЕР_1 , що визнається і не заперечується сторонами.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 78 КАС України).

Згідно Свідоцтва про хворобу № 305 від 16 лютого 2023 року гарнізонна військово-лікарська комісія 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) було встановлено наступну придатність солдата ОСОБА_1 : непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 травня 2023 року № 151 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що з 01 червня 2023 року по 29 червня 2023 року перебуває у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою.

Згідно рапорту командира 1 стрілецького батальйону управління Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 рапортом вх. № 15166 від 01 липня 2023 року стало відомо, що 30 червня 2023 року, о 08 годині 00 хвилин під час перевірки наявності особового складу, що перебуває в ППД (м. Коломия Івано-Франківської області), було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 та з 01 червня 2023 року перебував у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою і який мав прибути до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 30 червня 2023 року.

За фактом самовільного залишення Військової частини солдатом ОСОБА_1 ВЧ НОМЕР_1 , наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2023 за №2165 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування, за наслідками проведення якого винесено Акт службового розслідування (далі – Акт).

За висновками Акту вирішено, зокрема, підтвердити факт самовільного залишення Військової частини солдатом ОСОБА_1 ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.07.2023 за №1805 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення Військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 ", вирішено:

- службове розслідування, призначене наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2023 року № 2165 "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 ", вважати завершеним;

- факт самовільного залишення Військової частини НОМЕР_1 з 30 червня 2023 року по теперішній час солдатом ОСОБА_3 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , вважати підтвердженим.

- за порушення вимог статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 2, 11, 12, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виявилось у недодержанні законодавства України, ухиленні від військової служби, самоусуненні від виконання службових обов`язків. порушенні розпорядку дня частини, нездійсненні доповіді своєму командиру про причини неприбуття, на солдата ОСОБА_4 , який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , по прибутті до військово частини накласти дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА";

- заступнику командира Військової частини НОМЕР_2 морально-психологічного забезпечення - начальнику відділення підполковнику ОСОБА_5 , в зв`язку з тим, що під час службового розслідування з`ясовано, що правопорушення солдата ОСОБА_4 містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, організувати складення повідомлення про кримінальне правопорушення та направлення його до правоохоронного органу за належністю;

- начальнику відділення персоналу штабу управління Військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_6 , при надходженні до Військової частини від правоохоронного органу витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призупинити військову службу солдату ОСОБА_7 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Після призупинення служби, звільнити солдата ОСОБА_4 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , та вважати таким, що не виконує обов`язки військової служби. Час призупинення військової служби не зараховувати до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії;

- помічнику командира Військової частини НОМЕР_3 фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби майору ОСОБА_8 : відповідно пункту 15 розділу І "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року (зі змінами), солдату ОСОБА_7 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , та який самовільно залишив військову частину, призупинити виплату грошового забезпечення з дня самовільного залишення ним Військової частини; відповідно пункту 5 розділу XVI "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року (зі змінами) не виплачувати солдату ОСОБА_7 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , щомісячну премію за червень 2023 року в зв`язку із допущенням у вказаному місяці невиходу на службу, на підставі підпункту 1. пункту 14, розділу XXXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 (зі змінами) від 07 червня 2018 року не виплачувати за червень 2023 року солдату ОСОБА_7 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , додаткову винагороду, у зв`язку з самовільним залишенням Військової частини у вказаному місяці.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2023 № 182 солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , який перебуває у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою у с. Раковець Івано-Франківської області на 29 (двадцять дев`ять) діб, з 01 червня 2023 року по 29 червня 2023 року, вирішено вважати таким, який 30 червня 2023 року самовільно залишив військову частину, з 30 червня 2023 року знято з усіх видів забезпечення.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.09.2023, до ЄРДР внесено відомості за ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України, номер кримінального провадження: 42023092780000164, а саме військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах воєнного стану не з`явився розташування Військової частини ( АДРЕСА_2 ), з відпустки та незаконно перебуває за межами частини по даний час, місце знаходження його невідоме.

Відповідно до наказу (по особовому складу) від 13 березня 2024 року № 27-РС солдату ОСОБА_1 , колишньому кулеметнику стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління НОМЕР_4 окремої гірсько-штурмової бригади " ІНФОРМАЦІЯ_2 " оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил України, який перебуває в розпорядженні командира НОМЕР_4 окремої гірсько-штурмової бригади " ІНФОРМАЦІЯ_2 " оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил України, призупинено військову службу у Збройних Силах України з 07 січня 2024 року.

Також, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2024 № 76 солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив місце служби 30 червня 2023 року, та якому відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13 березня 2024 року № 27-РС з 09 січня 2024 року призупинено військову службу у Збройних Силах України. Облікові дані направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2023 за №182 ОСОБА_1 з 30.06.2023 знято з усіх видів забезпечення.

09.03.2026 позивачем на адресу ВЧ НОМЕР_1 була скерована заява з проханням щодо видання наказу про його зарахування в списки особового складу та поставлення на всі види забезпечення.

Вважаючи протиправними наказ командира Військової частини НОМЕР_1 за №27-рс від 13.03.2024 в частині призупинення військової служби, пункт 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за №76 від 14.03.2024 в частині призупинення військової служби, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №182 від 01.07.2023 в частині виключення з 30.06.2023, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 за №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування Військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтею 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу IV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 за №608 особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов`язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження Військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Пунктом 3 розділу V Порядку № 608 визначено, що описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу, урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.

Статут внутрішньої служби визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, враховуючи необхідність оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладено на військовослужбовців певні обов`язки, зокрема, свято і непорушно дотримуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним, дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї Військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил поведінки військовослужбовців.

Стаття 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ закріплює, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

В свою чергу, ст. 119 Статуту визначає, що командир взводу в мирний та воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу тощо, а відповідно до ст. 120 Статуту, командир взводу, зокрема, зобов`язаний постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку; виховувати особовий склад взводу в дусі поваги до військової служби тощо.

Стаття 127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначає, що солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.

Стаття 128 цього статуту визначає обов`язки солдата, серед яких: сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; додержуватися військової дисципліни; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, додержуватися правил поведінки; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття тощо. Згідно з вимогами ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці офіцерського , сержантського (старшинського) складу, які проходять службу за контрактом, що виїжджають за межі гарнізону, письмово повідомляють про це командира Військової частини.

За ст. 129 Статуту внутрішній порядок – це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної дисципліни, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби добовим нарядом. Внутрішній порядок досягається в тому числі глибоким розумінням, свідомим і неухильним дотриманням військовослужбовцями обов`язків, визначених законами України та статутами Збройних Сил України.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України закріплено, що Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання заяв, пропозицій та скарг. Визначено, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього статуту.

За змістом ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

За статтею 2 цього Статуту, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

В статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.

Статтею 4 цього Статуту закріплено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами ЗСУ правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків тощо.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують Інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Повертаючись до фактичних обставин справи, судом встановлено, що за результатами проведеного службового розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 . Військової частини, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2023 за №2165 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування, за наслідками проведення якого винесено Акт службового розслідування.

- помічнику командира Військової частини НОМЕР_3 фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби майору ОСОБА_8 : відповідно пункту 15 розділу І "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року (зі змінами), солдату ОСОБА_7 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , та який самовільно залишив військову частину, призупинити виплату грошового забезпечення з дня самовільного залишення ним Військової частини; відповідно пункту 5 розділу XVI "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року (зі змінами) не виплачувати солдату ОСОБА_7 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , щомісячну премію за червень 2023 року в зв`язку із допущенням у вказаному місяці невиходу на службу, на підставі підпункту 1 пункту 14, розділу XXXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 (зі змінами) від 07 червня 2018 року не виплачувати за червень 2023 року солдату ОСОБА_7 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , додаткову винагороду, у зв`язку з самовільним залишенням Військової частини у вказаному місяці.

Разом з тим позивачем не надано доказів того, що у встановленому законом порядку ним оскаржувалися результати службового розслідування, викладені в акті службового розслідування, або наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2023 №1805, яким такі результати затверджено.

Так само матеріали справи не містять жодних відомостей про скасування чи визнання протиправним наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2023 №1805. Відтак на час розгляду цієї справи зазначений наказ є чинним, а встановлені за результатами службового розслідування обставини щодо факту самовільного залишення позивачем військової частини не спростовані.

За таких обставин суд виходить із того, що результати службового розслідування, затверджені наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2023 №1805, не були скасовані, в установленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні правові підстави для не взяття до уваги встановленого ними факту самовільного залишення позивачем військової частини при оцінці правомірності подальшого призупинення військової служби.

Водночас, посилання позивача на обставини, які, на його думку, спростовують факт самовільного залишення військової частини, самі по собі не спростовують чинних результатів службового розслідування, оскільки останні у встановленому порядку позивачем не оскаржені та не скасовані.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за №27-рс від 13.03.2024 в частині призупинення військової служби, пункту 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за №76 від 14.03.2024 в частині призупинення військової служби та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №182 від 01.07.2023 в частині виключення з 30.06.2023, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008) визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

За змістом абзаців 1-2 пункту 1141 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Відповідно до абзаців 1-9 пункту 144-3 Положення №1153/2008 звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.

У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.

Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади: видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини; організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту; надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.

Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Аналіз положень частини другої статті 24 Закону №2232-XII у системному зв`язку з положеннями частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту дозволяє зробити висновок, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР. У свою чергу внесення відповідних відомостей до ЄРДР здійснюється на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, яким під час службового розслідування з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі №420/8263/22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Зважаючи на встановлені обставини справи, враховуючи наведені приписи пункту 144-1 та пункту 144-2 Положення № 1153/2008, суд вважає, що відповідач мав право призупинити військову службу ОСОБА_1 через порушення стосовного останнього вищевказаного кримінального провадження № 42023092780000164 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто не раніше, ніж з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність ознакам протиправності наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за №27-рс від 13.03.2024 в частині призупинення військової служби, пункту 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за №76 від 14.03.2024 в частині призупинення військової служби.

В свою чергу, в адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд: "визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №182 від 01.07.2023 в частині виключення з 30.06.2023".

Таким чином, суд приходить висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №182 від 01.07.2023 в частині виключення з 30.06.2023 стосується саме зняття з усіх видів забезпечення.

У даному випадку підставою для виключення із усіх видів забезпечення позивача, в тому числі призупинення нарахування і виплати йому основного грошового забезпечення з 30.06.2023 став той факт, що з 30.06.2023 ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_1 вважався таким, що не повернувся з лікувального закладу до Військової частини в пункті постійної дислокації.

Водночас, як встановлено судом, кримінальне провадження № 42023092780000164 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023.

Таким чином, в силу вимог статті 24 Закону № 2232-XII, саме день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про військовослужбовця обумовлено як можливість початку призупинення військової служби особи, що самовільно залишила військову частину.

Втім такі дії Військовою частиною вчинено значно раніше - 30.06.2023, за відсутністю у військової частини законодавчо визначених підстав для припинення виплати позивачеві грошового забезпечення, оскільки таке рішення Військовою частиною НОМЕР_1 прийнято за відсутності внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зважаючи на встановлені обставини справи, враховуючи наведені приписи пункту 144-1 та пункту 144-2 Положення № 1153/2008, суд вважає, що відповідач мав право призупинити виплату грошового забезпечення позивачу через порушення стосовного останнього вищевказаного кримінального провадження № 42023092780000164 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, лише з 07.09.2023 (з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань), тому дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати сум основного грошового забезпечення за період з 30.06.2023 по 07.09.2023, включно, є протиправними через призупинення таких виплат з порушенням вимог пункту 144-1 Положення №1153/2008, тобто раніше, ніж з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Також є безпідставними аргументи позивача про неврахування Військовою частиною НОМЕР_1 Свідоцтва про хворобу № 305 від 16 лютого 2023 року, яким гарнізонна військово-лікарська комісія 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) встановила наступну придатність солдата ОСОБА_1 : непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців.

Як слідує зі змісту наявної в матеріалах адміністративної справи медичної характеристики, позивач неодноразово проходив лікування в різних медичних закладах охорони здоров`я, зокрема, останньому надавалась відпустка за станом здоров`я за період з 01 червня 2023 року по 29 червня 2023 року відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 травня 2023 року № 151.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не повністю діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

При оцінці питання розподілу судових витрат у справі судом з`ясовано, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".

Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №182 від 01.07.2023 в частині припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошового забезпечення з 30.06.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.06.2023 по 07.09.2023, з урахуванням виплачених сум за вказані періоди.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), АДРЕСА_3 ;

відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), АДРЕСА_4 .

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя ______ Микитин Н.М

(підпис) (прізвище, ініціали)

« 12» серпня 2026 року

М.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua